Протопопов Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Протопопов Сергій Володимирович
Основна інформація
Дата народження21 березня (2 квітня) 1893[1]
Місце народженняМосква, Російська імперія[2]
Дата смерті14 грудня 1954(1954-12-14)[2][1][…] (61 рік)
Місце смертіМосква, СРСР[2]
ПохованняДаниловський цвинтар
ГромадянствоРосійська імперія і СРСР
Професіїкомпозитор, музикознавець, музичний педагог, теоретик музики, піаніст
ОсвітаНаціональна музична академія України імені П. І. Чайковського
Інструментифортепіано

Протопопов Сергій Володимирович (* 2 квітня 1893, Москва — † 14 грудня 1954, там же] — радянський музикознавець, композитор, диригент і педагог. Учився в МГУ (медичний факультет); закінчив Київську консерваторію по класу композиції в Б. Л. Яворського (1921). Працював у київському Вищому музично-драматичному інституті ім. М. В. Лисенка і в оперній студії Великого театру як хоровий диригент; викладав у середніх навчальних закладах, в 1938-43 — у Московській консерваторії (з 1941 доцент).

Як музикознавець продовжив започаткованою Б. Яворським теорію ладового ритму («Элементы строения музыкальной речи», ч. 1–2, М., 1930), автор спогадів про Леонтовича (зб., 1947). Автор трьох фортепіанних сонат, ряду камерних творів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б International Music Score Library Project — 2006.
  2. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #103936203 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]