Клинопис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Клинопис
Вид
логосилабічне
Мови шумерська, аккадська, еламська, еблаїтська,

хаттська, хеттська, хурритська, урартська,

лувійська
Період
приблизно 31 ст до н. е. — 1 ст. н. е.
Походження
(протописьмо)
  • Клинопис
Дочірні системи
нема
вплинув на форму уґаритського алфавіту
вплинув на форму давньоперського клинопису
Напрям зліва направо
Ця стаття містить символи МФА та знаки описуємої системи письма. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки.
Древня форма клинопису

Клинопис — система письма, якою користувалися жителі древньої Месопотамії, одна з найдавніших систем письма.

Історія[ред.ред. код]

Одна из глиняних табличок з Амарни.

Система клинопису була у використанні понад 35 століть, пройшла через кілька стадій еволюції, від 34-го століття до н. е. до 1 століття нашої ери. Він був повністю замінений алфавітним письмом в ході римської епохи і з початку 1 ст. н. е. у світі не використовується жодної клинописної системи. Останній відомий клинописний напис, — астрономічний текст, — було написано у 75 році н. е[1]. Лише в 19 столітті клинопис було розшифровано (див.ассиріологія). Успішне завершення розшифровки датується 1857 роком. Система складається з поєднання знаків для слів і складових знаків.

Клинописні знаки зазнали значних змін протягом більш ніж двох тисячоліть. Зображення внизу показує розвиток знака SAG «голова».

Еволюція клинописних знаком SAG «голова», 3000-1000 р. до н. е.

Етап 1 показує, піктограму, як вона був складена близько 3000 до н. е. Етап 2 показує, як обертається піктограма, яка написана близько 2800 р. до н. е. Етап 3 показує, знак у архаїчному монументальному написі, від бл. 2600 до н. е., і 4-та стадія є знаком, який написано в глині, сучасником етапу 3. Етап 5 являє знак кінця III-го тисячоліття, і етап 6 являє староасірійський знак на початку II тисячоліття, прийнятий в хеттському клинописі. Етап 7 є спрощений знак, написаний в асірійській книзі на початку першого тисячоліття, і до зникнення знака.

Письмо у своєму розвитку пройшло три послідовні стадії: піктограму, ідеограму та фонограму (в Месопотамії використовувалася складова фонетична писемність — окремі символи відповідали складам слова). Спершу клинописне письмо було дуже громіздким, налічувало близько 2000 знаків. Поступово вавилонці та ассирійці зменшили кількість знаків до 350–400. При цьому окремі клинописні ідеограми слугували детермінативами, тобто вказували як слід читати й розуміти сусідні знаки. В епоху Середньовавилонського царства клинопис став міжнародним дипломатичним письмом на Близькому Сході, його використовували навіть єгипетські чиновники. Тому месопотамський клинопис іноді образно називають «латиницею Стародавнього Сходу». Проте з останньої третини ІІ тис. до н. е. клинопис почали витісняти стародавні алфавіти. Ассиріологи вважають, що клинописне письмо поступилося місцем алфавітному не стільки тому, що останнє простіше і зручніше, скільки у наслідок поширення на Близькому Сході арамейської мови.

На початку І тис. до н. е. у Месопотамії глиняні таблички змінюються дерев'яними, вкритими воском.[2] Такі дерев'яні таблички потім зброшуровували в книги — ширми за допомогою шнурка. Користуватися такими «книгами» було зручніше, ніж важкими і крихкими глиняними табличками. Іноді клинописні знаки наносилися чорнилом на вологу глину[3][4].

