Баскетбол

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Баскетбольний м'яч

Баскетбо́л (англ. basketball — від basket — «кошик» і ball — «м'яч»), також кошикі́вка[1] або коші́вка[2] — спортивна командна гра з м'ячем, який закидують руками в кільце із сіткою (кошик), закріпленою на щиті на висоті 3 метри 5 сантиметрів (10 футів) над майданчиком.

Грають дві команди по 5 осіб на майданчику 28×15 м. На коротких сторонах майданчика укріплені на щитах на висоті 305 см «кошики» — металеві кільця діаметром 45 см з мотузяною сіткою без дна. Переможцем визнається команда, якій вдалось більше число разів закинути м'яч у «кошик» супротивників. Тривалість гри — чотири періоди по 10 хвилин, з двохвилинними перервами між першою та другою і третьою й четвертою чвертями, та великою перервою у 15 хвилин між другим та третім періодом. В Національній баскетбольній Асоціації гра триває 48 хвилин і розбивається на 4 чверті.

Перший чоловічий чемпіонат світу проведено в 1950-у році, а в 1953-му — жіночий. Зараз проводяться кожні чотири роки. Найпрестижніші змагання серед збірних команд країн — Олімпійські ігри, Чемпіонат світу з баскетболу, а серед клубних — чемпіонат НБА та в Європі — Євроліга УЛЕБ, Єврокубок та Кубок виклику ФІБА.

Історія[ред.ред. код]

Дослідники старовини давно запримітили, що людство, в різних кінцях світу та в різні часи, послуговувалося іграми та забавами з округлими предметами. Якщо для дітей то була чи не єдина забавка, то для дорослих це перетворювалося в певний символічний ритуал.І лише з початків ХХ століття людська цивілізація почала використовувати ігри як розвагу для вдосконалення свого тіла та своєї фізичної форми, а потім це перетворилося у спортивні змагання, як на аматорському рівні так і на професійному.

Передісторія[ред.ред. код]

Історики, завдяки віднайденим артефактам та історичним манускриптам, запримітили, стародавні ігри з м'ячем перетворилися в атрибут ініціацій (присвят), танців, свят, ставши ритуальними атлетичними іграми.

Так найдавніші згадки про гру в м'яча, схожу на баскетбол, віднаходять в записах індіанських народностей Мексики і Центральної Америки і відноситься до 1500 року до нашої ери. Тлатчлі — культові ігрища, що проводилися на спеціально обладнаних стадіонах «тлахос» (залишки яких збереглися до наших днів), цей майданчик для гри, прямокутної форми, був оточений високими стінами (3-4 м) з трибунами для глядачів, а двом командам доводилося влучити каучуковим м'ячем в кільце суперників, яке було вертикально закріплене в середині короткої сторони площадки[3]. Плем'я майя грало в гру Пок-та-пок, яка за змістом нагадувала ацтекську.

Сучасні хроніки відмічають, що в подальші часи з'явилися інші, нові ігри з м'ячем, деякими елементами схожі на сучасний баскетбол: в Спарті грали в Епіскірус, в Стародавньому Римі в Харпастум, в Італії в Кальчо. Деякі ігри були привезені емігрантами до Північної Америки. Так французька гра VII—VIII століть Шуляж стала популярна у Флориді: гравці встановлювалися жердини з обручами на якомусь підвищенні і команди прагнули вразити ціль якома більше разів закидуючи туди округлого камінця чи зшитого з кусочків шкіри м'яча. Відома ще англійська гра Качка на камені: коли на великий камінь ставили якусь мішень, і кидали в неї каміння, вигравав, природно, найвлучніший[4].

Винахід гри[ред.ред. код]

На відміну від багатьох видів спорту, народження яких обросло міфами і легендами, початок баскетболу було точно задокументовано, адже його вигадав і впровадив Джеймс Нейсміт[5].

