Острівна карликовість

Рівнинний аноа — карликовий буйвол з Сулавесі

Скелет карликового слона з о. Крит

Острівна́ ка́рликовість — результат зменшення розмірів тварин (переважно ссавців) в ситуації, коли їхня популяція обмежена малим простором; переважно таке явище спостерігається на островах.

Загальна інформація

Сам по собі даний ефект на протязі еволюції тварин проявлявся багато разів, від динозаврів до сучасних тварин та людей.

Існують кілька можливих механізмів, що забезпечують виявлення даного ефекту, і можуть діяти як поодинці, так і в комбінації. До них відносяться генетична відповідь на стресові умови навколишнього середовища, процес природного добору, в ході якого особини маленького розміру мають перевагу при виживанні в обмеженому просторі (що може виявлятись в кращому пристосуванні до ситуації нестачі харчових ресурсів та об'єму необхідних для життя сховищ) і т. ін.

Описані процеси (а також і інші прояви аномалій, пов'язаних з так званою «острівною генетикою» — специфічними генетичними ефектами в малих популяціях) можуть перебігати не тільки на островах, а і в умовах іншим чином ізольованих екосистем: в печерах, оазисах посеред пустель, ізольованих долин в горах, і т.ін. Прикладом такого випадку є маленький зріст племен пігмеїв з лісів Центральної Африки, які розвивались в умовах обмежених харчових ресурсів та в ізоляції від інших людей, що обмежувало обмін генами.

Приклади

Нижче наведені відомі приклади прояву процесу острівної карликовості.

Викопні:

• Карликовий мамонт, що жив на острові Санта-Роза біля узбережжя Каліфорнії та карликовий мамонт з викопної фауни острова Врангеля.
• Карликові слони, що вимерли відносно нещодавно на островах Середземного моря (Мальта, Крит, Кіпр, Сіцилія).
• Нещодавно відкритий на о. Флорес (Індонезія) новий вид (статус таксону поки остаточно не підтверджений) Людина флореська (Homo florensis).
• Динозаври, включаючи нещодавно описаного європазавра (Europasaurus) з мезозойських островів на кшталт острова Хатег.

Сучасні:

• Карликова каліфорнійська острівна лисиця (Urocyon littoralis) та, можливо зникла, косумельська лисиця.
• Вимерлий в історичні часи вовк з острова Хонсю.
• Суматранський тигр.
• Косумельський єнот (Procyon pygmaeus)
• Балеарська печерна коза (Myotragus balearicus), що вимерла після початку освоєння Балеарських островів людиною.
• Карликовий буйвол аноа з о. Сулавесі та Бутунг.
• Карликові олені з Філіпінських островів (наприклад, філіпінський сумбар)
• Пастушок з острова Неприступний, або Тристанський пастушок (Atlantisia rogersi) — найменший нелітаючий птах на Землі — та Лайсанські пастушки.

Окрім тваринного світу, острівна карликовість може спостерігатись і серед рослин. Прикладом такого випадку є карликова секвойя.

Окрім острівної карликовості, екологічна ізоляція може викликати і протилежне явище — так званий острівний гигантизм. Це явище спостерігається у випадках, коли невеликі тварини, опиняючись на острові без своїх звичних ворогів, досягають великих розмірів. Прикладом такого явища є дронт — великий знищений людиною нелітаючий голуб з Маскаренських островів, попередниками якого були голуби звичайного вигляду.

Зовнішні посилання

• Дивний світ острівних видів. 31 жовтня 2004, The Observer (англійською)