Дешифрування клинопису[ред.ред. код]

Циліндр[5] Тейлора з Ніневії

Старомесопотамські писемні джерела «заговорили» з істориками лише у XIX столітті. Ключ до дешифрування клинописного письма на початку XIX ст. винайшов вчитель німецького ліцею Георг Гротефенд. Йому вдалось прочитати короткий напис, зроблений на колоні царського палацу в Персеполі трьома мовами: староперсидською еламською і вавілонською. Зусиллями Георга Гротенфенда було встановлено 9 знаків, але в його відкриття ніхто не повірив, навіть не надрукували його працю. Тому клинопис був остаточно дешифрований лише в середині XIX ст. норвежцем Д. Лассеном, французом Е. Бюрнуфом, та англійцем Г. Роулінсом. Ці вченні скористались сенсаційною знахідкою Г. Роулінса — Бехістунським написом, якого було викарбовано на прямовисній Бехистунській скелі в іранській долині за наказом царя Дарія І. Після, спеціально влаштованих, під наглядом комісії з Британської Академії наук, перекладів було визнано, що ассиріологам дійсно вдалося перекласти текст Тіглатпаласара І. Таким чином, 1857 вважають роком народження — ассиріології. Клинопис являв собою низку клиноподібних умовних знаків, які передавали значення відповідних зображень.

Однак для позначення об'єктів та ідей уже тоді почали використовувати звукову систему. І хоча клинопис також складався із сотень знаків, він був більш універсальним та різноплановим. Саме тому клинопис напрочуд швидко поширювався і прижився у шумерів, ассирійців, вавилонян, персів і жителів держави Урарту.

Використання клинопису[ред.ред. код]

До середини 3-го тис. до н. е. клинопис, що використовувалась тепер як мінімум для шумерської і аккадскої мов, розвинувся у більш-менш стабільну словесно-складову систему, що включала близько 600 знаків, для яких була характерна як поліфонія, так і омофони. У наступні столітті всі 600 знаків ніколи не використовувалися одночасно в одному місці, і в якомусь смислі подальша історія клинопису — це історія вибору форм знаків і їх значень, залежно від часу, місця і жанру, з додаванням деяких значень і невикористанням багатьох інших, спрощенням окремих знаків і формуванням характерних місцевих форм письма. Запис мови клинописом міг відбуватись як і з використанням багатьох логограм (тобто система була лого-силабічною), так і з використанням майже самих тільки силабограм (з дуже малою кількістю логограм) (тобто система була майже складовою). Прикладом майже складової клинописної системи є еламський клинопис.

Слідом за поширенням по Передній Азії шумеро-аккадської культури повсюдно починав поширюватися і клинопис. У першу чергу разом з аккадською мовою, але поступово пристосовуючись і для місцевих мов. Від деяких мов нам відомі лише окремі глоси, імена власні або ізольовані тексти (касситської, аморитської, амарнсько-ханаанскої, хаттскої) мов. Відомі лише 4 мови, які пристосували і систематично використовували клинопис для великої частини текстів: хетська, еламська, хурритська і урартська. Крім того, клинописними за формою, але функціонально відмінними є давньоперський клинопис та угарітський алфавіт.

Таблиця складів[ред.ред. код]

В таблиці показано склади ПГ і ГП (П — приголосний, Г — голосний). Складові знаки, використовуємі для шумерської мови, могли розрізняти 16 приголосних[6][7]:

b, d, g, g̃, ḫ, k, l, m, n, p, r, ř, s, š, t, z.

Також були знаки для чотирьох голосних:

a, e, i, u.
-a -e -i -u
a 𒀀,

á 𒀉

e 𒂊,

é 𒂍

i 𒄿,

í=IÁ 𒐊

u 𒌋,

ú 𒌑,
ù 𒅇

b- ba 𒁀,

=PA 𒉺,
=EŠ 𒂠

be=BAD 𒁁,

=BI 𒁉,
=NI 𒉌

bi 𒁉,

=NE 𒉈,
=PI 𒉿

bu 𒁍,

=KASKAL 𒆜,
=PÙ 𒅤

d- da 𒁕,

=TA 𒋫

de=DI 𒁲,

,
=NE 𒉈

di 𒁲,

=TÍ 𒄭

du 𒁺,

=TU 𒌅,
=GAG 𒆕,
du4=TUM 𒌈

g- ga 𒂵,

𒂷

ge=GI 𒄀,

=KID 𒆤,
=DIŠ 𒁹

gi 𒄀,

=KID 𒆤,
=DIŠ 𒁹,
gi4 𒄄,
gi5=KI 𒆠

gu 𒄖,

𒄘,
=KA 𒅗,
gu4 𒄞,
gu5=KU 𒆪,
gu6=NAG 𒅘,
gu7 𒅥

ḫ- ḫa 𒄩,

ḫá=ḪI.A 𒄭𒀀,
ḫà=U 𒌋,
ḫa4=ḪI 𒄭

ḫe=ḪI 𒄭,

ḫé=GAN 𒃶

ḫi 𒄭,

ḫí=GAN 𒃶

ḫu 𒄷
k- ka 𒅗,

𒆍,
=GA 𒂵

ke=KI 𒆠,

=GI 𒄀

ki 𒆠,

=GI 𒄀

ku 𒆪,

=GU7 𒅥,
𒆬,
ku4 𒆭

l- la 𒆷,

=LAL 𒇲,
=NU 𒉡

le=LI 𒇷,

=NI 𒉌

li 𒇷,

=NI 𒉌

lu 𒇻,

𒇽

m- ma 𒈠,

𒈣

me 𒈨,

=MI 𒈪,
𒀞/𒅠

mi 𒈪,

=MUNUS 𒊩,
=ME 𒈨

mu 𒈬,

=SAR 𒊬

n- na 𒈾,

𒈿,
=AG 𒀝,
na4 ("NI.UD") 𒉌𒌓

ne 𒉈,

=NI 𒉌

ni 𒉌,

=IM 𒉎

nu 𒉡,

=NÁ 𒈿

p- pa 𒉺,

=BA 𒐀

pe=PI 𒉿,

=BI 𒁉

pi 𒉿,

=BI 𒁉,
=BAD 𒁁

pu=BU 𒁍,

=TÚL 𒇥,
𒅤

r- ra 𒊏,

=DU 𒁺

re=RI 𒊑,

=URU 𒌷

ri 𒊑,

=URU 𒌷

ru 𒊒,

=GAG 𒆕,
=AŠ 𒀸

s- sa 𒊓,

=DI 𒁲,
=ZA 𒍝,
sa4 ("ḪU.NÁ") 𒄷𒈾

se=SI 𒋛,

=ZI 𒍣

si 𒋛,

=ZI 𒍣

su 𒋢,

=ZU 𒍪,
=SUD 𒋤,
su4 𒋜

š- ša 𒊭,

šá=NÍG 𒐼,
šà 𒊮

še 𒊺,

šé,
šè 𒂠

ši=IGI 𒅆,

ší=SI 𒋛

šu 𒋗,

šú 𒋙,
šù=ŠÈ 𒂠,
šu4=U 𒌋

t- ta 𒋫,

=DA 𒁕

te 𒋼,

=TÍ 𒊹

ti 𒋾,

𒊹,
=DIM 𒁴,
ti4=DI 𒁲

tu 𒌅,

=UD 𒌓,
=DU 𒁺

z- za 𒍝,

=NA4 𒉌𒌓

ze=ZI 𒍣,

=ZÌ 𒍢

zi 𒍣,

𒍢,
𒍥

zu 𒍪,

=KA 𒅗

g̃- g̃á=GÁ 𒂷 g̃e26=GÁ 𒂷 g̃i6=MI 𒈪 g̃u10=MU 𒈬
ř- řá=DU 𒁺 ře6=DU 𒁺
a- e- i- u-
a 𒀀,