Передумови[ред.ред. код]

Зачинатель баскетболу —Джеймс Нейсміт

Канадієць Джеймс Нейсміт ще навчачись в Університеті Макґілла в Монреалі став відомим спортовем, добиваючись спортивних успіхів виступаючи за свої команди в різних ігрових видах спорту (регбі, канадський футбол, соккер, гімнастиці). Коли ж він перейшов на викладацьку роботу почав виношувати плани створення менш контактної гри. Тому йому в нагоді стала пропозиція від «Міжнародної Юнацької Християнської Асоціації» у Спрінгфілді (Массачусетс)[6] перебратися туди й викладати фізичне виховання у тамтешній школі.

Якось в 1891 році доктор Лютер Гулик, завідувач кафедри фізкультури, звернувся до Нейсміта за допомогою для вирішення проблеми завантаження учнівської молоді в часі холодної зими[7]. Студенти коледжу зі Спрінгфілда взимку просто мучилися від нудьги і туги на заняттях фізичного виховання: нескінченні гімнастичні вправи, які в той час були практично єдиним засобом залучення молоді до спорту, вже мало кого надихали. Відтак Нейсміту необхідно було вигадати цікаву забаву-гру, для того, щоб учні не бовталися без справи, а знайшли вихід своєї невичерпній енергії. Спершу, Нейсміт хотів проводити в залі футбольні матчі (саме європейський варіант футболу) на час зими, але спортивний зал школи був замалий для цього виду спорту, а американський футбол та регбі були надто контактними видами[8] і це створювало би ще більшу напругу та конфліктність в межах школи, все це й поставило Нейсміта перед фактом: доведеться винаходити щось нове.

Нейсміт міркував просто: ігри з м'ячем завжди були дуже популярні, проте для маленьких м'ячів потрібно додаткове обладнання: рукавички, біти, ракетки та інше спорядження, а ще — велкий зал. Тоді Джеймс вигадав п'ять основних принципів для майбутньої гри: для гри потрібен м'яч, великий і легкий, з яким зручно грати («м'яч повинен добре лягати на руку»); бігти з м'ячем в руках заборонено; під час гри м'ячем може володіти будь-який гравець будь-якої команди; обидві команди можуть гуртуватися в будь-якому місці майданчика, але фізичні контакти заборонені; кільце знаходиться в горизонтальній площині і підвішено високо над головами гравців[9].

Презентація гри[ред.ред. код]

Перший баскетбольний зал, коледж молоді YMCA Спрінгфілд, Массачусетс. Кошик для персиків прикріплений до балкону.

У спортивному класі доктора Нейсміта навчалися 18 школярів, яких він і обрав у грудні 1891 року щоби презентувати свою гру. Поки діти, кілька днів, освоювали ази нової гри, Несміт готував майданчик та інвентар. Спершу був потрібен великий м'яч — від осіннього сезону залишилася їх достатня кількість. Потім Нейсміт попросив шкільного доглядача Попа Стеббінса прибити на висоті трьох метрів пару ящиків, які розташовувалися на протилежних сторонах бігової доріжки їхнього спортивного залу. Правда, ящиків не знайшлося, тож Поп запропонував замість них кошики з-під персиків[10].

Презентували гру 21 грудня 1891 року. Учасники вийшли з футбольним м'ячем, до поручнів балкона, по обидва боки спортивного залу, Найсміт прикріпив два кошики від персиків[11].. На додачу до всього, вивісив на дошці оголошень список з тринадцяти правил, якими гравці повинні були послуговуватися. Розміри ігрової площадки склали 15,24 на 10,66 метрів. Перший влучний кидок в історії баскетболу (до речі, єдиний в тому матчі) вдався Вільяму Чейзу. Виконав він його з відстані 7,6 метра, з центру майданчика, після чого його команда перемогла з, дивним для нашого часу, рахунком — 1:0.

