Цькування: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 6: Рядок 6:


До основних видів булінгу відносять:
До основних видів булінгу відносять:
* [[Шкільне цькування]]
* [[Шкільний булінг]]
* [[Булінг на роботі]]
* [[Булінг на роботі]]



Версія за 21:09, 7 травня 2018

Цькування, булінг (англ. bully — залякувати, цькувати, задирати) — прояв агресії з подальшим залякуванням особистості і появою можливості її повного підпорядкування собі і своїм інтересам. Така поведінка дає можливість людині самоствердитися за рахунок когось, заслужити собі загальний авторитет. Насправді задирака приховує свою неспроможність і слабкість.

В системі цькування (булінгу) вирізняють три сторони: жертви, нападники та свідки. Вплив цькування відбувається на всі три категорії. Зокрема, український дослідник булінгу Богдан Петренко зауважував, що цькування є зменшеною копією терористичного акту - у ньому є прямі та непрямі жертви, насилля та інформаційний ефект, а його мета - не лише вплив на безпосередню жертву, а й формування відповідних моделей поведінки з боку всієї групи, у тому числі й свідків[1].

До причин, які призводять до формування булінгу належать: людська нерівність, нетолерантність суспільства (у тому числі й суспільні стереотипи), сімейне виховання (насилля в родині, авторитарний стиль виховання, гіперопіка над дитиною, відсутність комунікації "батьки-діти"), формування ієрархії в дитячому колективі, ставлення до насилля у самому суспільстві[2].

До основних видів булінгу відносять:

Примітки

  1. Булінг, або шкільне цькування: налякати поліцією не вдасться, що ж робити?. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 18 квітня 2018.
  2. Стоп шкільний терор. Як зупинити дитяче насилля? Дослідження Інституту – Український Інститут Дослідження Екстремізму. uire.org.ua. Процитовано 18 квітня 2018.

Посилання