Прощавай, немита Росія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Прощавай, немита Росія» (рос. «Прощай, немытая Россия») — вірш російського поета Михайла Лермонтова, названий за першим рядком.

Історія

[ред. | ред. код]

Прийнято вважати, що вірш був написаний в травні 1840 року у час від'їзду на заслання на Кавказьку війну) або в квітні 1841 року, коли поетові було наказано покинути Петербург.

За життя Лермонтова вірш не публікувалася і не був відомий. Перша згадка про вірш міститься в листі російського видавця та літературознавця П. І. Бартенєва до колеги П. О. Єфремова від 9 березня 1873 року, в якому наводиться текст вірша зі словами «Ось ще вірші Лермонтова, списані з оригіналу».

«Прощавай, немита Росія» був вперше опублікований в 1887 році літературним істориком П. О. Висковатовим в журналі «Русская старина» (№ 12, с. 738—739) без вказання джерела, потім в 1890 році в заснованому П. І. Бартенєвим журналі «Русский архив» (№ 11, с. 375), текст супроводжений приміткою: «Записано зі слів поета сучасником».

Блакитна уніформа російських жандармів

Текст

[ред. | ред. код]

Вірш складається з двох чотиривіршів. У редакції, опублікованій «Російським архівом» (1890):

Прощай, немытая Россия,
Страна рабов, страна господ,
И вы, мундиры голубые,
И ты, им преданный народ.

Быть может, за стеной Кавказа
Сокроюсь от твоих пашей,
От их всевидящего глаза,
От их всеслышащих ушей.

Новітній інтерес

[ред. | ред. код]

Рядки з «Немитої Росії» неодноразово цитував В. В. Путін на зустрічах з переможцями конкурсу «Учитель року Росії»[1][2].

В 2017 року Президент України Петро Порошенко процитував рядки з вірша на урочистій церемонії з нагоди отримання Україною безвізового режиму з країнами ЄС, яка стала символом розриву України з імперією[3]. В Україні це цитування призвело до сплеску інтересу до вірша та історії його створення.

Заперечення авторства М. Лермонтова

[ред. | ред. код]

Вірш був представлений в радянських шкільних підручниках протягом значного часу існування СРСР[4] і завжди подавався за авторством Михайла Лермонтова.

Питання про авторство Лермонтова першим підняв в 1989 році письменник В. С. Бушин[5][6], потім в 1994 році припущення про фальсифікацію були опубліковані в газеті «Літературна Росія» істориком і публіцистом Г. Є. Клечоновим[7]. Сумніви в авторстві вірша висловили також літературознавці М. Д. Ельзон[8] і М. М. Скатов[9][10], письменники В. В. Хатюшин[11] і С. А. Сокуров, критик В. Г. Бондаренко[12] та інші.

На думку ж деяких авторів, «російські критики та літератори розгорнули дискусію щодо уявної непричетності Михайла Лермонтова до образливого для російських патріотів вірша тільки з розквітом у Росії „путінізму“ та „культом величі“ Росії»[відсутнє в джерелі][13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Interfax: Путин рассказал учителям о любви к Лермонтову. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 14 листопада 2020.
  2. РИА Новости: Путин. Патриотизм должен быть нравственным ориентиром для подростков. Архів оригіналу за 8 лютого 2016. Процитовано 14 листопада 2020.
  3. Прощай, немита Росіє! — Порошенко про остаточний розрив з імперією. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 8 липня 2017.
  4. Лермонтов в советской школе (1953—1991): канон, идеология, педагогика): The Canon, Ideology, Pedagogy. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 8 липня 2017.
  5. Бушин В. С. Странная судьба одного стихотворения // Кубань. — 1989. — № 10. — С. 80 — 90.
  6. Бушин В. Письмо Президенту: Кто немытый?. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 листопада 2020.
  7. Г. Е. Клечёнов. «Об одной очень старой мистификации». Архів оригіналу за 18 травня 2017. Процитовано 14 листопада 2020.
  8. Об авторе стихотворения «Прощай, немытая Россия…» [Архівовано 14 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Звезда. — 2004, № 2.
  9. Н. Н. Скатов. Всеведенье пророка: к 190-летию со дня рождения М. Ю. Лермонтова // Русская литература. — 2005, № 1. — С. 13—14.
  10. И. Буккер (30.08.2015). Прощай, немытая Россия!. Русская Сила. Архів оригіналу за 21 листопада 2020. Процитовано 23 березня 2022. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |5= (довідка)
  11. В. Хатюшин: Давно разоблачённая фальшивка. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 14 листопада 2020.
  12. В. Бондаренко. Лермонтов: мистический гений[недоступне посилання з Декабрь 2019]
  13. ИГОРЬ БУККЕР (28.03.2014). Мельница мифов: Лермонтову приписали русофобию. Правда.Ру. Архів оригіналу за 13 липня 2017. Процитовано 23 березня 2022. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |subtitle= (довідка)