Той перший показовий виступ лише віддалено нагадував теперішні баскетбольні видовища. На початку в баскетболі ведення м'яча взагалі не існувало, гравці команд перекидали м'яч один одному, стоячи на одному місці, і намагалися закинути його в кошик. Кидок здійснювався обома руками знизу або від грудей. Після вдалого кидка кому-небудь з гравців доводилося забиратися на приставлені до стіни сходи, і діставати з кошика закинутий м'яч. Це більше було поєднання гімнастичних вправ з м'ячем. Та мета доктора Нейсміта — створити гру саме колективну, в яку можна було б залучити якомога велику кількість учасників була досягнута[12]. Тому керівництво продовжило його експеримент, а діти надихали на вдосконалення правил та інвентаря.

Правила гри і перша гра[ред.ред. код]

На початках баскетболу зчаста виникали суперечки між гравцями це спонукало Джеймса Нейсміта вдосконалити свої правила й поширити їх серед молоді. Розписавши всі 13 правил нової гри, Нейсміт вивісив їх на дошці оголошень, щоб його учні ознайомилися з ними. А згодом, в січні 1892 року, опублікував їх в шкільній газеті «Трикутник» під заголовком «У нас є нова спортивна гра»[13].

12 лютого 1892, вивчивши правила і освоївши ази техніки, студенти Спрингфілдського коледжу в присутності ста глядачів провели першу в історії баскетболу «офіційну» гру, яка завершився з результатом 2:2[14]. Успіх був вражаючий, а слух про нову гру поширився з такою швидкістю, що ці дві команди стали проводити показові зустрічі, в інших навчальних закладах та містах, збираючи на своїх виступах сотні глядачів. Їх почин підхопили студенти інших коледжів, і вже наступного року весь американський північний схід був охоплений баскетбольною лихоманкою.

Становлення гри[ред.ред. код]

Християнська асоціація молодих людей, на ті часи, курирувала значну кількість шкіл в Північній Америці, відтак вони рекомендували широко використовувати гру в своїх філіях. Таким чином, гра почала поширюватися в США[15]. Перший офіційний матч між жіночими командами було проведено в 1892 році і з того часу баскетбол стали вважати спортивною грою.

Професійний баскетбол[ред.ред. код]

Протягом 1920-х у містах Сполучених Штатів масово з'являються команди професіоналів. Створюються баскетбольні ліги, в яких грають такі команди, як Original Celtics, New York Renaissance Five, Harlem Globetrotters; вони проводять до 200 матчів на рік. У 1946 створююється Баскетбольна асоціація Америки (БАА), у 1949 році вона зливається з Національною баскетбольною лігою (НБЛ) в Національну баскетбольну асоціацію (НБА).

Міжнародні ігри[ред.ред. код]

У 1932 році засновано Міжнародну федерацію баскетболу (ФІБА), до якої первісно входили 8 країн-засновниць: Аргентина, Чехословаччина, Греція, Італія, Латвія, Португалія, Румунія і Швейцарія. До програми Олімпійських ігор змагання з баскетболу впроваджені на Олімпіаді-1936 у Берліні (хоча показовий турнір проведено ще в 1904).

Жіночий баскетбол[ред.ред. код]

Назва[ред.ред. код]

Нейсміт назвав свою гру «Basket Ball»[16] — від basket («кошик») і ball («м'яч»). Надалі назва трансформувалася у basketball — слово, яким в англійський мові зовуть як гру, так і баскетбольний м'яч. Воно запозичене до більшості мов світу, де вживається щодо гри з кошиком і м'ячем. У деяких країнах ця гра має свої назви, що є кальками з англ. basketball — пол. koszykówka, чеськ. košíková, хорв. і словен.: košarka, лит. krepšinis (від krepšys — «кошик»), а також західноукраїнське «кошиківка», «кошівка». Впровадження кальки «кошиківка» до української спортивної термінології початку XX ст. пов'язують з ім'ям І. М. Боберського[17][18].

