Ґурма: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
Рядок 38: | Рядок 38: | ||
'''Поселення''' розкидані, до 2 тис. жит., житло — кругле глинобитне. Садиба часто обнесена глинобитним парканом і служить загоном для худоби. |
'''Поселення''' розкидані, до 2 тис. жит., житло — кругле глинобитне. Садиба часто обнесена глинобитним парканом і служить загоном для худоби. |
||
Зберігаються |
Зберігаються великородинні громади, [[патрилінійні роди]], вікові інститути, обряди чоловічих і жіночих [[Ініціація|ініціацій]] (зі зміною імені), [[полігінія]], [[левірат]], [[сорорат]], [[шлюбний викуп]]. |
||
== Релігія == |
== Релігія == |
Версія за 11:01, 4 січня 2016
Ґурма | |
---|---|
Кількість | близько 1 млн чол. |
Ареал |
— 707 тис. Чол |
Близькі до: | мосі, дагомба |
Мова | мови ґур |
Релігія |
традиційні культи, Християнство, мусульмани-суніти |
Ґурма (ґурманче — хаусанське позначення всіх народів, що живуть на правому березі Нігера; самоназв. bimba , binumba, bigulimancheba) — народ групи ґур в Західній Африці. Живуть в основному на сході Буркіна-Фасо (707 тис. чол. — Провінції Ньянья, Яга, Комонджарі, Ґурма, Тапоа, Компієнга), а також південному заході Нігера (36 тис. чол. на південному заході провінції Тіллабері), в Нігерії (32 тис. чол.), на півночі Беніна (42 тис. чол. в деп. Атакор і Аліборі), північному сході Того (206 тис. чол. на північному сході області Саван), півночі Гани (11 тис. чол.). Загальна чисельність понад 1 млн осіб.
Разом з власне гурма в підгрупу гурма об'єднуються наступні споріднені народи, що живуть на північному сході Гани, півночі Того і північному заході Беніну:
- Моба (415 тис. Чол.),
- Конкомба (бікпампам, 571 тис. Чол.),
- Бассарі (чамба, каселі, 240 тис. Чол.),
- Гангам (ньян-ньян, 68 тис. Чол.),
- Натені (натемба, 47 тис. Чол.)
- Соруба (бійобе, 11 тис. Чол.)
Їх мови відносяться до оті-вольтійської групи північної підгілки центральної гілки мов ґур. Писемність на ґурма на латинській основі (в Буркіна-Фасо на ній видається преса, ведуться радіопередачі і шкільне навчання, в Нігері — офіційна мова), в Буркіна-Фасо говорять також на мооре та французькою.
Історія
Ґурма відчули вплив мосі, під впливом яких в XIII в. створили раньополітичне утворення Ґурма (Фада-Ґурмае, Фада Н'Ґурма, з 1810 року — в залежності від держави мосі Уагадугу), наприкінці XIX в. завойоване Францією.
Існував розподіл на верхівку, вільних общинників і залежних (невільників і кабальників). Ґурма поділялась на 17 провінцій, очолюваних вождями (мбар), що належать до правлячої династії.
Етнографія
Традиційна культура типова для народів Суданської підобласті Західної Африки. Основні заняття — ручне землеробство (просо, сорго, фоніо), скотарство (молоко в їжу не вживають). Розвинені гончарство (серед жінок), вироблення шкіри, ткацтво, плетіння.
Поселення розкидані, до 2 тис. жит., житло — кругле глинобитне. Садиба часто обнесена глинобитним парканом і служить загоном для худоби.
Зберігаються великородинні громади, патрилінійні роди, вікові інститути, обряди чоловічих і жіночих ініціацій (зі зміною імені), полігінія, левірат, сорорат, шлюбний викуп.
Релігія
В основному зберігають традиційні вірування, до 15 % — християни, в Буркіна-Фасо близько 40 % — мусульмани-суніти.
Традиційні вірування — культи предків, верховного божества Єду та ін., значним впливом користуються жерці культу землі («хранителі землі»).
Література
- Fortes M. The dynamics of clanship among the Tallensi. L., 1945.
- Manokian M. Tribes of the Northern territories of the Gold Coast. L., 1951.