Ремко Камперт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ремко Камперт
нід. Remco Campert
RemcoCampert.jpg
Псевдо Various
Народився 29 липня 1929(1929-07-29) (90 років) або 28 липня 1929(1929-07-28)[1][2][3] (90 років)
Гаага, Нідерланди, Нідерланди[1][3]
Громадянство
(підданство)
Flag of the Netherlands.svg Нідерланди[3][4]
Діяльність поет, письменник, колумніст, перекладач, журналіст
Мова творів нідерландська[5]
Жанр п'ятидесятники[d]
Батько Ян Кампертd
Мати Joekie Broedeletd
У шлюбі з Fritzi Harmsen van Beekd
Діти Cleo Campertd
Нагороди

Ремко Камперт у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ремко Ваутер Камперт (нід. Remco Campert, (29 липня 1929(1929-07-29) або 28 липня 1929(1929-07-28), Гаага, Нідерланди, Нідерланди)) — нідерландський письменник, поет і колумніст. Лауреат Нідерландської літературної премії за 2015 рік.[6]

Біографія[ред. | ред. код]

Ремко Камперт народився в Гаазі,[7] син письменника і поета Яна Камперта[ru],[8] автора вірша De achttien dooden, і актриси Вільгельміни Броделет[nl]. Батьки розлучилися, коли йому було три роки, після чого, в залежності від ситуацій і обставин, майбутній поет і письменник жив то з одним з батьків, то з дідусем і бабусею.

Ян Камперт, ще до Другої світової війни відомий своєю антифашистською позицією, під час окупації Нідерландів був заарештований за допомогу євреям і інтернований у нацистський концентраційний табір Ноєнгамме, де й помер у 1943 році. Після смерті батька Ремко жив з матір'ю в місті Епе[nl] (Гелдерланд). У 1945 році, після капітуляції третього Рейху вони повернулися в Амстердам.

Камперт підписує книгу на поетичному вечорі, присвяченому його 80-річному ювілею

Навчаючись в Амстердамському ліцеї (Amsterdam Lyceum) Ремко почав зрідка писати статті і малювати комікси для шкільної газети. Навчання мало приваблювало Камперта, і з часом він став все частіше пропускати заняття, вважаючи за краще відвідувати кінотеатри, джаз-клуби або бари, а не уроки. Врешті він закінчив ліцей, фактично не отримавши середньої освіти. У 1949 році Камперт одружився на Фредді Ратгерс, через п'ять років вони розлучилися

В період з 1949 по 1952 рік Камперт малював комікси для голландського журналу Mandrill і щоденної газети Het Parool[en]. У травні 1950 року він разом зі шкільним другом Руді Кусброком[nl], згодом відомим поетом, перекладачем, письменником і есеїстом, заснував журнал Braak. У тому ж році Ремок видає свою першу книгу, поему «Десять уроків з Тімоті» (Ten lessons with Timothy). На життя Камперт заробляв створенням рекламних текстів і перекладом іноземних літературних творів.

У 1955 році, незабаром після розлучення з Ратгерс, Ремко одружився вдруге, з письменницею Фріцці Хармсен ван Бік, дочкою автора коміксів Мартінуса Хармсена ван Біка.[9] Після двох років спільного життя в Бларикюмі[nl], Камперт розлучився і повернувся в Амстердам. У 1961 році Ремко одружився втретє, на Люсії ван ден Берг. У 1964 році вони переїхали в Антверпен, але два роки потому розлучилися і Камперт повернувся в Амстердам, де познайомився з галеристкою Деборою Вольф, з якою жив до 1980 року.

У 1970-х роках Камперт писав дуже мало, хоча й продовжував видаватися. Як він сам пояснив журналісту Яну Броккену з голландського журналу Haagse Post[nl]: «Я не міг писати багато років поспіль. Мені це не подобалося. Я відчував фізичну відразу до цього. Я думав про це, але був паралізований сумнівами». У 1970-х роках Ремко малював комікси для журналу Haagse Post, а в 1979 році для вечірньої газети NRC Handelsblad[ru].[9]

У 1979 році Камперт, подолавши свої втому і сумніви, відновлює активну літературну діяльність. У 1985 році вийшов один з найвідоміших романів Ремко - «Дія Сомбермана» (нід. Somberman's actie), екранізований в 1999 році.[10]

З 1989 по 1995 рік Камперт виступав у театрах по всій країні та за її межами у п'єсі, яку він написав разом з письменником і колишнім футболістом Яном Мюлдером. Їх виступи були засновані на їхніх літературних творах. З 1995 по 2006 рік Ремко і Мюлдер спільно під псевдонімом CaMu щодня писали колонки для першої смуги національної газети de Volkskrant[ru]. В кінці кожного року ці колонки виходили у вигляді книги під назвою «КаМю...: Щорічний огляд Ремко Камперта і Яна Мюльдера (нід. CaMu ....: Het jaaroverzicht van Remco Campert en Jan Mulder). У 1995 році Камперт прочитав по радіо свій бестселер «Het leven vurrukkulluk».

Камперт був одружений чотири рази, є двоє дітей: Емануела (1960 року народження) і Клео (1963 року народження). Після розставання з Деборою Вольф Камперт переважно мовчав про своє особисте життя, лише одного разу пояснивши своє сімейне становище в 1994 році в інтерв'ю Сейсу ван Хорі, журналісту газети Nieuwsblad van het Noorden[en]: «Я не задихаюся, я сам собі найкраща компанія. Кожен раз, коли я жив разом з кимось, мені здавалося, що я буду перебувати під водою цілими днями. Бути удвох, це двічі самотність, і мені це не потрібно. Більше щастя - одружитися на своїй кар'єрі». Втім, такий погляд на сімейне життя не завадив Ремко в 1996 році знову зійтися з Деборою Вольф і укласти з нею офіційний шлюб.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Поезія[ред. | ред. код]

  • 1950 — Ten lessons with Timothy
  • 1951 — Vogels vliegen toch
  • 1951 — Vierendelen (група співавторов)
  • 1952 — Een standbeeld opwinden
  • 1953 — Berchtesgaden
  • 1955 — Met man en muis
  • 1955 — Het huis waarin ik woonde
  • 1959 — Bij hoog en bij laag
  • 1962 — Dit gebeurde overal
  • 1965 — Hoera, hoera
  • 1968 — Mijn leven’s liederen
  • 1968 — Dit gebeurde overal/Hoera, hoera
  • 1970 — Betere tijden
  • 1976 — Alle bundels gedichten; 1951—1970
  • 1979 — Theater
  • 1983 — Scènes in Hotel Morandi
  • 1984 — Drie vergeten gedichten
  • 1984 — Amsterdamse dagen
  • 1984 — Zeven vrijheden (вірші до гравюр Ханнеса Постма)
  • 1985 — Dit gebeurde overal
  • 1986 — Collega’s
  • 1988 — Een neger uit Mozambique (антологія)
  • 1988 — Toen ik je zag (вірші до фотографій Петера Дейонга)
  • 1992 — Rechterschoenen
  • 1994 — Restbeelden: notities van Izegrim
  • 1994 — Straatfotografie
  • 1995 — Dichter (збірка віршів)
  • 1997 — Ode aan mijn jas
  • 1999 — Rataplan / Lamento (антологія з 32 віршів, переклад з індонезійської)
  • 2000 — Kus zoekt mond (антологія)
  • 2002 — Ja rozen (антологія любовних віршів)
  • 2004 — Over en weer (співавтор — Сейс Нотебом)
  • 2006 — Acht waterschetsen (з фотографіями Ервіна Олафа)
  • 2007 — Nieuwe herinneringen
  • 2007 — Lamento (вийшли на альбомі «Campert» під музику голандського джазового музиканта Бенджаміна Германа)[11]
  • 2011 — Een oud geluid
  • 2012 — Poes is dood (вийшов у серії Matchboox з зображеннями Луї Готьє)
  • 2012 — De Bloem (вийшов у серії Matchboox із зображеннями Дебори Камперт)
  • 2014 — Licht van mijn leven
  • 2016 — Langs de Kaai (співавтор — Ісбрант ван Вейнгаарден)
  • 2018 — Open ogen

Проза[ред. | ред. код]

  • 1953 — De oude dame
  • 1953 — Eendjes voeren (оповідання)
  • 1955 — Met man en muis
  • 1955 — Alle dagen feest (оповідання)
  • 1956 — Van de wijs (оповідання)
  • 1956 — Lodewijk Sebastiaan (оповідання для дітей)
  • 1958 — De jongen met het mes (оповідання)
  • 1960 — Een ellendige nietsnut (оповідання)
  • 1960 — Oome Loes
  • 1961 — Het leven is vurrukkulluk
  • 1962 — Het paard van ome Loeks (оповідання)
  • 1963 — Liefdes schijnbewegingen
  • 1964 — Nacht op de kale dwerg (оповідання)
  • 1965 — Het gangstermeisje
  • 1968 — Tjeempie! of Liesje in luiletterland (опубліковане під назвою Remko Kampurt)
  • 1968 — Fabeltjes vertellen (оповідання)
  • 1969 — Hoe ik mijn verjaardag vierde (оповідання)
  • 1971 — Campert compleet (збірка оповідань)
  • 1972 — James Dean en het verdriet (антологія)
  • 1972 — In het wilde weg
  • 1973 — De jongen met het mes/Nacht op de kale dwerg (оповідання)
  • 1974 — Op reis (співавтор — Віллем ван Малсен)
  • 1974 — Alle dagen feest (оповідання)
  • 1974 — Basta het toverkonijn (оповідання для дітей)
  • 1976 — Luister goed naar wat ik verzwijg (думки й афоризми, за Герду Де Лей)
  • 1978 — Waar is Remco Campert? (оповідання)
  • 1980 — Na de troonrede (оповідання)
  • 1980 — De tijden
  • 1982 — Een beetje natuur (оповідання)
  • 1983 — De Harm en Miepje Kurk story
  • 1984 — Wie doet de koningin (колонки для Haagse Post)
  • 1984 — Kinderverhalen van Remco Campert
  • 1985 — Somberman's actie
  • 1985 — Somberman’s maandag (текст доповіді для Boekenbal)
  • 1985 — Zijn hoofd verliezen
  • 1986 — Rustig
  • 1986 — Tot Zoens (оповідання)
  • 1987 — Eetlezen (колонки)
  • 1989 — Zachtjes neerkomen

