Перейти до вмісту

Ремко Камперт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ремко Камперт
нід. Remco Campert Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнінід. Remco Wouter Campert Редагувати інформацію у Вікіданих
ПсевдонімVarious Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився28 липня 1929(1929-07-28)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Гаага, Нідерланди[1][3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер4 липня 2022(2022-07-04)[5] (92 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Амстердам, Нідерланди Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Нідерланди[3][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоет, письменник, колумніст, перекладач, журналіст, сценарист Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнідерландська[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівнідерландська Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1950[8]2018[8]
Жанрп'ятидесятники[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоЯн Кампертd Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиJoekie Broedeletd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зFritzi Harmsen van Beekd Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти (2 Редагувати інформацію у Вікіданих)Cleo Campertd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

CMNS: Ремко Камперт у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ремко Ваутер Камперт (нід. Remco Campert, 28 липня 1929(1929-07-28) Редагувати інформацію у Вікіданих, Гаага Редагувати інформацію у Вікіданих — 4 липня 2022(2022-07-04) Редагувати інформацію у Вікіданих, Амстердам Редагувати інформацію у Вікіданих) — нідерландський письменник, поет і колумніст. Лауреат Нідерландської літературної премії за 2015 рік.[9]

Біографія

[ред. | ред. код]

Ремко Камперт народився в Гаазі,[10] син письменника і поета Яна Камперта[ru],[11] автора вірша De achttien dooden, і актриси Вільгельміни Броделет[nl]. Батьки розлучилися, коли йому було три роки, після чого, в залежності від ситуацій і обставин, майбутній поет і письменник жив то з одним з батьків, то з дідусем і бабусею.

Ян Камперт, ще до Другої світової війни відомий своєю антифашистською позицією, під час окупації Нідерландів був заарештований за допомогу євреям і інтернований у нацистський концентраційний табір Ноєнгамме, де й помер у 1943 році. Після смерті батька Ремко жив з матір'ю в місті Епе (Гелдерланд). У 1945 році, після капітуляції третього Рейху вони повернулися в Амстердам.

Камперт підписує книгу на поетичному вечорі, присвяченому його 80-річному ювілею

Навчаючись в Амстердамському ліцеї (Amsterdam Lyceum) Ремко почав зрідка писати статті і малювати комікси для шкільної газети. Навчання мало приваблювало Камперта, і з часом він став все частіше пропускати заняття, вважаючи за краще відвідувати кінотеатри, джаз-клуби або бари, а не уроки. Врешті він закінчив ліцей, фактично не отримавши середньої освіти. У 1949 році Камперт одружився з Фредді Ратгерс, через п'ять років вони розлучилися

В період з 1949 по 1952 рік Камперт малював комікси для голландського журналу Mandrill і щоденної газети Het Parool[en]. У травні 1950 року він разом зі шкільним другом Руді Кусброком[nl], згодом відомим поетом, перекладачем, письменником і есеїстом, заснував журнал Braak. У тому ж році Ремок видає свою першу книгу, поему «Десять уроків з Тімоті» (Ten lessons with Timothy). На життя Камперт заробляв створенням рекламних текстів і перекладом іноземних літературних творів.

У 1955 році, незабаром після розлучення з Ратгерс, Ремко одружився вдруге, з письменницею Фріцці Хармсен ван Бік, дочкою автора коміксів Мартінуса Хармсена ван Біка.[12] Після двох років спільного життя в Бларикюмі, Камперт розлучився і повернувся в Амстердам. У 1961 році Ремко одружився втретє, на Люсії ван ден Берг. У 1964 році вони переїхали в Антверпен, але два роки потому розлучилися і Камперт повернувся в Амстердам, де познайомився з галеристкою Деборою Вольф, з якою жив до 1980 року.