Позиції гравців[ред.ред. код]

Основних баскетбольних позицій або амплуа в баскетбольній команді три: захисник, форвард і центровий. Якщо деталізувати кожну з них, то в результаті вийде п'ять ігрових амплуа, кожне з котрих має свій набір функцій та задач. Переважно, при нападі й захисті гравець однієї позиції діє проти свого візаві, котрий має те ж саме амплуа — так центровий найчастіше входить у силовий контакт із центровим, захисник — із захисником і т. д. Амплуа гравців розподіляються таким чином:

  • розігруючий захисник (професійною термінологією — «перший номер», скорочено РЗ);
  • атакуючий захисник («другий номер», АЗ);
  • легкий форвард («третій номер», ЛФ);
  • важкий форвард («четвертий номер», ВФ);
  • центровий («п'ятий номер», Ц).

Дані позиції не регулюються правилами баскетболу і носять, як правило, лише формальний характер. Баскетбольні позиції класифікують в дві основні групи: напад (передня лінія) та захист (задня лінія).

Правила гри[ред.ред. код]

Розміри щита і кошика
Розміри поля за правилами ФІБА 2010 року

Перші правила гри в баскетбол сформулював американець Джеймс Нейсміт. Вони складалися лише з 13 пунктів. З часом баскетбол змінювався, змін вимагали і правила. Перші міжнародні правила гри прийняті 1932 року на першому конгресі ФІБА, після цього вони багаторазово коректувалися і змінювалися, останні значні зміни внесені 1998 і 2004 року. З 2004 року правила гри залишаються незмінними. Правила гри дещо відрізняються в НБА і чемпіонатах, що проводяться під егідою ФІБА (Чемпіонати світу, Олімпійські ігри, Чемпіонати континентів, міжнародні та національні першості європейських клубів).

В баскетбол грають дві команди, зазвичай по дванадцять осіб (як чоловіки, так і жінки), від кожної з яких на майданчику одночасно діють п'ять гравців. Мета кожної команди в баскетболі — закинути баскетбольний м'яч у кошик суперника і перешкодити іншій команді опанувати м'ячем і закинути його в кошик своєї команди. М'ячем грають тільки руками. Бігти з м'ячем, не ударяючи їм в підлогу, навмисно бити по ньому ногою, блокувати будь-якою частиною ноги або бити по ньому кулаком — ​​порушення. Випадкове ж зіткнення або торкання м'яча стопою або ногою не є порушенням.

Переможцем в баскетболі стає команда, яка після закінчення ігрового часу набрала більшу кількість очок. При рівному рахунку після закінчення основного часу матчу призначається овертайм (зазвичай п'ять хвилин додаткового часу), у разі, якщо і після його закінчення рахунок буде рівним, призначається другий, третій овертайм і т. д., до тих пір, поки не буде виявлений переможець матчу.

За одне влучення м'яча в кільце може бути зарахована різна кількість очок:

Гра офіційно починається спірним кидком в центральному колі, коли м'яч правильно відбитий одним з гравців. Матч складається з чотирьох періодів по десять хвилин (дванадцять хвилин в Національної баскетбольної асоціації) з перервами по дві хвилини. Тривалість перерви між другою і третьою чвертями гри — п'ятнадцять хвилин. Після великої перерви команди повинні помінятися кошиками.

Гра може відбуватися на відкритому майданчику і в залі висотою не менше 7 м. Розмір поля — 28×15 м. Щит розміром 180х105 см від стійки. Від нижнього краю щита до підлоги чи ґрунту повинно бути 275 см. Кошик — це металеве кільце, обтягнуте сіткою без дна. Він кріпиться на відстані 0,31 м від нижнього обріза щита. Встановлена ​​стандартами ФІБА для чоловічих змагань окружність баскетбольного м'яча — 74,9-78 см, маса — 567—650 г (для жіночих відповідно 72,4-73,7 см і 510—567 г).