  • 1990 — Gouden dagen
  • 1990 — Graag gedaan (колонки й оповідання)
  • 1991 — Campert compleet vervolg (оповідання 1971—1991)
  • 1991 — Dansschoenen
  • 1993 — Het bijzettafeltje (колонки)
  • 1994 — Fiebelekwinten (співавтор — Ян Мюльдер)
  • 1994 — Vele kleintjes
  • 1995 — Ohi, hoho, bang, bang of Het lied van de vrijheid
  • 1996 — De zomer van de zwarte jurkjes (оповідання)
  • 1996 — Heet van de naald (дитяча книга)
  • 1996 — Oom Boos-Kusje en de kinderen (дитяча книга)
  • 1997 — CaMu 1996 (колонки)
  • 1998 — CaMu 1997 (колонки)
  • 1998 — Een mooie jonge vriendin en andere belevenissen
  • 1999 — CaMu 1998 (колонки)
  • 1999 — Familie-album (співавтор — Ян Мюльдер)
  • 2000 — Als in een droom
  • 2000 — CaMu 1999
  • 2000 — De schrijver — Een literaire estafette (група співавторів)
  • 2001 — CaMu 2000 (колонки)
  • 2001 — Alle verhalen
  • 2001 — De familie Kneupma
  • 2001 — Beschreven Blad
  • 2002 — CaMu 2001
  • 2003 — De Lijst Mallebrootje. Drs. Mallebrootje en het jonge ding uit de achterban (колонки)
  • 2004 — CaMu 2003
  • 2004 — Campert compleet
  • 2004 — Schrijversleven
  • 2004 — Een liefde in Parijs
  • 2004 — Over mijn vader
  • 2005 — Tien jaar Nederland (CaMu)
  • 2006 — CaMu 2005
  • 2006 — Een geschenk uit de hemel
  • 2006 — Het satijnen hart
  • 2007 — Een lach en een traan
  • 2007 — Dagboek van een poes
  • 2007 — De olifant die lui was
  • 2008 — Het avontuur van Iks en Ei
  • 2010 — Om vijf uur in de middag
  • 2010 — Mijn eenmanszaak
  • 2012 — Het verband tussen de dingen ben ik zelf (колонки)
  • 2013 — Hôtel du Nord
  • 2017 — Campert & Campert

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

  • 1953 — премія Рейні Прінсен Герлігс
  • 1955 — премія міста Амстердам за кращий поетичний твір
  • 1956 — премія Яна Камперта
  • 1958 — премія Анні Франк
  • 1959 — премія міста Амстердам за найкращий прозовий твір
  • 1960 — премія Амстердамської художньої ради
  • 1976 — премія Пітера Корнелісона Хофта
  • 1987 — премія «Цестода»
  • 2011 — «Золоте гусяче перо[nl]»
  • 2014 — «Золота друкарська машинка» (нід. Gouden Schrijfmachine)[12]
  • 2015 — Нідерландська літературна премія

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11914249X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Remco Campert
  3. а б в http://web.archive.org/web/20170323081348/http://jeugdliteratuur.org/auteurs/remco-campert
  4. а б LIBRIS — 2012.
  5. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Prijs der Nederlandse Letteren naar Remco Campert (nl). NOS. 2015-02-08. Процитовано 2018-03-22. 
  7. Author – Remco Campert. Nederlands Letterenfonds[nl] (en). Процитовано 2018-03-22. 
  8. Authors / 2003 / Remco Campert [ The Netherlands ]. ilb[de] (de). Процитовано 2018-03-22. 
  9. а б Remco Campert. Lambiek Comiclopedia (en). Процитовано 2018-03-22. 
  10. Somberman's actie (1999). Scholieren.com (nl). Процитовано 2018-03-22. 
  11. Remco Campert leest 'Lamento' onder muzikale begeleiding van Benjamin Herman, Gideon van Gelder, Kasper Kalf en Joost Kroon, filmpje op YouTube, upload 7 augustus 2010
  12. Belga (2014-11-21). Remco Campert wint Gouden Schrijfmachine. deredactie.be (nl). Процитовано 2018-03-22. 

Посилання[ред. | ред. код]

  • Біографія, роботи і тексти Ремко Камперта (нід.) у Цифрової бібліотеки нідерландської літератури (dbnl)
  • Ремко Камперт (англ.) на сайті World Cat Identities