á 𒀉

e 𒂊,

é 𒂍

i 𒄿,

í=IÁ 𒐊

u 𒌋,

ú 𒌑,
ù 𒅇

-b ab 𒀊,

áb 𒀖

eb=IB 𒅁,

éb=TUM 𒌈

ib 𒅁,

íb=TUM 𒌈

ub 𒌒,

úb=ŠÈ 𒂠

-d ad 𒀜,

ád 𒄉

ed=Á 𒀉 id=Á 𒀉,

íd=A.ENGUR 𒀀𒇉

ud 𒌓,

úd=ÁŠ 𒀾

-g ag 𒀝,

ág 𒉘

eg=IG 𒅅,

ég=E 𒂊

ig 𒅅,

íg=E 𒂊

ug 𒊌
-ḫ aḫ 𒄴,

áḫ=ŠEŠ 𒋀

eḫ=AḪ 𒄴 iḫ=AḪ 𒄴 uḫ=AḪ 𒄴,

úḫ 𒌔

-k ak=AG 𒀝 ek=IG 𒅅 ik=IG 𒅅 uk=UG 𒊌
-l al 𒀠,

ál=ALAM 𒀩

el 𒂖,

él=IL 𒅋

il 𒅋,

íl 𒅍

ul 𒌌,

úl=NU 𒉡

-m am 𒄠/𒂔,

ám=ÁG 𒉘

em=IM 𒅎 im 𒅎,

ím=KAŠ4 𒁽

um 𒌝,

úm=UD 𒌓

-n an 𒀭 en 𒂗,

én,
èn=LI 𒇷

in 𒅔,

in4=EN 𒂗,
in5=NIN 𒊩𒌆

un 𒌦,

ún=U 𒌋

-p ap=AB 𒀊 ep=IB 𒅁,

ép=TUM 𒌈

ip=IB 𒅁,

íp=TUM 𒌈

up=UB 𒌒,

úp=ŠÈ 𒂠

-r ar 𒅈,

ár=UB 𒌒

er=IR 𒅕 ir 𒅕,

íp=A.IGI 𒀀𒅆

ur 𒌨,

úr 𒌫

-s as=AZ 𒊍 es=GIŠ 𒄑,

és=EŠ 𒂠

is=GIŠ 𒄑,

ís=EŠ 𒂠

us=UZ 𒊺𒄷,

ús=UŠ 𒍑

𒀸,

áš 𒀾

𒌍/𒐁,

éš=ŠÈ 𒂠

𒅖,

íš=KASKAL 𒆜

𒍑,

úš=BAD 𒁁

-t at=AD 𒀜,

át=GÍR gunû 𒄉

et=Á 𒀉 it=Á 𒀉 ut=UD 𒌓,

út=ÁŠ 𒀾

-z az 𒊍 ez=GIŠ 𒄑,

éz=EŠ 𒂠

iz= GIŠ 𒄑,

íz=IŠ 𒅖

uz=ŠE&HU 𒊺𒄷

úz=UŠ 𒍑,
ùz 𒍚

-g̃ ág̃=ÁG 𒉘 èg̃=ÁG 𒉘 ìg̃=ÁG 𒉘 ùg̃=UN 𒌦


Для передачі аккадської мови було введено додаткові складові знаки для аккадських приголосних[8][9][10]:

q, ', ṣ, ṭ, y, w.
-a -e -i -u
q- qa=SÌLA 𒋡 ,
=GA 𒂵
qe=KIN 𒆥 ,
=KI 𒆠
qi=KIN 𒆥 ,
=KI 𒆠
qu=KUM (GUM) 𒄣 ,
=KU 𒆪
ṣ- ṣa=ZA 𒍝 ṣe=ZÉ 𒍢 ,
ṣé=ZE 𒍣
ṣi=ZÉ 𒍢 ,
ṣí=ZI 𒍣
ṣu=ZUM 𒍮 ,
ṣú=ZU 𒍪
ṭ- ṭa=DA 𒁕 ,
ṭá=TA 𒋫
ṭe=DE 𒁲 ,
ṭé=DÍ 𒌓
ṭi=DE 𒁲 ,
ṭí=DÍ 𒌓
ṭu=DÙN 𒂅 ,
ṭú=TU 𒌅
y- ya=I.A 𒅀 ,
=IÁ 𒐊 ,
(ya)=PI 𒉿
ye=I.A 𒅀 yi=PI 𒉿,
(yi)=I.A 𒅀
yu=I.A 𒅀,
(yu)=PI 𒉿
w- wa=PI 𒉿 we=PI 𒉿 wi=PI 𒉿 wu=PI 𒉿
'- 'a='A 𒀪 'e='A 𒀪 'i='A 𒀪 'u='A 𒀪
a- e- i- u-
-q aq=AG 𒀝 eq=EG 𒅅 iq=IG 𒅅 uq=UG 𒊌
-ṣ aṣ=AZ 𒊍 ,
áṣ=ÁŠ 𒀾
eṣ=EZ 𒄑 iṣ=EZ 𒄑 ,
íṣ=IŠ 𒅖
uṣ=UZ 𒊺𒄷 ,
úṣ=UŠ 𒍑
-ṭ aṭ=AD 𒀜 ,
áṭ=ÁT 𒄉
eṭ=ED 𒀉 iṭ=ID 𒀉 uṭ=UD 𒌓
-w aw=PI 𒉿 ew=PI 𒉿 iw=PI 𒉿 uw=PI 𒉿
-' a'='A 𒀪 e'='A 𒀪 i'='A 𒀪 u'='A 𒀪