Порушення[ред.ред. код]

  • Аут — м'яч вийшов за межі ігрового майданчика.
  • Пробіжка — гравець, який контролює «живий» м'яч, здійснює переміщення ніг понад обмеження, встановлене правилами.
  • Порушення ведення м'яча, що включає в себе проніс м'яча, подвійне ведення.
  • Три секунди — гравець нападу перебуває в зоні штрафного кидка більше трьох секунд у той час, коли його команда володіє м'ячем у зоні нападу.
  • П'ять секунд — гравець при виконанні вкидання не розлучається з м'ячем впродовж п'яти секунд.
  • Вісім секунд — команда, що володіє м'ячем із зони захисту не вивела його в зону нападу за вісім секунд.
  • 24 секунди — команда володіла м'ячем більше 24 секунд і не здійснила жодного точного кидка в кільце. Команда отримує право на нове 24 секундне володіння, якщо м'яч, кинутий по кільцю, торкнувся дужки кільця, або щита, а також у разі одержання фолу від команди, що захищається.
  • Опікуваний гравець — гравець тримає м'яч більше п'яти секунд, у той час як суперник його щільно опікає.
  • Порушення повернення м'яча в зону захисту — команда, що володіє м'ячем у зоні нападу, перевела його в зону захисту.

Фоли[ред.ред. код]

Суддя фіксує фол

Фол в баскетболі — недотримання правил, викликане персональним контактом або неспортивною поведінкою. Серед видів фолів є такі як:

  • персональний;
  • технічний;
  • неспортивний;
  • дискваліфікуючий.

Гравець, який отримав 5 фолів (6 фолів у НБА) в матчі повинен покинути ігровий майданчик і не може брати участь у матчі (але при цьому йому дозволяється залишитися на лаві запасних). Гравець, що отримав дискваліфікуючий фол, повинен залишити місце проведення матчу (гравцеві не дозволяється залишитися на лаві запасних).

Тренер дискваліфікується, якщо:

  • він зробить 2 технічних фоли;
  • офіційна особа команди або запасний гравець здійснять 3 технічних фоли;
  • тренер здійснить 1 технічний фол, і офіційна особа команди або запасний гравець здійснять 2 технічних фоли.
  • порушується заборона нецензурної лайки і образ.

Кожен фол йде в рахунок командних фолів, за винятком технічного фолу, отриманого тренером, офіційною особою команди чи гравцем на лавці запасних.

Структура баскетбольних змагань[ред.ред. код]

На зорі свого становлення, баскетбольні турніри виникали спорадично й були нетривалими. Більшість проводилася на батьківщині баскетболу — Північній Америці. Перебравшись до Азії та Європи, в баскетбол більше грали на виставкових іграх чи аматорських турнірах. Згодом адміністративним локомотивом стала Європа, адже все частіше почали змагатися команди із різних країн та й побільшало їх. Відтак в 1920-тих роках починають активно створюватися національні федерації баскетболу, які й почали влаштовувати перші офіційні міжнародні зустрічі.

Суттєвим поштовхом увизнанні та розвитку баскетболу став 1935 рік, коли Міжнародний олімпійський комітет виніс рішення про визнання баскетболу олімпійським видом спорту. І уже в 1936 році він з'являється в програмі Олімпійських ігор в Берліні.

Змагання під егідою ФІБА[ред.ред. код]

Після того, як перші 11 асоціацій в 1932 році утворили ФІБА, вони постановили, передусім, курирувати і надавати підтримку офіційним міжнародним першостям, турнірам. Першим великим змаганням під егідою ФІБА вважається 1-й чемпіонат Європи, що відбувся в Женеві в 1935 році. Потім був перший офіційний баскетбольний турнір в рамках Олімпійських ігор 1936 року в Берліні.

Після другої світової війни, баскетбол почав знову набирати обороти, а міжнародні асоціації (національні асоціації, ФІБА та Олімпійські комітети) тому сприяти. Так починаючи з 1950 року, зачали регулярний чемпіонат світу з баскетболу серед чоловіків, а з 1953 року в цьому змаганні починають брати участь і жінки. Тепер ці два турніри проводяться незалежно один від одного, з інтервалом раз на чотири роки.

Під егідою ФІБА також проходять континентальні першості на всіх п'яти континентах планети. Окрема складова роботи ФІБА — підтримка дитячо-юнацького руху, відтак вони опікуються юніорськими (до 18 років) і юнацькими (до 20 років) першостями континентів, які проводяться виключно в країнах Америки, Африки і Європи.

