Вікіпедія:Сторінка скарг на мовні помилки у статтях

Див. також Список найуживаніших мовних помилок

Рано чи пізно мову у всіх статтях потрібно буде підняти. На цій сторінці збираються скарги з метою окреслити фронт роботи.

Чоловік

Для української мови не характерна фраза, наприклад, 12 чоловік. Кращий варіант — 12 осіб, або для міста: населення становить 12 тис. мешканців.

На протязі

Обернений переклад цієї фрази на російську — «на сквозняке». Правильний варіант «протягом»: протягом війни, протягом декади.

В укрвікі було близько 400 статей з такою помилкою. Здається, всі виправив. П. С. Уточнення. Будьте уважні «протягом» стосується часу, «на протязі» — географії, тобто: на протязі річки, на протязі дороги. --DiVo 08:56, 5 лютого 2008 (UTC)

Шановні, читайте уважно — Протяг:

ПРОТЯГ², -у, ч. 1. Простір (в одному з трьох вимірів: довжині, ширині, висоті), на якому що-небудь розташовується, міститься. // рідко. Плин часу. 2. розм. Протяжний звук. ** З протягом — протяжно або протягаючи звук. 3. заст. Продовження.

Як мінімум це дискусійно!--Movses 10:43, 5 лютого 2008 (UTC)

Прочитав. Кілька разів. Уважно. В чому сенс? Ніхто не заперечує проти слова протяг. Дядько Ігор 10:49, 5 лютого 2008 (UTC)

А сенс в тому, що дехто вважає що «на протязі» перекладається ТІЛЬКИ як «на сквозняке» (див. вище). Де написано, що «на протязі» не може перекладатися якимось іншим способом ??? --Movses

«Чому по радіо й телебаченню часто чуємо на протязі двох (трьох) тижнів, а не протягом двох (трьох) тижнів? Ці вирази ідентичні, однакові за змістом, хоч синтаксична конструкція їх різна. Вираз на протязі двох (трьох) тижнів побудований з іменником протяг у місцевому відмінку, що вживається на означення як просторових (відстань, віддалення, віддаль), так і часових понять (проміжок часу, тривання у часі). Цей іменник не слід плутати з омонімічним протяг — «струмінь повітря». Частіше іменник протяг уживається на означення часових понять [...] у часовому значенні може вживатися і в іншому (не місцевому) відмінку, з різними прийменниками. Синтаксично інакше побудований вираз протягом двох (трьох) тижнів. На сучасному етапі розвитку нашої мови слово протягом виступає у прийменниковому значенні, вимагаючи після себе іменника або словосполучення (числівника, прикметника тощо з іменником, який означає час) у родовому відмінку. [...] Отже, в сучасній мові цілком правильними є обидві конструкції. Думка про неправомірність конструкції на протязі не має під собою серйозних підстав.» (Журнал «Мовознавство», 1969, №5, С. 88) Див. також обговорення. Maksym Ye. 11:01, 28 червня 2011 (UTC)

Випущено з уваги один дуже хороший синонім — «упродовж». --Олег-літред 03:37, 18 лютого 2012 (UTC)

Цілком слушне зауваження щодо впродовж. Чим морочитися чи на протязі чи протягом, то краще впродовж. До Максима , я з повагою ставлюся до журналу "Мовознавство", але якщо погортати сторінки за 68 або 70 рік, то там можна знайти й Чілі із Алжіром... Або інше, якось читав діаспорну граматику, то там про число іменника: "мн. роль-доль, одн. доля-роля..." --ДмитрОст 07:59, 18 лютого 2012 (UTC)

правильній варіянт — ВПРОДОВЖ, ПІД ЧАС--Albedo (обговорення) 12:22, 18 грудня 2013 (UTC)

По волейболу

Правильно — з волейболу;

• Взагалі частці ПО варто приділити окрему увагу. Скажімо, проходить по території чогось (непрямий додаток) слід замінити на прямий проходить територією... — Це написав, але не підписав, користувач ДмитрОст (обговорення • внесок) 14:31, 27 жовтня 2011.

Під час

Правильно підчас. Особливо часто трапляється при машинних перекладах з російської, коли перекладається кожне слово з «во время».

Це неправда. Дивіться словник: «пі́дчас» — така собі юшка, а «під час» — «протягом», «у той час», «упродовж» тощо. --77.122.98.89 12:31, 10 вересня 2009 (UTC)

Являється

Являються привиди, або глюки, українською правильно — є (чимось, десь). --Helgi 15:35, 5 лютого 2008 (UTC)

• • Якщо вже зовсім точно й по-українськи, то навіть не є ким/чим, а таки є хто/що - про це кричать всі мовознавці, але нажаль звичка чи небажання позбутись російського являться кем/чем зробила цю кричущу помилку майже нормою.Romari81 08:51, 4 травня 2011 (UTC)

Олімпійські Ігри, Православна Церква

Таких прикладів не перелічити. В українській мові на відміну від англійської слова починаються з великої літери рідко. Здебільшого капіталізується лише перше слово у власній назві. Винятків з цього правила небагато: Велика Вітчизняня війна, Велика Жовтнева революція. Але Велика французька революція і т.д.

