Рахманан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Рахманан (муснад. 𐩧𐩢𐩣𐩬𐩬 rḥmnn, «Милосердний») — південноаравійський епітет, використовуваний християнами, юдеями і язичниками в Південній Аравії. За цим виразом зазвичай слідує «Дху Самаві», тобто «з небес». Під час правління хім'яритського короля Сум'яфи Ашви Ісуса називали сином Рахманана, тоді як під час правління Абрахи — месією Рахманана[1].

Історія[ред. | ред. код]

Найраніше відоме використання цього терміна зустрічається в написі, написаному аккадською та арамейською мовами і присвяченому богу Хададу[2].

Раннє використання терміна rḥmnn у Південній Аравії зустрічається у політеїстичних написах. Він зустрічається в написах, написаних пізньосабейською мовою. Пізніше епітет Рахманан було прийнято юдеями і християнами у Південній Аравії, які намагалися відтіснити традиційні язичницькі вірування.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. South Arabian Christianity: A Crossroads of Late Antique Cultures | Center for Eastern Mediterranean Studies. cems.ceu.edu. Процитовано 30 березня 2020.
  2. Kościelniak, Krzysztof (7 листопада 2011). Jewish and Christian religious influences on pre-Islamic Arabia on the example of the term RḤMNN ("the Merciful"). Orientalia Christiana Cracoviensia (англ.). 3: 67—74. doi:10.15633/ochc.1024. ISSN 2450-2936.