Починаючи з 1936 року, баскетбольні турніри постійно входять в програму Літніх Олімпійських ігор. Організацією та проведенням таких турніром займаються країна організатор Олімпійських ігор, а також в рівній мірі ФІБА і МОК.

Під егідою ФІБА, з 1972 року по 2002 рік, проводився популярний в Європі міжнародний турнір — Кубок Ронкетті, з 2003 року - Жіночий Єврокубок (FIBA EuroCup Women).

Загалом, баскетбольний турнір на Олімпійських іграх, під егідою ФІБА, проводиться по високосним рокам. У проміжках між ними відбуваються: чемпіонати світу (парні роки) та чемпіонати континентів (непарні роки).

Важливим фактором для розвитку баскетболу стали клубні змагання та турніри, яким на найвищому рівні надає підтримку ФІБА. Так в Європі широкою популярністю користуються розіграші кубка європейських чемпіонів (беруть участь чемпіони національних першостей), Кубка володарів кубків (другі команди чемпіонатів країн або володарі кубка) і багато інших змаганнь.

Національні змагання[ред.ред. код]

Професійні (комерційні) та аматорські особливості змагань[ред.ред. код]

Баскетбольна інфраструктура[ред.ред. код]

Спершу, на початку ХХ століття ручні ігри з м'ячем розглядалися, як розважальна частина сезонних видів спорту олімпійської програми. Зокрема, легкоатлети займалися обраним ними видом спорту в літні місяці, а взимку, в умовах залу, підтримували спортивну форму різноманітними іграми в м'яч. На цій підставі Міжнародна асоціація легкоатлетичних федерацій (ІААФ) створила комісію для контролю за ручними іграми з м'ячем. В 1928 році на базі цієї комісії створюється Міжнародна аматорська федерація гандболу (ІАГФ). Зважаючи на суттєві історичні особливості у розвитку та прогресуючу популярність гри «каучуковим м'ячем», відповідно вибудувалася доволі уніфікована[19] спортивна інфраструктура та ієрархія в цьому виді спорту.

Баскетбольна структура (управління)[ред.ред. код]

Громіздка міжнародна організація, яка об'єднювала кілька самостійних видів спорту не могла повною мірою сприяти розвитку баскетболу[20]. Зросша кількість баскетболістів та численні турніри й ігри в різнихк раїнах призвели до утворення, з 1919 року, в ряді країн національних баскетбольних федерації.

Це й спонукало спортивних ентузіастів на чолі з Елмері Бери (США) до скликання першої баскетбольної конференції. 18 червня 1932 року в Женеву з'їхалися представники 11 країн і утворили Міжнародну федерацію баскетболу, яка би координувала чимало розрізнених подій довкола баскетболу, який з кожним роком набирав оборотів і ставав чим раз популярнішим. Того ж року на першу установчу нараду зібралися представники восьми національних комітетів баскетболу — Аргентини, Греції, Італії, Латвії, Португалії, Румунії, Чехословаччини та Швейцарії, які і виробили загальні принципи міжнародного баскетбольного руху. Під головуванням Елмері Бері було прийнято рішення затвердити статут нової федерації і основні принципи роботи; виробити єдині міжнародні правила; курирувати і надавати підтримку офіційним міжнародним першості, турнірів, зустрічам аматорських команд, допомагати національним федераціям у розвитку баскетболу.

На перших порах американці сторонилася асоціації, намагаючись доводити свої пріорітети тим, що вони, зачинателі баскетболу, мають свій погляд на всі міжнародні процеси. До того ж вони мали уже доволі розвинуту баскетбольну інфраструктуру, яка не мала наміру, на перших порах, інтегруватися в щойно народжену світову мережу. З роками, баскетбол захопив усі країни світу, американська асоціація також долучилася до його розвитку, що ще більше вплинуло на його популярність.

Організація, яка об'єднює всі національні баскетбольні федерації, і визначає основні напрямки розвитку світового баскетболу, носить назву Міжнародна федерація баскетбольних асоціацій[21]. Ця організація, штаб-квартира якої знаходиться в швейцарському місті Женева, проводить Чемпіонати світу з баскетболу, а також ряд інших міжнародних змагань. Головним виконавчим органом ФІБА є — конгрес, який проводиться раз на 4 роки. У проміжку між конгресами керівним органом є центральне бюро, що наділене повноваженнями конгресу, яке збирається раз на 2 роки. Між сесіями центрального бюро його функції виконує виконавча комісія в складі 7 осіб.

Якщо зачинателями було лише 11 асоціацій, то уже в 1948 році членами ФІБА стло 50 країн. А в день свого 50-річчя (1985 рік) ФІБА об'єднувала 157 країн на п'яти континентах і понад 100 мільйонів баскетболістів. Важливим фактором став розширений конгрес ФІБА в 1989 році, що відбувся в Мюнхені, який прийняв рішення, про допуск професійних баскетболістів у всі змаганнях, які організовує ФІБА, в тому числі й Олімпійські ігри. Таке рішення було прийнято тому, що аматорський баскетбол піднявся до рівня професійних гравців та міг в повній мірі протистояти професіоналам і це стало ще більшим поштовхом в розвитку баскетболу.

Видозміни та види баскетболу[ред.ред. код]

Спорідненість і вплив на інші види спорту[ред.ред. код]

Популярність у світі (особливості й статистика)[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Кошиківка // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  2. «Спортсмени з України здобули на Олімпіяді в Монтреалі 36 медалів» // «Свобода», ч. 152, 21 серпня 1976, с. 1
  3. В археологічному музеї Мехіко зберігається картина із зображенням ацтеків, що грають в «тлатчлі»
  4. Саме ця гра надихула Джеймса Нейсміта, зачинателя баскетболу, на створення його спортивного дітища
  5. The Greatest Canadian Invention. CBC News. Архів оригіналу за 3 December 2010. 
  6. YMCA International - World Alliance of YMCAs: Basketball : a YMCA Invention. www.ymca.int. Процитовано 2016-03-22. 
  7. адже холодні сніжні зими часті в межах Нової Англії
  8. http://futzone.net/library/index.php?id=919 А в ті часи школу Спрінгфілда більше відвідувало дівчат
  9. Джеймс Нейсміт. «Баскетбол: його народження і розвиток»
  10. http://basketball-training.org.ua/istoria-basketbola/istoriya-vozniknoveniya-i-razvitiya-basketbola.html Це стало визначальним фактом, адже так гра отримала свою назву «м'яч в кошику» (по-англійськи — basket ball).
  11. FAQs.org, які мали дно, тому м'яч мусили виймати після кожного влучного кидка. Це виявилося незручним, тому дно незабаром було прибране. Retrieved 2010.02.24.
  12. http://www.basketbolist.org.ua/history.htm Колективна гра в м'яч, дітище Деймса Нейсміта
  13. http://basketball-training.org.ua/pravila_basketbola/pravila-basketbola-pervye-pravila-igry-v-basketbol.html Поява перших правил баскетболу
  14. http://www.bosketbol.ru/istor.php Перша в історії баскетболу офіційна гра
  15. http://futzone.net/library/index.php?id=919 Поширення гри за сприяння «IMKA»
  16. Newly found documents shed light on basketball's birth. ESPN. Associated Press. November 13, 2006. Процитовано January 11, 2007. 
  17. Оксана Вацеба. Життєвий та творчий шлях Івана Боберського
  18. Ігор Мельник. Іван Боберський — батько нашого спорту
  19. На відміну від інших ігрових видів спорту, які десятиліттями роздирали установчі та історичні протиріччя
  20. оскільки легкоатлети намагалися не допустити самостійності ігровиків та тягнули на себе всі адміністративні та фінансові важелі
  21. французькою Federation Internationale de Basketball (FIBA), українське скорочення ФІБА

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]