Сальников Олександр Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Сальников
рос. Александр Петрович Сальников
Загальна інформація
Громадянство СРСР
 Україна
Народження3 липня 1949(1949-07-03) (74 роки)
Севастополь
Смерть17 листопада 2017(2017-11-17)[1] (68 років)
Київ, Україна
Зріст197 см
Вага87 кг
Alma materКиївський медичний інститут
Спорт
Вид спортубаскетбол
Спортивне звання
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР
КомандаБудівельник
Нац. збірнаСРСР
Статус професіонала1968
Завершення виступів1991
Участь і здобутки
Олімпійські ігрибронза (1976, 1980)
Нагороди
заслужений майстер спорту СРСР

Олександр Петрович Сальников (3 липня 1949(19490703), Севастополь — 17 листопада 2017) — український радянський баскетболіст. Ріст — 197 см. Один із найсильніших снайперів радянського баскетболу. Заслужений майстер спорту СРСР (1974).

Спортивна кар'єра

[ред. | ред. код]

Біографія

[ред. | ред. код]

Вихованець кубанського баскетболу. Сальников почав тренуватися в ДЮСШ міста Туапсе у Віктора Петровича Фіонова - заслуженого тренера Росії.

Закінчивши школу, вступив в Краснодарський медінститут, де його примітив молодий тренер Олександр Банников, учень Ігоря Зеленова - метра кубанського баскетболу. Банников запросив 17-річного студента Сальникова в команду вищої ліги «Будівельник» (Краснодар), а трохи пізніше - у збірну Краснодарського краю. 1971 року збірна Кубані вперше виграла фінал Спартакіади народів РРФСР]. Одним з провідних гравців, снайпером тієї команди був 22-річний Сальников.

З 1972 року Сальников грав в київському «Будівельнику». На наступний рік закінчив Київський медичний інститут і у складі «Будівельнику» вперше став бронзовим призером чемпіонату СРСР.

У тому ж 1973 році Сальников дебютував у збірній СРСР і разом з нею виграв «Перший Всесвітній фестиваль баскетболу» - турнір дев'яти найсильніших команд світу (за участю, в тому числі, збірних Югославії, США, Куби), що проходив у столиці Колумбії Боготі під егідою ФІБА.

1985 року вступив до Київського інституту фізичної культури. Закінчив його 1989 року і отримав спеціальність: тренер з баскетболу.

1989 року звільнився з лав Радянської Армії у званні майора медичної служби.

У одному з матчів за київський СКА встановив рекорд результативності чемпіонатів СРСР – 66 очок (в той час ще було 3-очкових кидків)[2].

1989 року був запрошений тренером в команду чоловічий вищої ліги варшавської «Легії» (Польща). Але після того як Сальников провів кілька тренувань, президент клубу, оцінивши його фізичну форму і майстерність, ухвалив рішення, щоб він був на майданчику не тільки тренером, а й гравцем. Так він два роки був граючим тренером в БК «Легія» (Варшава). З 1991 по 1993 рік працював головним тренером БК «Легія» (Варшава). Професійну кар'єру гравця закінчив 1991 року, коли йому виповнилося 42 роки.

Досягнення

[ред. | ред. код]
  • Бронзовий призер Олімпійських ігор 1976, 1980.
  • Чемпіон світу 1974. Срібний призер 1978.
  • Чемпіон Європи 1979, 1981. Срібний призер 1975, 1977.
  • Срібний призер чемпіонату СРСР 1975, 1977. Бронзовий призер 1974.

Статистика

[ред. | ред. код]

Статистика виступів на Олімпійських іграх:

Команда Турнір Ігри Очки Ср.
СРСР СРСР ОІ-1976 6 64 10,67
СРСР СРСР ОІ-1980 8 75 9,38
Усього 2 14 139 9,93

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Національний олімпійський комітет України про баскетбол та Анатолія Поливоду, Сергія Коваленка, Олександра Сальникова, Олександра Білостінного, Олександра Волкова / Григорій Палій. — 2-ге видання, доповнене. — Київ : Грані-Т, 2011. — 104 сторінок: фотографії — Серія «Життя видатних дітей». — ISBN 978-966-465-275-6

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Украинский спорт понес невосполнимую потерю: скончался чемпион-рекордсмен, легенда баскетбола Александр Сальников
  2. Приз Олександра Сальникова дістався Квентіну Петерсону. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 15 березня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]