Перегоновий автомобіль: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
Зарубіжні фірми почали будувати гоночні автомобілі після [[1900]]. Класифікація та технічні вимоги до гоночних автомобілів регламентуються правилами Міжнародного спортивного кодексу, прийнятого в [[1962]], і додатками до нього, розробленими спортивною комісією [[Міжнародна Автомобільна Федерація|Міжнародної автомобільної федерації]] ([[Міжнародна Автомобільна Федерація|ФІА]]).<ref>[http://motorkazan.ru/gonochnyy_avtomobil Гоночные автомобили]</ref> |
Зарубіжні фірми почали будувати гоночні автомобілі після [[1900]]. Класифікація та технічні вимоги до гоночних автомобілів регламентуються правилами Міжнародного спортивного кодексу, прийнятого в [[1962]], і додатками до нього, розробленими спортивною комісією [[Міжнародна Автомобільна Федерація|Міжнародної автомобільної федерації]] ([[Міжнародна Автомобільна Федерація|ФІА]]).<ref>[http://motorkazan.ru/gonochnyy_avtomobil Гоночные автомобили]</ref> |
||
За робочим [[об'єм]]ом [[двигун]]а (л) і власною масою ([[кг]]) гоночні автомобілі поділяються на групи — гоночні формули: [[Формула-1|1]] (до 3 л, не менше 500 кг), 2 (до 1,6 л, не менше 450 кг), 3 ( до 1 л, не менше 400 кг). Застосовується і формула 4 (мотоциклетний двигун до 250 [[см]]<sup>3</sup>), офіційно не затверджена МАФ ({{lang-fr|FIA}}). Рекордно-Гоночний автомобіль з газотурбінними двигунами виділені в окремий клас. Найкращі двигуни Гоночні автомобілі [[Формула-1|формули 1]] мають літрову потужність до 110 [[кВт]] / л (150 [[к.с.]] / л) при 12000 об / хв і ступеня стиснення 11-12 і 4-клапанну схему, що забезпечує швидкохідність двигуна при кращому наповненні циліндрів. На всіх Гоночних автомобілях формул 1 і 2 застосовують пристрої безпосереднього впорскування пального. Як правило, Гоночниі автомобілі мають багатоступінчасті (п'ятиступінчасті) [[трансмісія|трансмісії]]. Зчеплення зазвичай дводискові. Гальма дискові, вентильовані; ширина ободів [[колесо|коліс]] і шин більше, ніж у звичайних [[легковий автомобіль|легкових автомобілів]] (більше 400 [[мм]]). В [[СРСР]] виробляюли Гоночні автомобілі формули 4 Талліннського авторемонтного заводу, спортивні автомобілі ЗІЛ-112с, рекордно-гоночні «Харків-7» і газотурбінні автомобілі «Піонер». |
За робочим [[об'єм]]ом [[двигун]]а (л) і власною масою ([[кг]]) гоночні автомобілі поділяються на три групи — гоночні формули: [[Формула-1|1-ша]] (до 3 л, не менше 500 кг), 2-га (до 1,6 л, не менше 450 кг), 3-тя ( до 1 л, не менше 400 кг). Застосовується і формула 4-та (мотоциклетний двигун до 250 [[см]]<sup>3</sup>), офіційно не затверджена МАФ ({{lang-fr|FIA}}). Рекордно-Гоночний автомобіль з газотурбінними двигунами виділені в окремий клас. Найкращі двигуни Гоночні автомобілі [[Формула-1|формули 1]] мають літрову потужність до 110 [[кВт]] / л (150 [[к.с.]] / л) при 12000 об / хв і ступеня стиснення 11-12 і 4-клапанну схему, що забезпечує швидкохідність двигуна при кращому наповненні циліндрів. На всіх Гоночних автомобілях формул 1 і 2 застосовують пристрої безпосереднього впорскування пального. Як правило, Гоночниі автомобілі мають багатоступінчасті (п'ятиступінчасті) [[трансмісія|трансмісії]]. Зчеплення зазвичай дводискові. Гальма дискові, вентильовані; ширина ободів [[колесо|коліс]] і шин більше, ніж у звичайних [[легковий автомобіль|легкових автомобілів]] (більше 400 [[мм]]). В [[СРСР]] виробляюли Гоночні автомобілі формули 4 Талліннського авторемонтного заводу, спортивні автомобілі ЗІЛ-112с, рекордно-гоночні «Харків-7» і газотурбінні автомобілі «Піонер». |
