Детермінатив

Детермінати́в (лат. determinativus, від determino — «визначаю») — лінгвістичний термін, що вживається в граматології і порівняльно-історичному мовознавстві.

Писемність

Детермінатив, також таксограма або семаграма — ідеограма, що служить для означення граматичних категорій слів у логографічнім письмі. Не має фонетичного відповідника в слові, для запису якого слугує і в мові взагалі. Протиставляється фонетику — знаку, що має матеріальний відповідник у мові (тобто ієрогліфу у вузькому сенсі). Термін «детер­міна­тив» уперше запропанував Ж. Ф. Шампольйон.

Первісно детермінативи були допоміжними знаками для розрізнення омонімів (або омографів), згодом перетворився на знак-класифікатор, що вказує на понятійну групу, приналежність до певної семантичної категорії слів.

Позиція детермінатива до фонетика може бути різною. У клинопису він стоїть перед фонетиком, у єгипетському письмі — після нього, у китайській ієрогліфіці може входити до складу одного ієрогліфа.

Морфологія

Детермінатив — елемент неясного походження і неясного значення, що приєднується до нерозкладаної частини слова (зазвичай до кореня). Термін «детермінатив» у цьому значенні впроводжений Г. Курціусом, поширений переважно в індоєвропеїстиці.

Прикладами одного індоєвропейського кореня (*trems‑) з різними детермінативами є лат. trepidus («боязливий»), tremo («дрижу») і укр. трепет, труситися. Більшість детермінативів — одноелементні консонантні поширювачі (формативи), але якщо прийняти ларингальну теорію, до них можна віднести і тематичні голосні (наприклад, *-ā, *-ŏ, *-ŭ, *-ĭ).

Детермінатив виконує в слові як словотворчу, так і словозмінну функцію. На відміну від суфіксів, детермінативи не беруть участі в аблаутних чергуваннях.

Граматика

Детермінатив — у деяких граматичних описах клас (або кілька класів) службових слів, рідше морфем, що сполучуються з ім'ям для вираження кількістних відносин на зразок референції, класифікаційних відносин. До них відносять артиклі, вказівні займенники, класифікатори.

Див. також

• Дінгір
• Клинопис

Джерела

• Мейе А., Введение в сравнительное изучение индоевропейских языков, пер. с франц., М.—Л., 1938
• Бенвенист Э., Индоевропейское именное словообразование, пер. с франц., М., 1955
• Гельб И. Е., Опыт изучения письма, пер. с англ., М., 1982 (лит.).
• М. С. Полинская. Детерминатив // Лингвистический энциклопедический словарь / Главный редактор В. Н. Ярцева. — М. : Советская энциклопедия, 1990.