Скотарська миза
Скотарська миза (нім. Hoflage, ест. karjamõis) — миза, яка являла собою розташований недалеко від головної ( лицарської) мизи комплекс будівель і споруд, де жила частина працівників мизників і містилася частина мизної худоби чи містилося якесь виробництво.
У правовому відношенні скотарська миза не була самостійною господарської одиницею.
Як правило, в порівнянні з головною мизою скотарські мизи мали більш економно побудовані будівлі, і на них були відсутні особняки. Іноді вони не були постійними, і було досить відносним вважати будинки і їх скупчення, розташовані обабіч від центру головної мизи, скотарською мизою, а які — ні. На відміну від побічної мизи скотарські миза не мала статусу лицарської, тому не давала своєму власникові додаткових економічних та суспільних прав і привілеїв.[1][2]
На території сучасної Естонії в 1910 році налічувалося близько 500—700 скотарських миз (тому що такі мизи не були постійною і певною юридичною особою, їх точнуу кількість підрахувати неможливо)[3].
- ↑ Mõisate liigid. Portaal "Eesti mõisad". Архів оригіналу за 7 жовтня 2014. Процитовано 28 грудня 2018.
- ↑ Types Of Manors. Estonian Manors Portal. Архів оригіналу за 13 грудня 2018. Процитовано 28 грудня 2018.
- ↑ Mõisate statistika. Portaal "Eesti mõisad". Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 28 грудня 2018.