Саллі Бенсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Саллі Бенсон
Ім'я при народженніангл. Sara Mahala Redway Smith[1]
ПсевдоEsther Evarts[1]
Народилася3 вересня 1897(1897-09-03)[2][3][4]
Сент-Луїс, Міссурі, США[5][1]
Померла19 липня 1972(1972-07-19)[2][3][4] (74 роки)
Вудленд-Гіллз, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Країна США
Діяльністьсценаристка, авторка оповідань, письменниця
Alma materШкола імені Гораса Маннаd і Mary Institute and St. Louis Country Day Schoold
Знання мованглійська[6][7]
IMDbID 0072639

Саллі Бенсон (до шлюбу Сміт; 3 вересня 1897 Сент-Луїс, Міссурі, США — 19 липень 1972, Вудленд-Хіллз, Каліфорнія, США)-американська письменниця і сценаристка, найбільш відома напівавтобіографічними історіями зі збірки «Молодша міс» (1941) і романом «Зустрінь мене в Сент-Луїсі» (1942). Номінантка премії «Оскар» (1947) в номінації «Кращий адаптований сценарій» за фільм «Анна і король Сіаму» (1946).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася в Сент-Луїсі, ставши наймолодшою ​​з п'яти дітей Алонзо Редуея і Анни Профейтер Сміт. Вона відвідувала Інститут Мері, поки не переїхала з сім'єю в Нью-Йорк. Відвідувала школу Горація Манна, вчилася танцювати, а потім почала працювати, коли їй було 17.

25 січня 1919 року, за іншими даними в 19 років (1916 або 1917 рік), одружилася з Рейнольдсом Бенсоном. Народила дочку Барбару. Пізніше подружжя розлучилося, хоча за іншими даними, залишалися одружені до смерті чоловіка 25 квітня 1969 року.

Померла в Вудленд-Хіллз, Лос-Анджелес, Каліфорнія, у віці 74-х років.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Саллі Бенсон почала кар'єру з написання щотижневих статей для інтерв'ю та оглядів фільмів для New York Morning Telegraph. Між 1929 і 1941 роками вона опублікувала 99 історій в The New Yorker, в тому числі 9, підписаних її псевдонімом Естер Евартс[8].

Її оповідання «Шинель» і «Сюїта 2049» були обрані лауреатами Премії О. Генрі за 1935 і 1936 роки. Її збірка «Люди чарівні» (Covici Friede, 1936) включає майже всі історії, які Бенсон опублікувала в The New Yorker, а також чотири з The American Mercury. За ним послідував ще один збірник, «Емілі» (Covici Friede, 1938). «Розповіді про богів і героїв» (Dial Press, 1940) були юнацькою фантастикою, адаптованої з «Басневой епохи» Томаса Булфінча. «Спочатку жінки і діти» — це збірка, видана Random House в 1943 році.

«Молодша міс»

[ред. | ред. код]

Збірка «Молодша міс» була опублікована Doubleday в 1941 році. Ця збірка її оповідань з The New Yorker була адаптована Джеромом Ходорові і Джозефом Філдсом в успішну п'єсу в тому ж році. Поставлена ​​Моссом Гартом, «Молодша міс» ішла на Бродвеї з 1941 по 1943 рік. У 1945 році п'єса була адаптована до фільму «Молодша міс» Джорджем Сітон c Пеггі Енн Гарнер в головній ролі. Радіосеріал «Молодша міс» з Барбарою Вайтінг у головній ролі щотижня транслювався на каналі CBS в 1949 році.

«Зустрінь мене в Сент-Луїсі»

[ред. | ред. код]

Фільм MGM «Зустрінь мене в Сент-Луїсі» (1944) став одним з найпопулярніших фільмів, знятих під час Другої світової війни. Розповіді в книзі Бенсон «Зустрінь мене в Сент-Луїсі» були вперше написані у вигляді коротких віньєток в серії «5135 Кенсінгтон», яку The New Yorker публікував з 14 червня 1941 року по 23 травня 1942 року. Бенсон взяла свої оригінальні вісім віньєток і додала ще чотири історії для компіляції книги, кожна глава являє місяць року (з 1903 по 1904 рік). Коли книга була опублікована в 1942 році видавництвом Random House під назвою «Зустрінь мене в Сент-Луїсі», вона була названа в честь фільму MGM, а потім на самих ранніх етапах написання сценаріїв. В MGM Бенсон написала попередній варіант сценарію, але він не використовувався.

Кіносценарії

[ред. | ред. код]

Серед її інших робіт на екрані «Тінь сумніву» (1943) Альфреда Гічкока, «Приходь до стайні» (1949), «Літня магія» (1963), «Хай живе Лас-Вегас!» (1964) і «Співоча черниця» (1966). Її сценарій для «Анни і короля Сіаму» (1946) був номінований на премію «Оскар».

Серед її робіт на телебаченні — епізоди «Автобусної зупинки» (1961).

Хоча вона була номінована кілька разів, вона не включена на Алею слави Сент-Луїса.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • «Люди чарівні» (1936, Covici-Friede Publishers)
  • «Емілі» (1938, видавництво Covici-Friede); опубліковано в Англії під назвою «Возлюби ближнього свого» (1939)
  • «Історії богів і героїв» (1940, Dial)
  • «Молодша міс» (1941, Doubleday)
  • «Зустрінь мене в Сент-Луїсі» (1942, Random House)
  • «Спочатку жінки і діти» (1943, Random House)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 84.
  2. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в SNAC — 2010.
  4. а б в Internet Broadway Database — 2000.
  5. Deutsche Nationalbibliothek Record #139715010 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/76862051
  7. CONOR.Sl
  8. Yagoda, Ben. About Town: The New Yorker and the World It Made. Scribner, 2000.