Перегоновий автомобіль: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 9: Рядок 9:
Найкращі двигуни гоночних автомобілів [[Формула-1|Формули-1]] мають літрову потужність до 110 [[кВт]]/л (150 [[к.с.]]/л) при 12000 об/хв і з 11-12 ступенем стиснення та 4-клапанною схемою, що забезпечує швидкохідність двигуна при кращому наповненні циліндрів. На всіх гоночних автомобілях формул 1 і 2 застосовують пристрої безпосереднього впорскування пального. Як правило, гоночниі автомобілі мають багатоступінчаті (п'ятиступінчаті) [[трансмісія|трансмісії]]. Зчеплення зазвичай дводискові. Гальма дискові, вентильовані; ширина ободів [[колесо|коліс]] і шин більша, ніж у звичайних [[легковий автомобіль|легкових автомобілів]] (більше 400 [[мм]]). У [[СРСР]] виробляюли гоночні автомобілі Формули-4 Таллінського авторемонтного заводу, спортивні автомобілі «ЗІЛ-112с», рекордно-гоночні «Харків-7» і газотурбінні автомобілі «Піонер».
Найкращі двигуни гоночних автомобілів [[Формула-1|Формули-1]] мають літрову потужність до 110 [[кВт]]/л (150 [[к.с.]]/л) при 12000 об/хв і з 11-12 ступенем стиснення та 4-клапанною схемою, що забезпечує швидкохідність двигуна при кращому наповненні циліндрів. На всіх гоночних автомобілях формул 1 і 2 застосовують пристрої безпосереднього впорскування пального. Як правило, гоночниі автомобілі мають багатоступінчаті (п'ятиступінчаті) [[трансмісія|трансмісії]]. Зчеплення зазвичай дводискові. Гальма дискові, вентильовані; ширина ободів [[колесо|коліс]] і шин більша, ніж у звичайних [[легковий автомобіль|легкових автомобілів]] (більше 400 [[мм]]). У [[СРСР]] виробляюли гоночні автомобілі Формули-4 Таллінського авторемонтного заводу, спортивні автомобілі «ЗІЛ-112с», рекордно-гоночні «Харків-7» і газотурбінні автомобілі «Піонер».


Найбільш відомими з будівництва Гоночних автомобілів є закордонні фірми «[[Lotus|Лотус]]» ([[Великобританія]]), «[[Porsche|Порше]]» ([[ФРН]]), «[[Ford|Форд]]», [[Італія|італійський]] [[завод]] [[Ferrari|Феррарі]] та ін.
Найвідомішими фірмами, що виробляють гоночні автомобілі, є закордонні: «[[Lotus|Лотус]]» ([[Великобританія]]), «[[Porsche|Порше]]» ([[ФРН]]), «[[Ford|Форд]]» (США), [[Ferrari|Феррарі]] ([[Італія]]) та ін..


Абсолютний світовий рекорд швидкості на суші встановив 23 жовтня [[1970]] Г. Габеліч ([[США]]) на ракетному автомобілі «Блю Флейм» -1014, 294 км / год. Абсолютний світовий рекорд швидкості на автомобілі належить Р. Саммерсу (США) - 658,5 км / год ([[1965]]).<ref> Бекман В. В., Гоночные автомобили, 2 изд., Л., 1967.</ref>
Абсолютний світовий рекорд швидкості на суші встановив 23 жовтня [[1970]] Г. Габеліч ([[США]]) на ракетному автомобілі «Блю Флейм» -1014, 294 км / год. Абсолютний світовий рекорд швидкості на автомобілі належить Р. Саммерсу (США) - 658,5 км / год ([[1965]]).<ref> Бекман В. В., Гоночные автомобили, 2 изд., Л., 1967.</ref>

Версія за 13:37, 1 липня 2015

Автомобіль для перегонів класу «Формула І» Ferrari F2005 Міхаеля Шумахера на чемпіонаті Канади 2005
Автомобіль для перегонів Audi R15 TDi на 24 годиній гонці в Ле-Мані 2009

Перего́новий автомобіль — одномісний (монопосто) автомобіль, призначений для участі в автомобільних перегонах, в тому числі для встановлення рекордів швидкості (рекордно-гоночні і надшвидкісні автомобілі — «боліди»).[1]

Зарубіжні фірми почали будувати гоночні автомобілі після 1900. Класифікація та технічні вимоги до гоночних автомобілів регламентуються правилами Міжнародного спортивного кодексу, прийнятого в 1962, і додатками до нього, розробленими спортивною комісією Міжнародної автомобільної федерації (ФІА).[2]

За робочим об'ємом двигуна (л) і власною масою (кг) гоночні автомобілі поділяються на три групи — гоночні формули: 1-ша (до 3 л, не менше 500 кг), 2-га (до 1,6 л, не менше 450 кг), 3-тя ( до 1 л, не менше 400 кг). Застосовується і формула 4-та (мотоциклетний двигун до 250 см3), офіційно не затверджена МАФ (фр. FIA). Рекордно-гоночні автомобілі з газотурбінними двигунами виділені в окремий клас.

Найкращі двигуни гоночних автомобілів Формули-1 мають літрову потужність до 110 кВт/л (150 к.с./л) при 12000 об/хв і з 11-12 ступенем стиснення та 4-клапанною схемою, що забезпечує швидкохідність двигуна при кращому наповненні циліндрів. На всіх гоночних автомобілях формул 1 і 2 застосовують пристрої безпосереднього впорскування пального. Як правило, гоночниі автомобілі мають багатоступінчаті (п'ятиступінчаті) трансмісії. Зчеплення зазвичай дводискові. Гальма дискові, вентильовані; ширина ободів коліс і шин більша, ніж у звичайних легкових автомобілів (більше 400 мм). У СРСР виробляюли гоночні автомобілі Формули-4 Таллінського авторемонтного заводу, спортивні автомобілі «ЗІЛ-112с», рекордно-гоночні «Харків-7» і газотурбінні автомобілі «Піонер».

Найвідомішими фірмами, що виробляють гоночні автомобілі, є закордонні: «Лотус» (Великобританія), «Порше» (ФРН), «Форд» (США), Феррарі (Італія) та ін..

Абсолютний світовий рекорд швидкості на суші встановив 23 жовтня 1970 Г. Габеліч (США) на ракетному автомобілі «Блю Флейм» -1014, 294 км / год. Абсолютний світовий рекорд швидкості на автомобілі належить Р. Саммерсу (США) - 658,5 км / год (1965).[3]

Дивіться також

Зноски

  1. ↑ Гоночний автомобіль
  2. ↑ Гоночные автомобили
  3. ↑ Бекман В. В., Гоночные автомобили, 2 изд., Л., 1967.

Посилання

Автомобіль Це незавершена стаття про автомобілі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Перегоновий_автомобіль&oldid=16404304