Премія Пітера Гофта
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Премія Пітера Гофта  | |
|---|---|
| Країна |  Нідерланди[1][2] |
| Рік заснування | 1947[1] |
| literatuurmuseum.nl/literatuurprijzen/pc-hooft-prijs | |
 Премія Пітера Гофта у Вікісховищі | |
Премія Пітера Гофта також The P.C. Hooft Award (нід. PC Hooft-prijs) — це нагорода за літературні здобутки голландською мовою названа на честь голландського поета та драматурга 17 століття Пітера Корнелісуна Хоофта. Заснована в 1948 році, спочатку як державна премія, переможці обираються з різних категорій: проза (художня література), есе (нехудожня література) та поезія. [3] Переможці призу отримують €60,000 . [4]
У 1984 році відносини між державою Нідерландів та незалежним фондом, який висуває переможця, зазнали тиску, коли журі висунуло кандидата на посаду оглядача Уго Брандта Корстіуса. Тоді міністр культури Елько Брінкман відмовився присудити премію Корстіусу через сприйняті Корстієм недоречні коментарі проти уряду та тодішнього прем'єр-міністра Рууда Любберса. Як результат галасу, премія не присуджувалась у 1984, 1985 та 1986 роках. У 1987 р. за відновлення повністю незалежного комітету [5] премію присудили Корстію.
- 1947 - Амоене ван Гансольте
- 1947 - Артур ван Схендель
- 1948 - А. М. Хаммахер
- 1949 - Герріт Ахтерберг
- 1950 - Сімон Вестдейк
- 1951 - Е. Я. Дейкстерхейс
- 1952 - Я. К. Блум
- 1953 - Фердинанд Бордевійк
- 1954 - Л. Дж. Роджіє
- 1955 - Адріан Роланд Холст
- 1956 – Анна Бламан
- 1957 - Пітер Гейл
- 1958 - П'єр Кемп
- 1959 - не нагороджено
- 1960 - Віктор Е. ван Фрісланд
- 1961 - Х. В. Я. М. Кеулс
- 1962 - Теун де Фріз
- 1963 - Ф. Г. Л. ван дер Меер
- 1964 - Лео Вроман
- 1965 - не нагороджено
- 1966 - Антон ван Дюнкерк
- 1967 - Люсеберт
- 1968 - Гегард Реве
- 1969 - не нагороджено
- 1970 - Герріт Каувенар
- 1971 - Віллем Фредерік Германс (в нагороді відмовлено)
- 1972 - Абель Герцберг
- 1973 - Хендрік де Фріз
- 1974 - Сімон Карміггельт
- 1975 - Руді Кусбрук
- 1976 - Ремко Камперт
- 1977 - Гаррі Муліш
- 1978 - Корнеліс Верховен
- 1979 - Іда Герхардт
- 1980 - Віллем Бракман
- 1981 - Карел ван хет Реве
- 1982 - М. Вазаліс
- 1983 - Хелла Хаассе
- 1984 - не нагороджено
- 1985 - не нагороджено
- 1986 - не нагороджено
- 1987 - Гюго Брандт Корстіус
- 1988 - Рутгер Копланд
- 1989 - Ян Волкерс (у нагороді відмовлено)
- 1990 - Кеес Фенс
- 1991 - Елізабет Ейберс
- 1992 - Антон Кулхаас
- 1993 - Герріт Комрей
- 1994 - Й. Бернлеф
- 1995 - Альберт Альбертс
- 1996 - К. Шкіперс
- 1997 - Юдіт Герцберг
- 1998 - Ф.Б. Хотц
- 1999 - Артур Ленінг
- 2000 – Єва Герлах[6]
- 2001 – Герріт Крол[7]
- 2002 – Сем Дрезден[8]
- 2003 – Г. Г. тер Балкт[9]
- 2004 – Кеес Ноотебоом[10]
- 2005 – Фредерік Бастет[11]
- 2006 – Я. К. тен Берге[12]
- 2007 – Маартен Бішоувель[13]
- 2008 – Абрам де Сваан[14]
- 2009 – Ганс Верхаген[15]
- 2010 – Шарлотта Мютсерс[16]
- 2011 – Хенк Хофланд[17]
- 2012 – Тоннус Остергофф[18]
- 2013 – Хейден Адріанус Франціскус Теодорус ван дер[19]
- 2014 – Віллем Ян Оттен[20]
- 2015 – Аннеке Брассінга[21]
- 2016 – Астрід Ремер[22]
- 2017 – Бас Гайне[23]
- 2018 - Начоем Війнберг[24]
- 2019 - Марга Мінко[25]
- ↑ а б https://web.archive.org/web/20190528074842/http://www.pchooftprijs.nl/oprichting/
- ↑ http://www.dutchheights.nl/prijzen/pc-hooft-prijs
- ↑ See: Website P. C. Hooft Award (Dutch). [Архівовано 2019-04-13 у Wayback Machine.]