Тож правильно писати Олімпійські ігри і православна церква.

User:Albedo#Джерела→[3]

один з найбільших полководців

Механічний переклад англійського greatest. Правильно "найвизначніших". Про розміри людини часто нічого невідомо.

мастеринг чи як?

Підкажіть, шановні знавці, те що англійці називають mastering, а росіяни скалькували як "мастеринг" - нам як писати? --А1 18:56, 28 травня 2008 (UTC)

«****..», «цього..» тощо «..року», а не «у ... році»

Див. докази цього погляду на моїй сторінці обговрення --Юрій25031994 13:24, 5 липня 2011 (UTC)

Правила орфоепії

Можливо, орфоепія і не відіграє суттєвої ролі в написанні, однак потрібно правильно користуватися значним мовним багатством української мови: чергування і—й—та, у—в, з—із—зі. — Це написав, але не підписав, користувач ДмитрОст (обговорення • внесок) 14:34, 27 жовтня 2011.

Повністю погоджуюся й неодноразово виправляв такі помилки. І ще прохання: ставте підпис, будь ласка! --Юрій 16:45, 27 жовтня 2011 (UTC)

Я теж такі помилки виправляю завжди, бо народ чомусь боїться по-українськи писати, часто-густо пише ніби як за російським взірцем, де немає в мові такої соковитості, сухо якось. Зрідка побачиш "й" та "в", також зрідка трапляються суто українські закінчення прикметників на "-ім", ніхто не пише "в нашім краї", а лише "в нашому", сколгоспнилась якось українська мова останніми роками. Romari81 16:40, 28 жовтня 2011 (UTC)

Я не зрозумів, до чого тут колгосп ?

Колгосп це за часі СРСР тип фермерської діяльності, який був популярним серед учнів середніх шкіл.

Учнів відвозили на ферму та як мені розповідала мати, після того як вони закінчили працю їх кормили відбирними овочами які вони збирали.Це написав, але не підписав, користувач WILDTRACER (обговорення) 14:42, 18 січня 2013 (UTC)

Кращий—найкращий

Може, помиляюся, виправте, але на філфаці вчили, що кращий - це вищий ступінь і він є порівняльним, тобто слово кращий вживається у відношенні за щогось, когось. А російське лучшее дорівнює найкращий. --ДмитрОст 15:52, 28 жовтня 2011 (UTC)

Повністю погоджуюся. --Юрій 20:52, 5 листопада 2011 (UTC)

Так, а ще правильно на укрвікіпедії писати російські слова у лапках :D WILDTRACER (обговорення) 14:36, 18 січня 2013 (UTC)

Прилучатися

Може я відстав від життя, але мене дещо шокувало те, що у статтях про вулиці вони прилучаються одна до одної. Я так розумію вони подають у книзі Вулиці Києва (довідник)... Чи то нововведення, чи тривіальний брак знань редакторів, бо у тлумачному словнику про це нічого не сказано СУМ. --ДмитрОст 11:17, 5 листопада 2011 (UTC)

---

Можна глянути на значення слова "прилучатися" у Словнику Грінченка

Зверніть увагу на якість мови в статтях, не сколгоспнюйте її

є ким/чим чи є хто/що, або ...,що чи ..., який ?

В текстах Вікіпедії, навіть у шаблонах, порадах, інформації для початківців повно кричущих помилок. Дві, найбільші, що впадають в око - це вжиток орудного відмінку у фразах як є ким/чим, замість є хто/що про що написано цілі розділи наукової літератури, є ціли розділи присвячені цій нездібності позбутися російської кальки "являться кем/чем".

Друге, це надмірний вжиток слова "який" замість літературного "що", завдяки чому мова й надали околхознюється.

Я намагався виправити такі випадки, адже для української мови саме сполучник "що" є норма, а "який" - має вживатися лише щоб запобігти повторенню "що", але інші дописувачі, що звикли до спрощеної мови, скасовують такі правки.

