Пінгвін магеланський
| Пінгвін магеланський | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Spheniscus magellanicus (Johann Reinhold Forster, 1781) | ||||||||||||||||||
 Червоним - поширення виду | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Пінгвін магеланський[1] (Spheniscus magellanicus) — птах родини пінгвінових. Названий на честь великого мандрівника Фернана Магеллана, який ще на початку XVI століття, 1518 року, вперше зустрів цього птаха.
Дорослі особини магеланських пінгвінів досягають зросту 70-80 см і ваги 5-6 кг. Задня (верхня) частина пінгвінів чорна, передня — біла, з двома або однією чорною смужкою на шиї. Дзьоб і лапи — брудно-сірого кольору, з червоним або помаранчевим відтінком. Під час гніздування магелланові пінгвіни викопують глибоку нору у м'якому ґрунті, куди відкладають яйця. Яйце магелланових пінгвінів висиджують обоє батьків — близько 40 днів. Сім'я поперемінно зазвичай висиджує 1-2 яйця.
Ці пінгвіни розповсюджені на берегах Південної Америки і Фолклендських островах. Тут можна зустріти їх велетенські колонії. Основний ареал гніздування магелланових пінгвінів — патагонське узбережжі, Вогняна Земля, островах Хуан-Фернандес і Фолкленди. Окремі особини були помічені на північ аж до Ріо-де-Жанейро і півдня Перу. Населяє також береги Південної Америки на північ від Коквімбо (Чилі) і Ріо-де-Жанейро.
Чисельність магеланських пінгвінів оцінюється приблизно в 1,8 млн пар.
Колонії магеланських пінгвінів на островах Магдалена і Марта в Магеллановій протоці здавна зазнавали нападів індіанців, які ловили невелику кількість птахів, але чисельність виду при цьому залишалася стабільною.
У XVIII—XIX століттях магелланові пінгвіни стали піддаватися нападу з боку європейців, які організували сюди численні експедиції. Тільки на острові Магдалена європейці заготовляли до 14 тисяч птахів в рік. Чисельність виду стала падати.
Сьогодні на островах Магдалена і Марта створений національний парк пінгвінів, але чисельність цього виду продовжує залишатися невеликою. По-перше, збір яєць місцевим населенням триває, а по-друге, численні туристи часто турбують птахів і руйнують їх нори.
22 липня 2023 року, згідно повідомлення France 24 з посиланням на агентство Agence France-Presse, на узбережжя Уругваю впродовж останніх 10 днів викинуло мертвими близько 2 тисяч магелланових пінгвінів. Причина загибелі птахів залишається нез’ясованою. Неурядова зоозахисна організація зазначає, що кількість загиблих пінгвінів — значно більша. Фахівці департаменту фауни Міністерства навколишнього середовища Уругваю повідомили, що 90 % загиблих пінгвінів — молоді, без жирових запасів і з порожніми шлунками. Подібний випадок також стався в 2022 році в Бразилії. Тоді теж не змогли визначити причину загибелі птахів. Екологи пояснюють збільшення кількості смертей магелланових пінгвінів надмірним і незаконним виловом риби[2][3].
На березі ці пінгвіни дуже лякливі і під час небезпеки ховаються у глибокі нори, а у воді стають хоробрими і можуть бути агресивними.
Тривалість життя магеланських пінгвінів — близько 15 років, рідше — до 20 років, в неволі можливе доживання до 20-25 років.
Живляться магеланські пінгвіни крилем, каракатицями і дрібною рибою.
- У Бразилії, магеланському пінгвіну, що потрапив у нафтову пляму і якого викинула морська хвиля на узбережжя, допоміг чоловік, тепер пінгвін іноді припливає до нього у гості[4].
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Around 2,000 penguins wash up dead on Uruguay coast. Issued on: 22/07/2023 - 05:58
- ↑ Близько 2 тисяч пінгвінів знайшли мертвими на узбережжі Уругваю. // Автор: Ярослав Герасименко. 22.07.2023, 15:43
- ↑ Бразилець полюбив пінгвіна як дитину [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.] Відео
- Пінгвіни [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Franck S. Todd, Fabrice Genevois, Oiseaux & Mammifères antarctiques et des îles de l'océan Austral, Paris, Kameleo, 2006, 144 p.
- Hadoram Shirihai: A Complete Guide to Antarctic Wildlife — The Birds and Marine Mammals of the Antarctic Continent and Southern Ocean, Alula Press, Degerby 2002, ISBN 951-98947-0-5
Представники родини пінгвінових | ||
|---|---|---|
| Королівський пінгвін (Aptenodytes): | Пінгвін імператорський (Aptenodytes forsteri), пінгвін королівський (Aptenodytes patagonicus) |  |
| Червонодзьобий пінгвін (Eudyptes): | Пінгвін прямочубий (Eudyptes sclateri), пінгвін новозеландський (Eudyptes pachyrhynchus), пінгвін золотоволосий (Eudyptes chrysolophus), пінгвін білогорлий (Eudyptes schlegeli), пінгвін чубатий (Eudyptes chrysocome), пінгвін великий (Eudyptes robustus) | |
| Малий пінгвін (Eudyptula): | Пінгвін білокрилий (Eudyptula albosignata), пінгвін малий (Eudyptula minor) | |
| Жовтоокий пінгвін (Megadyptes): | Пінгвін жовтоокий (Megadyptes antipodes) | |
| Антарктичний пінгвін (Pygoscelis): | Пінгвін Аделі (Pygoscelis adeliae), пінгвін антарктичний (Pygoscelis antarctica), пінгвін-шкіпер (Pygoscelis papua) | |
| Пінгвін (Spheniscus): | Пінгвін африканський (Spheniscus demersus), пінгвін галапагоський (Spheniscus mendiculus), пінгвін Гумбольдта (Spheniscus humboldti), пінгвін магеланський (Spheniscus magellanicus) | |
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
