Середньовічні лади

Середньовічні лади або церковні лади — назва восьми діатонічних ладів професійної європейської музики Середньовіччя. Історично сходять до давньогрецької ладової системи, проте назви середньовічних ладів не збігаються з назвами давньогрецькими, що пов'язано з їх перейменованням на сторінках анонімного теоретичного трактату «Alia musica» IX століття.

Існувало три системи позначення середньовічних ладів — числова парна, числова проста і номінативна. Перелік можна представити наступною таблицею:

Номер ладу	числове парне позначення	номінативне позначення
I	перший автентичний	дорійський
II	перший плагальний	гіподорійський
III	другий автентичний	фригійський
IV	другий плагальний	гіпофригійський
V	третій автентичний	лідійський
VI	третій плагальний	гіполідійський
VII	четвертий автентичний	міксолідійський
VIII	четвертий плагальний	гіпоміксолідійський

Записані сучасною нотацією середньовічні лади виглядають так:

8 середньовічних ладів, літерою f позначено фіналіс

Основними категоріями середньовічних ладів є:

• фіналіс — заключний тон хоралу.
• амбітус — діапазон хоралу (від найнижчого до найвищого використовуваного звуку)
• реперкуса — друга ладова опора (тон, найчастіше повторюваний або у хоралі)

Джерела

• Музыкальный энциклопедический словарь. — М. : «Советская энциклопедия», 1990.
• Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)

Посилання

• Автентичні лади [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