Я процитую одного з перших упорядників української літературної мови, Олену Курило, її працю заборонено за радянської влади як націоналістичну чи буржуазну, але вона, як і Потебня, стверджує про ці випадки таке:

Постпозитивне злучне которий, котрий в народній мові мало вживане, натомість рясно знаний у такому значінні самий злучник що або що з особовими займенниками, тобто звороти що він, що вона, що воно, що вони у різних відмінкових формах: — Стоять верби по-над воду, що я їх садила Чуб. V, 139. Пішли хлопці заграницю, що ми їх кохали ib. 308. Той (ліс), що він через його йшов... Рудч. II, 120. Це колесо, що зверху пада на його вода Ном. Ой чия то хата з краю, що я її не знаю Чуб. V, 400. Без особових займенників: — Приходить до коня, що з мідною гривою Гр. Це той, що чоботи рипають MB. І, 76. Чи це тая дівчинонька, що я женихався? Метл. 69; Чуб. V, 202. Чия пшениця, що колос похилився? — Це ж того козака, що досі не женився. Чия пшениця, що житняя солома? — Це ж того козака, що тихая мова Чуб. V,103. А де ж тая криниченька, що голубка пила? ib. 251. Я той самий, що вона жде Стор. 204. Тут зараз починається отой великий бір, що високі сосни аж хмари підпирають ib. 121. Хто мені дістане коня, що буде одна шерстина золота, друга срібна, то за того оддам дочку Рудч. II, 71.

У підрядному реченні, що в’яжеться з таким словом головного речення, яке означає собою місце, маємо замість різних відмінкових форм займенника він, вона прислівники там, туди: — Сестра його пішла у ту комору, що брат казав їй не ходити туди Рудч. II, 69.

Ф. Корш каже: — «В нас (тобто росіян), як відомо, що в номінативі та в акузативі обох чисел річ цілком звична, але в інших відмінках... не часто трапляється». Зате в українців цей спосіб висловлюватися вживаніший, як которий чи котрий. Замість казати: Нао мріяв про той маленький вогник, здобувати котрий (незнана в українській мові позиція займенника котрий!) він оце вирушив (Остап Нитка. По огонь, ст. 16), треба: Нао мріяв про той маленький вогник, що здобувати йоговін оце вирушив. Щодо займенника який, то і його народня мова рідше вживає в злучному значінні. Крім свого злучного значіння який, має такі самі значіння, що й которий: — Розпитує, чи нема де якого нетяги Рудч. II, 9. Підем замолотить коробку, а може й зажнемо якого снопа Барв. 435. Див. §10, п. 1, 2. Потебня каже: — «Чиста відносність, тоб-то цілковита рівність об’ємом відносного займенника з іменням, що з ним він в’яжеться (человек, которого я видел), виражається в українській мові часточкою що або (в Котляревського) який». — Зап. III, 347. Займенника який не можна, розуміється, обминути, де його вжито більше на означення якости: — Який пан, такий крам. Злучним словом — який — можна в зложеній фразі обминути збігу кільких «що».

З повагою, Romari81

1. «Є хто/що» — можна посилання, бажано інтернетівські, щоб перевірити можна було? Особливо щодо недоцільності «є ким/чим»!
2. Слово «який» є таким самим літературним, як і «що». Нелітературним у даному семантичному разі є слово «котрий», бо має вживатися у числівниковому значенні. Щодо «який» — можна посилання на Пономарева/Антоненка-Давидовича, відповідні словники? Одного Потебні мені особисто замало. Та й посилання на Потебню бажано інтернетівське — щоб кожен міг легко перевірити. --Юрій 20:52, 5 листопада 2011 (UTC)

Щодо недоцільності є ким/чим то можна знайти в того ж Антоненка-Давидовича, "Як ми говоримо". Ось, наприклад, відповідь Інституту української мови стосовно цього, але не впевнений, що ту відповідь можна вважати за офіційну:

Справді, в українській літературній мові останніх десятиріч помітна тенденція до надання переваги орудному присудковому. Цю тенденцію відзначають дослідники, сперечаються з приводу використання форм називного чи орудного відмінків у структурі іменного складеного присудка.

Відомо, що в українській мові здавна вживали присудковий називний. Форма орудного відмінка в позиції основної частини складеного присудка, на думку деяких українських мовознавців, з’явилася під впливом польської мови. Нині називний відмінок іменників, займенників та прикметників – єдина форма вираження основної частини іменного складеного присудка, якщо її поєднує з підметом нульова форма дієслівної зв’язки бути, пор.: Я – українець; Ти – це я; Оселі – ошатні. Форму дієслівної зв’язки є в іменному складеному присудку (пор.: Я є українцем) багато хто з дослідників не рекомендує вживати, вбачає в такому вживанні вплив польської мови.

Отже, української мовою правильно вживати Я – українець, замість Я є українцем. Саме таке вживання відповідає традиції української літературної мови, яку, на жаль, і досі порушує мовна практика українських засобів масової інформації.

Щодо "який" і "що" можна знайти розділ в Олени Курило, наприклад, але не впевнений хто з більш сучасних мовознавців таку тему б досліджував. Очевидно, якщо прочитати все, що видано до 1980-х здебільшого застосовує "що", а не "який", а зараз навпаки. Але можна пошукати. Порівняйте якою мовою писали той же Шевельов, і якою сучасні автори й дослідники. Хотів в Інституті мовознавства й на цю тему справитись, але не було часу, та скоріш за все доведеться. Romari81 21:13, 5 листопада 2011 (UTC)

Спорткомплекс

Це не скарга, швидше просто питання (не знала куди писати). Спорт комплекс пишеться разом чи окремо? (У статті Пісенний конкурс Євробачення 2009 виправили з разом на окремо). --Formiate (обговорення) 19:53, 15 червня 2012 (UTC)

разом--Albedo (обговорення) 22:37, 16 листопада 2012 (UTC)

Існуючий

У вікіпедії цей «покруч» вжито майже 6000 разів. Залежно від контексту, він замінює слова: нинішній (теперішній); чинний; сучасний (сьогоденний); наявний; присутній; що існує.--Ґалаха (обговорення) 20:10, 21 жовтня 2013 (UTC)

"Абельні" слова

Часто вживання цих слів є невиправдане, адже існують питомі українській мові відповідники.

• Комунікабельний - товариський; привітний.
• Презентабельний - пристойний; показний; поважний; статечний.
• Читабельний - виразний; зрозумілий; читний; прочитний.
• Транспортабельний - переносний; пересувний; рухомий; транспортовний.--Ґалаха (обговорення) 20:10, 21 жовтня 2013 (UTC)

Кромка

Русизм, що має кілька значень:

• Крайня частина чогось - окрайок, крайка, пруг.
• Поздовжній вузький край, бік якогось предмета - ребро (пруг), кант.
• Смужка тканини, хутра і т. ін. на краях одягу, взуття - пруг, оторочка, (об)лямівка.

Також часто калькують словосполуку ріжуча кромка - лезо, різальний окрайок, вістря, різець (якщо не йдеться про інструмент).--Ґалаха (обговорення) 21:02, 22 жовтня 2013 (UTC)

Крупний

Укорінений русизм. В український крупни́й - це той, що складається з крупинок (рос. крупча́тый, крупи́стый). Калькуючи російську семантику, крупним часто позначають буйного, дорідного або великого.
Крупный - великий, чималий, буйний, (особа) значний, знаний, чільний, (садовина, городина, збіжжя, ягоди) дорідний, буйний,(зерно, насіння) ядерний, ядренистий, (урожай) рясний, (пісок, гравій, галька) грубий, рінь, (дощ) крапчастий, краплистий, (сіль) цуркий, дрібчастий, (віл) чабаний.

• крупный план – великий (широкий) план;
  
• крупные неприятности – великі неприємності;
  
• крупный рогатый скот – велика рогата худоба;
  
• крупно нарезать - грубо нарізати;
  
• крупно повезло - добряче пощастило (поталанило);
  
• крупнокалиберный, крупнопанельный, крупномасштабный - великокаліберний, великопанельний, *великомасштабний.--Ґалаха (обговорення) 19:42, 7 листопада 2013 (UTC)

Слова з "архі" та "архи"

Треба, врешті, ґрунтовно визначитися, як писати слова, що починаються з «архі», бо в багатьох статтях уживається церковне трактування слів з префіксом «архИ». Хто науково аргументує цю проблему? --Микола Василечко (обговорення) 15:28, 20 листопада 2013 (UTC)

Зараз

Повсюди вживано зараз, коли говориться про сьогодення. Але ж не існує заразного часу, а тільки теперішній. От послухайте Васяновича.

Зараз — це в цю саму мить або негайно, притьмом (Пійдіть гінця мені кликніте. До мене зараз щоб прийшов).
Тепер — позначає проміжки часу від одного дня (Як не тепер, то в четвер), до сьогодення узагалі (От уже правда, що «зелена» Буковина, а надто тепер. Тут уже весна справжня).

Зараз — це негайно, в цей момент, в цю хвилю, миттю; слово зараз визначає моментальність дії і звичайно вживається при дієсловах будучого або минулого часу, а не теперішнього (при теперішнім часі вживаємо тепер); коли часу теперішнього вжито в значінні минулого, то й при нім може бути зараз: Скоро виїхали з гаю, зараз загляділи наших, Кул. 169. Дож вас вітає й требує вас зараз, негайно зараз перед себе, Кул. От. 20. Не час нам тепер враждувати, Кул. 302.
Не змішувати з словом тепер. — Слово зараз часом вжив. і як прислівник місця: Живе зараз коло лісу. Див. тепер.''
Етимологічно-семантичний словник україн­ської мови - І. Огієнко.

Загалом у Вікіпедії 99% зараз вжито неправильно, хіба що десь є цитати.--Ґалаха (обговорення) 21:35, 23 листопада 2013 (UTC)