||
Найбільш відомими з будівництва Гоночних автомобілів є закордонні фірми «[[Lotus|Лотус]]» ([[Великобританія]]), «[[Porsche|Порше]]» ([[ФРН]]), «[[Ford|Форд]]», [[Італія|італійський]] [[завод]] [[Ferrari|Феррарі]] та ін. |
Найбільш відомими з будівництва Гоночних автомобілів є закордонні фірми «[[Lotus|Лотус]]» ([[Великобританія]]), «[[Porsche|Порше]]» ([[ФРН]]), «[[Ford|Форд]]», [[Італія|італійський]] [[завод]] [[Ferrari|Феррарі]] та ін. |
||
Версія за 13:16, 1 липня 2015
Перего́новий автомобіль — одномісний (монопосто) автомобіль, призначений для участі в автомобільних перегонах, в тому числі для встановлення рекордів швидкості (рекордно-гоночні і надшвидкісні автомобілі — «боліди»).[1]
Зарубіжні фірми почали будувати гоночні автомобілі після 1900. Класифікація та технічні вимоги до гоночних автомобілів регламентуються правилами Міжнародного спортивного кодексу, прийнятого в 1962, і додатками до нього, розробленими спортивною комісією Міжнародної автомобільної федерації (ФІА).[2]
За робочим об'ємом двигуна (л) і власною масою (кг) гоночні автомобілі поділяються на три групи — гоночні формули: 1-ша (до 3 л, не менше 500 кг), 2-га (до 1,6 л, не менше 450 кг), 3-тя ( до 1 л, не менше 400 кг). Застосовується і формула 4-та (мотоциклетний двигун до 250 см3), офіційно не затверджена МАФ (фр. FIA). Рекордно-Гоночний автомобіль з газотурбінними двигунами виділені в окремий клас. Найкращі двигуни Гоночні автомобілі формули 1 мають літрову потужність до 110 кВт / л (150 к.с. / л) при 12000 об / хв і ступеня стиснення 11-12 і 4-клапанну схему, що забезпечує швидкохідність двигуна при кращому наповненні циліндрів. На всіх Гоночних автомобілях формул 1 і 2 застосовують пристрої безпосереднього впорскування пального. Як правило, Гоночниі автомобілі мають багатоступінчасті (п'ятиступінчасті) трансмісії. Зчеплення зазвичай дводискові. Гальма дискові, вентильовані; ширина ободів коліс і шин більше, ніж у звичайних легкових автомобілів (більше 400 мм). В СРСР виробляюли Гоночні автомобілі формули 4 Талліннського авторемонтного заводу, спортивні автомобілі ЗІЛ-112с, рекордно-гоночні «Харків-7» і газотурбінні автомобілі «Піонер».
Найбільш відомими з будівництва Гоночних автомобілів є закордонні фірми «Лотус» (Великобританія), «Порше» (ФРН), «Форд», італійський завод Феррарі та ін.
Абсолютний світовий рекорд швидкості на суші встановив 23 жовтня 1970 Г. Габеліч (США) на ракетному автомобілі «Блю Флейм» -1014, 294 км / год. Абсолютний світовий рекорд швидкості на автомобілі належить Р. Саммерсу (США) - 658,5 км / год (1965).[3]
Дивіться також
Зноски
- ↑ Гоночний автомобіль
- ↑ Гоночные автомобили
- ↑ Бекман В. В., Гоночные автомобили, 2 изд., Л., 1967.
Посилання
|
Це незавершена стаття про автомобілі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |