Сайґо Такаморі: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
AHbot (обговорення | внесок) м Робот: видалення з Категорія:Персоналії Са |
м r2.6.5) (робот додав: fa:سایگو تاکاموری |
||
| Рядок 110: | Рядок 110: | ||
[[es:Saigō Takamori]] |
[[es:Saigō Takamori]] |
||
[[eu:Saigō Takamori]] |
[[eu:Saigō Takamori]] |
||
[[fa:سایگو تاکاموری]] |
|||
[[fi:Saigō Takamori]] |
[[fi:Saigō Takamori]] |
||
[[fr:Saigō Takamori]] |
[[fr:Saigō Takamori]] |
||
Версія за 00:34, 6 березня 2013
| Сайґо Такаморі | |
西郷隆盛
| |
 | |
| Період | Едо, Мейдзі |
| Народився | 7 лютого, 1827 м. Каґосіма, Сацума-хан |
| Помер | 24 вересня 1877 м. Каґосіма (49 років) |
| Похований | Каґосіма, Префектура Каґосіма |
| Сьоґунат | сьоґунат Токуґава |
| Хан | Сацума-хан |
Сайґо Такаморі (яп. 西郷隆盛, さいごう たかもり; 7 лютого 1827 — 24 вересня 1877)— японський політичний і державний діяч кінця періоду Едо — початку періоду Мейдзі. Один із «трьох героїв реставрації Мейдзі»[1].
Короткі відомості
Сайґо Такаморі народився 7 лютого 1827 в місті Каґосіма в Сацума-хані (зараз префектура Каґосіма). Походив з сім'ї небагатого самурая.
В 1854 він супроводжував даймьо Сацума-хану Сімадзу Наріакіру до міста Едо, який намагався укріпити зв'язки між сьоґунатом Едо та імператорським двором. Проте після несподіваної смерті володаря Сацума-хану, змушений був повернутися в Каґосіму, де був арештований та відправлений в заслання на острів Амамі Осіма. В 1861 році він був помилуваний, але знову був відправлений у вигнання новим даймьо Сацума-хану Сімадзу Хісаміцою. В 1864 він знову був помилуваний та відправлений в Кіото захищати інтереси Сацуми при імператорському дворі.
В 1864 році Сайґо був призначений командуючим військами Сацума-хану, які знаходились в Кіото. В цьому ж році він украв альянс з Айдзу-ханом, який був направлений проти Тьосю-хану.
В серпні 1864 він брав участь в поході військ сьоґунату проти Тьосю-хану, але в цей же час таємно налагодив зв'язки з ним.
В жовтні 1867 року останній сьоґун Токуґава Йосінобу повернув Імператору Мейдзі посаду сьоґуна та всю повноту політичної влади. Але Йосінобу продовжував залишатися власником приблизно чверті всіх земель та, як і раніше, займався веденням невідкладних політичних справ.
Сайґо Такаморі та інші прихильники реставрації прямого імператорського правління вважали за необхідне завдати роду Токуґава нищівного удару. Під командуванням Сайґо була сформована антисьоґунськая армія, ядром якої були військові частни Сацума-хану та Тьосю-хану. Почалася громадянська війна.
В 1868 році Сайґо увійшов до складу першого імператорського уряду.
Сайґо Такаморі не був згоден з політикою модернізації Японії та вільної торгівлі із західними країнами. Він наполягав на тому, що Японія повинна анексувати Корею до того, як західні країни зроблять це.
Через те, що інші лідери Реставрації Мейдзі не підтримували його планів, в жовтні 1873 року Сайґо вийшов з уряду та повернувся в своє рідне місто Каґосіма.
Не зважаючи на вихід з уряду, Сайґо не був зміщений з поста голови військового відомства та продовжував користуватися величезним авторитетом.
Незабаром після цього він відкрив приватну школу в Каґосімі, в якій навчалися самураї, які відмовилися від своїх постів та послідували за ним з Токіо.
В 1877 році вони підняли повстання проти центрального уряду, який незадовго до цього відмінив їх привілеї і пенсії. На придушення повстання уряд відправив 300,000 армію озброєну сучасною зброєю. 40,000 повстанців, також озброєні сучасною зброєю, декілька місяців успішно протистояли імператорським військам. Сацумськоє повстання 1877 року стало апогеєм самурайських виступів проти реформ Мейдзі.
Зазнавши поразки від урядових військ поблизу Кумамото, Сайґо відступив до міста Каґосіма. При облозі міста він був поранений та наклав на себе руки згідно з самурайськими звичаями.
Уряд усвідомлював його популярність та, не зважаючі на те, що Сайґо був оголошений бунтівником та позбавлений всіх титулів та звань, вже в 1889 році він був посмертно реабілітований. Більш того, йому був наданий один з високих придворних рангів.
18 грудня 1898 року пам'ять про Сайґо Такаморі була увічнена бронзовою статуєю, встановленою в токійському парку Уено.
Також статуї присвячені Сайґо знаходяться в Музеї мистецтв Каґосіми в місті Каґосіма (префектура Каґосіма) та в місті Кірісіма (префектура Каґосіма).
Останнє протистояння Сайґо Такаморі з урядом Мейдзі під час битви при Сірояма послужило історичною основою для фільму 2003 року «Останній самурай».
Сайґо також з'являвся в анімаційному фільмі 1985 року - Kamui no Ken та аніме-серіалі Rurouni Kenshin.
Дивіться також
Примітки
- ↑ яп. 維新の三傑, いしんのさんけつ. Термін, запропонований 1952 року японським істориком Токутомі Сохо у 50 томній праці «Історія японської нації нового часу» (近世日本国民史) для позначення Кідо Такайосі, Сайґо Такаморі та Окубо Тосіміті.
Література
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
- Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. — ISBN 966-06-0459-9
- (англ.) Ravina, Mark. The Last Samurai : The Life and Battles of Saigō Takamori, Wiley, 2004
Посилання
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Saigo Takamori |
- Сайґо Такаморі(англ.)(яп.)