Компанія Південних морів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Компанія Південних морів
Дата створення / заснування 1711
Організаційно-правова форма акціонерне товариство
Розташування штаб-квартири Лондон
Інвестор Thomas Guyd, Георг I і Анна Стюарт
CMNS: Компанія Південних морів у Вікісховищі
Розлючені вкладники компанії, яких сатирично зобразив Едвард Метью Ворд

Компанія Південних морів (англ. The South Sea Company) — британська торговельна компанія, фінансова піраміда. Підприємство було засновано 1711 року з ініціативи керівника уряду Роберта Гарлі. Акціонерам було обіцяно асьєнто — виняткове право на торгівлю з іспанською частиною Південної Америки. В обмін на привілеї компанія обіцяла викупити державний борг, який суттєво збільшився в ході війн герцога Мальборо. При цьому ці права базувались на успішному завершенні Англією Війни за іспанську спадщину, яка завершилась тільки у 1714 році. Фактично, надані права були не такими повними, як це пропонував засновник.

Компанія не здійснювала комерційних операцій до 1717 року, тим більше що вже у 1718 році дипломатичні відносини між Великою Британією та Іспанією серйозно погіршились. Але, щоб збивати ціну на «південноморські» акції — ними, за наполяганням Гарлі, дозволили вільно торгувати. Цим компанія відрізнялася від традиційних англійських пайових товариств[1].

Бум[ред. | ред. код]

У 1720 році курс акцій почав швидко зростати: з £128 у січні; £175 у лютому; £330 у березні; £550 у травні. Акції купували багато титулованих осіб. Рекламуючи імена цих акціонерів, компанії вдалось залучати й інших покупців.

У червні 1720 року було прийнято королівський акт (скасований 1825 року), що забороняв публічний продаж акцій акціонерних компаній з обмеженою відповідальністю без королівського статуту, що непрямо слугувало захистом діяльності компанії від конкуренції з боку деяких інших компаній у районах Центральної та Південної Америки. Керівництво компанії поширювало чутки, що Іспанія цілковито надала свої порти у її розпорядження (насправді допускалось не більше трьох суден на рік). Крах Міссіссіпської компанії у Франції залучив капітали з-за Каналу. В результаті ціна акції збільшилась до £890. Нестяма охопила всю країну — від селян до лордів — усі придбані акції, ціна яких на початку серпня сягнула £1000. Сер Ісаак Ньютон передбачав майбутній крах компанії і спочатку продав свої акції з вигодою у £7000, але потім знову придбав новий пакет.

Крах[ред. | ред. код]

У вересні почалось різке падіння курсу. До кінця вересня ціна акцій впала до £150. Тисячі інвесторів розорились (в тому числі багато представників аристократії). 24 вересня банк компанії оголосив себе банкрутом. Ньютон втратив понад £20 000, після чого заявив, що може вираховувати рух небесних тіл, але не ступінь безумства натовпу.

Проведене у 1721 році парламентське розслідування виявило випадки шахрайства серед директорів компанії. Дехто зі звинувачуваних, в тому числі скарбничий компанії, втекли за кордон. В результаті розслідування було виявлено, що багато членів парламенту брали хабарі за голос під час прийняття королівського акту. За результатами розслідування до ув'язнення були засуджені голова правління компанії Блайт і деякі співробітники казначейства.

Компанію було реструктуровано й вона продовжувала існувати до остаточного закриття у 1850 році.

У художній літературі історія Компанії Південних морів викладена у романі Росса Кінга «Доміно».

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Кайндлбергер Дж. «Мильні бульбашки». Москва, 2004. стор. 25-27.

Посилання[ред. | ред. код]