Артикль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Арти́кль (лат. articulos — «визначник», «вказівник», «член») — визначник, службова частина мови, яка визначає деякі особливості іменника, з яким пов'язана в реченні: відмінок, множину або однину, визначеність або невизначеність. При перекладі на українську мову артиклю часто відповідає вказівний займенник, який стоїть поряд з іменником — ця книга, ті зошити, деяка людина, жодне джерело тощо. Існує у багатьох мовах.

Артиклі існують в деяких слов'янських мовах (переважно південнослов'янських). У розмовній українській і російській мові також інколи можна натрапити на явище, подібне до артикля — коли людина (часто така, яка мало читає газет, книжок і дивиться телебачення — тобто на неї не сильно впливають стандартна українська мова) занадто часто вживає у своїй мові слова «ця», «та», «ота», «одна» — «ця книга», книга та", «одна книга» і таке подібне.

Супроводжує іменник і є показником граматичної категорії визначеності і невизначеності або роду, числа, відмінка.

В англійській мові, наприклад, є визначений артикль the, що слугує для визначення або ідентифікації іменника, і невизначений артикль a (an перед голосними), що вказує на невизначений іменник. Артикль вживається як у мовах, де іменник незмінюваний (англійська), так і змінюваний (німецька).

В німецькій мові der Messer — вимірювач, das Messer — ніж.

Артикль перед іменником (препозитивний) вживається у німецькій, французькій, англійській та ін. мовах; після іменника (постпозитивний) — у шведській, данській, румунській, болгарській, македонській мовах.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]