Перейти до вмісту

Ремко Камперт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ремко Камперт
нід. Remco Campert Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнінід. Remco Wouter Campert Редагувати інформацію у Вікіданих
ПсевдонімVarious Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився28 липня 1929(1929-07-28)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Гаага, Нідерланди[1][3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер4 липня 2022(2022-07-04)[5] (92 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Амстердам, Нідерланди Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Нідерланди[3][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоет, письменник, колумніст, перекладач, журналіст, сценарист Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнідерландська[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівнідерландська Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1950[8] — 2018[8]
Жанрп'ятидесятники[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоЯн Кампертd Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиJoekie Broedeletd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зFritzi Harmsen van Beekd Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти (2 Редагувати інформацію у Вікіданих)Cleo Campertd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
CMNS: Ремко Камперт у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ремко Ваутер Камперт (нід. Remco Campert, 28 липня 1929(1929-07-28) Редагувати інформацію у Вікіданих, Гаага Редагувати інформацію у Вікіданих — 4 липня 2022(2022-07-04) Редагувати інформацію у Вікіданих, Амстердам Редагувати інформацію у Вікіданих) — нідерландський письменник, поет і колумніст. Лауреат Нідерландської літературної премії за 2015 рік.[9]

Біографія

[ред. | ред. код]

Ремко Камперт народився в Гаазі,[10] син письменника і поета Яна Камперта[ru],[11] автора вірша De achttien dooden, і актриси Вільгельміни Броделет[nl]. Батьки розлучилися, коли йому було три роки, після чого, в залежності від ситуацій і обставин, майбутній поет і письменник жив то з одним з батьків, то з дідусем і бабусею.

Ян Камперт, ще до Другої світової війни відомий своєю антифашистською позицією, під час окупації Нідерландів був заарештований за допомогу євреям і інтернований у нацистський концентраційний табір Ноєнгамме, де й помер у 1943 році. Після смерті батька Ремко жив з матір'ю в місті Епе (Гелдерланд). У 1945 році, після капітуляції третього Рейху вони повернулися в Амстердам.

Камперт підписує книгу на поетичному вечорі, присвяченому його 80-річному ювілею

Навчаючись в Амстердамському ліцеї (Amsterdam Lyceum) Ремко почав зрідка писати статті і малювати комікси для шкільної газети. Навчання мало приваблювало Камперта, і з часом він став все частіше пропускати заняття, вважаючи за краще відвідувати кінотеатри, джаз-клуби або бари, а не уроки. Врешті він закінчив ліцей, фактично не отримавши середньої освіти. У 1949 році Камперт одружився з Фредді Ратгерс, через п'ять років вони розлучилися

В період з 1949 по 1952 рік Камперт малював комікси для голландського журналу Mandrill і щоденної газети Het Parool[en]. У травні 1950 року він разом зі шкільним другом Руді Кусброком[nl], згодом відомим поетом, перекладачем, письменником і есеїстом, заснував журнал Braak. У тому ж році Ремок видає свою першу книгу, поему «Десять уроків з Тімоті» (Ten lessons with Timothy). На життя Камперт заробляв створенням рекламних текстів і перекладом іноземних літературних творів.

У 1955 році, незабаром після розлучення з Ратгерс, Ремко одружився вдруге, з письменницею Фріцці Хармсен ван Бік, дочкою автора коміксів Мартінуса Хармсена ван Біка.[12] Після двох років спільного життя в Бларикюмі, Камперт розлучився і повернувся в Амстердам. У 1961 році Ремко одружився втретє, на Люсії ван ден Берг. У 1964 році вони переїхали в Антверпен, але два роки потому розлучилися і Камперт повернувся в Амстердам, де познайомився з галеристкою Деборою Вольф, з якою жив до 1980 року.