Для передачі хеттської мови було додано декілька складових знаків для приголосних:

y, w.
-a -e -i -u
y- ya=I.A 𒅀
w- wa=PI 𒉿 wi5=GEŠTIN 𒃾


В клинописі для хурритської мови розрізнялися голосні u та о. При цьому знаки для складів uП і Пu (П — приголосний) позначали ще й склади оП і По[11].

u о
u=Ú 𒌑 о=U 𒌋

Примітки[ред.ред. код]

  1. Marckham Geller, "The Last Wedge," Zeitschrift für Assyriologie und vorderasiatische Archäologie 86 (1997): 43–95. http://www.degruyter.com/view/j/zava.1997.87.issue-1/zava.1997.87.1.43/zava.1997.87.1.43.xml
  2. http://www.britishmuseum.org/research/collection_online/collection_object_details.aspx?assetId=108327001&objectId=368919&partId=1 Британський музей. Воскова табличка (цера) з клинописними знаками.
  3. http://oracc.museum.upenn.edu/nimrud/ancientkalhu/thewritings/cuneiformonothermedia/index.html
  4. http://www.britishmuseum.org/research/collection_online/collection_object_details.aspx?assetId=106527001&objectId=282816&partId=1
  5. Л.Л. Левченко. "НАРОДЖЕННЯ АРХІВІВ І ПРОФЕСІЇ АРХІВІСТА: середина IV – середина I тисячоліття до н.е., Месопотамія". Виступ на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Архіви – наука - суспільство: шляхи взаємодії” (21–22 травня 2015 р)
  6. Daniel A Foxvog, "Introduction to Sumerian grammar"; ст. 16 — 22; ст. 16 — 17 (складові знаки шумерського письма) https://web.archive.org/web/20160219122313/http://www.anelanguages.com/SumerianGrammarFoxvog.pdf
  7. "A descriptive grammar of Sumerian"; ст. 31 — 57 https://web.archive.org/web/20160219123652/https://openaccess.leidenuniv.nl/bitstream/handle/1887/16107/Binnenwerk-jagersma.pdf
  8. "Assyrisch-babylonische Zeichenliste". Rykle Borger unter Mitarbeit von Friedrich Ellermeier. https://ia802705.us.archive.org/3/items/Assyrisch-babylonischeZeichenliste/RykleBorgerAssyrisch-babylonischeZeichenliste.pdf
  9. "The Semitic languages". Edited by Robert Hetzron. Ст. 26 (таблиця неоассирійських клинописних складових знаків) https://books.google.com.ua/books?id=KQpFAQAAQBAJ&printsec=frontcover&hl=uk#v=onepage&q&f=false
  10. "The world's writing systems". Edited by Peter T. Daniels, William Bright. Ст. 45 — 57 (складові знаки аккадського клинопису) https://books.google.com.ua/books?id=ospMAgAAQBAJ&printsec=frontcover&hl=uk#v=onepage&q&f=false
  11. "The world's writing systems". Edited by Peter T. Daniels, William Bright. Ст. 61 — 64 (на сторінці 62 — таблиця складових знаків хурритського клинописного письма) https://books.google.com.ua/books?id=ospMAgAAQBAJ&printsec=frontcover&hl=uk#v=onepage&q&f=false

Джерела[ред.ред. код]


Додаткові посилання[ред.ред. код]