Інзівка

село Інзівка
Країна	Україна
Область	Запорізька область
Район	Бердянський район
Громада	Приморська міська громада
Код КАТОТТГ	UA23020130060038465
Основні дані
Засноване	1861 (163 роки)
Населення	1339
Площа	2,66 км²
Густота населення	503,38 осіб/км²
Поштовий індекс	72142
Телефонний код	+380 6137
Географічні дані
Географічні координати	46°45′01″ пн. ш. 36°04′42″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	15 м
Водойми	Азовське море
Відстань до районного центру	22 км
Найближча залізнична станція	Єлизаветівка
Відстань до залізничної станції	35 км
Місцева влада
Адреса ради	72142, Запорізька обл., Бердянський р-н, с. Інзівка, вул. Центральна, 4
Карта
Інзівка
Інзівка
Мапа
Інзівка у Вікісховищі

І́нзівка — село в Україні, у Приморській міській громаді Бердянського району Запорізької області. Населення складає 1339 осіб.

Географія

Село Інзівка розташоване на правому березі річки Лозуватка, за 8 км від Азовського моря та за 35 км від станції Єлизаветівка. Вище за течією на відстані 6 км розташоване село Лозуватка, нижче за течією на відстані 9 км розташоване село Райнівка.

Історія

Село Інзівка засноване у 1861 році переселенцями-болгарами з бессарабського села Ташбунар, на місці ногайського аулу Орманчи. У 1861 році група бессарабських болгар, що переселилися до Північної Таврії, назвали село на честь військового діяча, генерала від інфантерії Івана Інзова, якому в селі встановлено погруддя.

Пам'ятник Івану Інзову

27 листопада 1916 року в селі таврійських болгар народився Мішо Хаджійський. У травні 1942 року «сміливий бунтар», непокірний Мішо Хаджійський» прибув до Болгарії, щоб ознайомити болгарську громадськість із жахливим становищем, в якому опинилися болгари України. 26 вересня 1944 року Мішо Хаджійський був заарештований, у поліції його піддали тортурам. Після чого 16 листопада 1944 року його було звільнено. Тим часом, 22 листопада надійшла телефонограма від генералісімуса Сталіна маршалу Толбухіну, щодо примусового повернення таврійських болгар в СРСР. Вже 7 грудня 1944 року в Білоградчику Мішо Хаджійського знову спробували заарештувати. Однак, не давшись до рук катів, Мішо наклав на себе руки.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», село увійшло до складу Приморської міської громади Приморського району.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Приморського району, село увійшло до складу Бердянського району.

Село тимчасово окуповане російськими військами 24 лютого 2022 року.

Демографія

За переписом 2001 року рідні мови населення: російська (71,84 %), болгарська (16,88 %), українська (11,05 %).

Станом на 2017 рік більшість населення спілкується російською мовою, болгарську знають лише кілька літніх людей. В школі болгарську мову викладають лише кілька разів на рік, тому молодь фактично не знає болгарської.

Економіка

• «Вільний», ТОВ.

Об'єкти соціальної сфери

• Школа.
• Дитячий садочок.
• Будинок культури.
• Лікарня.
• Церква.

Галерея

• 
  Дитячий дошкільний навчальний заклад
• 
  Церква
• 
  Пам'ятник
• 
  Пошта
• 
  Пам'ятник Івану Інзову
• 
  Автобусна зупинка
• 
  Типове господарство
• 
  Електрична підстанція
• 
  Річка Лозуватка
• 
  Міст перед селом

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Запорізька область)

Посилання

• Погода в селі Інзівка [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1970, с. 615