У 1970-х роках Камперт писав дуже мало, хоча й продовжував видаватися. Як він сам пояснив журналісту Яну Броккену з голландського журналу Haagse Post[nl]: «Я не міг писати багато років поспіль. Мені це не подобалося. Я відчував фізичну відразу до цього. Я думав про це, але був паралізований сумнівами». У 1970-х роках Ремко малював комікси для журналу Haagse Post, а в 1979 році для вечірньої газети NRC Handelsblad[ru].[12]

У 1979 році Камперт, подолавши свої втому і сумніви, відновлює активну літературну діяльність. У 1985 році вийшов один з найвідоміших романів Ремко — «Дія Сомбермана» (нід. Somberman's actie), екранізований в 1999 році.[13]

З 1989 по 1995 рік Камперт виступав у театрах по всій країні та за її межами у п'єсі, яку він написав разом з письменником і колишнім футболістом Яном Мюлдером. Їх виступи були засновані на їхніх літературних творах. З 1995 по 2006 рік Ремко і Мюлдер спільно під псевдонімом CaMu щодня писали колонки для першої смуги національної газети de Volkskrant[ru]. В кінці кожного року ці колонки виходили у вигляді книги під назвою "КаМю…: Щорічний огляд Ремко Камперта і Яна Мюльдера (нід. CaMu ....: Het jaaroverzicht van Remco Campert en Jan Mulder). У 1995 році Камперт прочитав по радіо свій бестселер «Het leven vurrukkulluk».

Камперт був одружений чотири рази, є двоє дітей: Емануела (1960 року народження) і Клео (1963 року народження). Після розставання з Деборою Вольф Камперт переважно мовчав про своє особисте життя, лише одного разу пояснивши своє сімейне становище в 1994 році в інтерв'ю Сейсу ван Хорі, журналісту газети Nieuwsblad van het Noorden[en]: «Я не задихаюся, я сам собі найкраща компанія. Кожен раз, коли я жив разом з кимось, мені здавалося, що я буду перебувати під водою цілими днями. Бути удвох, це двічі самотність, і мені це не потрібно. Більше щастя — одружитися на своїй кар'єрі». Втім, такий погляд на сімейне життя не завадив Ремко в 1996 році знову зійтися з Деборою Вольф і укласти з нею офіційний шлюб.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Нагороди та премії

[ред. | ред. код]
  • 1953 — премія Рейні Прінсен Герлігс
  • 1955 — премія міста Амстердам за кращий поетичний твір
  • 1956 — премія Яна Камперта
  • 1958 — премія Анні Франк
  • 1959 — премія міста Амстердам за найкращий прозовий твір
  • 1960 — премія Амстердамської художньої ради
  • 1976 — премія Пітера Корнелісона Хофта
  • 1987 — премія «Цестода»
  • 2011 — «Золоте гусяче перо[nl]»
  • 2014 — «Золота друкарська машинка» (нід. Gouden Schrijfmachine)[15]
  • 2015 — Нідерландська літературна премія

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #11914249X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Remco Campert
  3. а б в http://web.archive.org/web/20170323081348/http://jeugdliteratuur.org/auteurs/remco-campert
  4. Чеська національна авторитетна база даних
  5. Schrijver Remco Campert op 92-jarige leeftijd overleden // NU.nl — 2022.
  6. а б LIBRISКоролівська бібліотека Швеції, 2012.
  7. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. а б RKDartists
  9. Prijs der Nederlandse Letteren naar Remco Campert (нід.). NOS. 8 лютого 2015. Процитовано 22 березня 2018.
  10. Author – Remco Campert. Nederlands Letterenfonds[nl] (англ.). Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 22 березня 2018.
  11. Authors / 2003 / Remco Campert [ The Netherlands ]. ilb[de] (нім.). Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 22 березня 2018.
  12. а б Remco Campert. Lambiek Comiclopedia (англ.). Процитовано 22 березня 2018.
  13. Somberman's actie (1999). Scholieren.com (нід.). Процитовано 22 березня 2018.
  14. Remco Campert leest 'Lamento' onder muzikale begeleiding van Benjamin Herman, Gideon van Gelder, Kasper Kalf en Joost Kroon, filmpje op YouTube, upload 7 augustus 2010
  15. Belga (21 листопада 2014). Remco Campert wint Gouden Schrijfmachine. deredactie.be (нід.). Процитовано 22 березня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Біографія, роботи і тексти Ремко Камперта (нід.) у Цифрової бібліотеки нідерландської літератури (dbnl)
  • Ремко Камперт (англ.) на сайті World Cat Identities