У 1970-х роках Камперт писав дуже мало, хоча й продовжував видаватися. Як він сам пояснив журналісту Яну Броккену з голландського журналу Haagse Post[nl]: «Я не міг писати багато років поспіль. Мені це не подобалося. Я відчував фізичну відразу до цього. Я думав про це, але був паралізований сумнівами». У 1970-х роках Ремко малював комікси для журналу Haagse Post, а в 1979 році для вечірньої газети NRC Handelsblad[ru].[12]

У 1979 році Камперт, подолавши свої втому і сумніви, відновлює активну літературну діяльність. У 1985 році вийшов один з найвідоміших романів Ремко — «Дія Сомбермана» (нід. Somberman's actie), екранізований в 1999 році.[13]

З 1989 по 1995 рік Камперт виступав у театрах по всій країні та за її межами у п'єсі, яку він написав разом з письменником і колишнім футболістом Яном Мюлдером. Їх виступи були засновані на їхніх літературних творах. З 1995 по 2006 рік Ремко і Мюлдер спільно під псевдонімом CaMu щодня писали колонки для першої смуги національної газети de Volkskrant[ru]. В кінці кожного року ці колонки виходили у вигляді книги під назвою "КаМю…: Щорічний огляд Ремко Камперта і Яна Мюльдера (нід. CaMu ....: Het jaaroverzicht van Remco Campert en Jan Mulder). У 1995 році Камперт прочитав по радіо свій бестселер «Het leven vurrukkulluk».

Камперт був одружений чотири рази, є двоє дітей: Емануела (1960 року народження) і Клео (1963 року народження). Після розставання з Деборою Вольф Камперт переважно мовчав про своє особисте життя, лише одного разу пояснивши своє сімейне становище в 1994 році в інтерв'ю Сейсу ван Хорі, журналісту газети Nieuwsblad van het Noorden[en]: «Я не задихаюся, я сам собі найкраща компанія. Кожен раз, коли я жив разом з кимось, мені здавалося, що я буду перебувати під водою цілими днями. Бути удвох, це двічі самотність, і мені це не потрібно. Більше щастя — одружитися на своїй кар'єрі». Втім, такий погляд на сімейне життя не завадив Ремко в 1996 році знову зійтися з Деборою Вольф і укласти з нею офіційний шлюб.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Нагороди та премії

[ред. | ред. код]
  • 1953 — премія Рейні Прінсен Герлігс
  • 1955 — премія міста Амстердам за кращий поетичний твір
  • 1956 — премія Яна Камперта
  • 1958 — премія Анні Франк
  • 1959 — премія міста Амстердам за найкращий прозовий твір
  • 1960 — премія Амстердамської художньої ради
  • 1976 — премія Пітера Корнелісона Хофта
  • 1987 — премія «Цестода»
  • 2011 — «Золоте гусяче перо[nl]»
  • 2014 — «Золота друкарська машинка» (нід. Gouden Schrijfmachine)[15]
  • 2015 — Нідерландська літературна премія

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #11914249X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Remco Campert
  3. ↑ а б в http://web.archive.org/web/20170323081348/http://jeugdliteratuur.org/auteurs/remco-campert
  4. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ Schrijver Remco Campert op 92-jarige leeftijd overleden // NU.nl — 2022.
  6. ↑ а б LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
  7. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. ↑ а б RKDartists
  9. ↑ Prijs der Nederlandse Letteren naar Remco Campert (нід.). NOS. 8 лютого 2015. Процитовано 22 березня 2018.
  10. ↑ Author – Remco Campert. Nederlands Letterenfonds[nl] (англ.). Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 22 березня 2018.
  11. ↑ Authors / 2003 / Remco Campert [ The Netherlands ]. ilb[de] (нім.). Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 22 березня 2018.
  12. ↑ а б Remco Campert. Lambiek Comiclopedia (англ.). Процитовано 22 березня 2018.
  13. ↑ Somberman's actie (1999). Scholieren.com (нід.). Процитовано 22 березня 2018.
  14. ↑ Remco Campert leest 'Lamento' onder muzikale begeleiding van Benjamin Herman, Gideon van Gelder, Kasper Kalf en Joost Kroon, filmpje op YouTube, upload 7 augustus 2010
  15. ↑ Belga (21 листопада 2014). Remco Campert wint Gouden Schrijfmachine. deredactie.be (нід.). Процитовано 22 березня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Біографія, роботи і тексти Ремко Камперта (нід.) у Цифрової бібліотеки нідерландської літератури (dbnl)
  • Ремко Камперт (англ.) на сайті World Cat Identities
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ремко_Камперт&oldid=42547843