- ↑ Staff writer (13 грудня 2012). P.C.Hooft-prijs 2013. complete review. Процитовано 13 грудня 2012.
- ↑ Een (tijdelijk) einde aan de P.C. Hooft-prijs. NPO Radio 1. Nederlandse Publieke Omroep. Процитовано 19 вересня 2019.
- ↑ Peter Henk Steenhuis, "Gerlach: Ik laat me meenemen in de draaikolk van het gedicht" (in Dutch), Trouw, 2000. Retrieved 26 January 2017.
- ↑ "Oorkonde kwijt" (in Dutch), Trouw, 2001. Retrieved 26 January 2017.
- ↑ "Schrijver Sem Dresden overleden" (in Dutch), Trouw, 2002. Retrieved 26 January 2017.
- ↑ Rob Schouten, "H.H. ter Balkt (1938-2015): dichter vol extatische taalvreugde" (in Dutch), Trouw, 2015. Retrieved 26 January 2017.
- ↑ "P.C. Hooftprijs 2004 voor Cees Nooteboom" (in Dutch), de Volkskrant, 2003. Retrieved 12 January 2017.
- ↑ "Bastet krijgt P.C. Hooftprijs voor 'raar oeuvre'" (in Dutch), de Volkskrant, 2005. Retrieved 12 January 2017.
- ↑ "Pionier exotische poëzie krijgt P.C. Hooftprijs" (in Dutch), Trouw, 2006. Retrieved 12 January 2017.
- ↑ "PC Hooftprijs uitgereikt aan Maarten Biesheuvel" (in Dutch), Trouw, 2007. Retrieved 11 January 2017.
- ↑ "Abram de Swaan krijgt P.C. Hooftprijs" (in Dutch), Trouw, 2007. Retrieved 11 January 2017.
- ↑ "Hans Verhagen ontvangt P.C. Hooft-prijs" (in Dutch), Trouw, 2009. Retrieved 11 January 2017.
- ↑ "P.C. Hooftprijs 2010 gaat naar eigenzinnige Charlotte Mutsaers" (in Dutch), Trouw, 2009. Retrieved 11 January 2017.
- ↑ Joost van Velzen, "P.C. Hooftprijs 2011 voor H.J.A. Hofland" (in Dutch), Trouw, 2010. Retrieved 11 January 2017.
- ↑ "P.C. Hooftprijs naar dichter Tonnus Oosterhoff" (in Dutch), Trouw, 2011. Retrieved 11 January 2017.
- ↑ A.F.Th. van der Heijden krijgt P.C. Hooft-prijs. De Standaard (Dutch) . 11 грудня 2012. Процитовано 13 грудня 2012.
- ↑ P.C. Hooftprijs 2014 voor Willem Jan Otten. de Volkskrant (Dutch) . 16 грудня 2013. Процитовано 16 грудня 2013.
- ↑ "P.C. Hooft-prijs voor dichteres Anneke Brassinga" (in Dutch), Algemeen Dagblad, 2014. Retrieved 15 December 2015.
- ↑ "P.C. Hooftprijs toegekend aan schrijfster Astrid Roemer" (in Dutch), de Volkskrant, 2015. Retrieved 15 December 2015.
- ↑ Aleid Truijens, "Bas Heijne wint P.C. Hooft-prijs voor zijn beschouwend oeuvre" (in Dutch), de Volkskrant, 2016. Retrieved 11 January 2017.
- ↑ "P.C. Hooft-Prijs 2018 voor Nachoem Wijnberg [Архівовано 2019-05-27 у Wayback Machine.]" (in Dutch), Website P.C. Hooft Award. Retrieved 11 December 2018.
- ↑ Thomas de Veen, "P.C. Hooftprijs voor Marga Minco - Meer dan schrijfster 'Het Bittere Kruid'" (in Dutch), NRC, 11 December 2018.