Асатрян Гегам Магносович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
правопис
стиль, правопис
Рядок 16: Рядок 16:
У 1967 році йому присвоєно звання заслуженого художника Вірменії.
У 1967 році йому присвоєно звання заслуженого художника Вірменії.


Будучи людиною надмірно вимогливим до себе, він ніколи не наважувався представляти свої живописні роботи. Після смерті художника вперше були організовані персональні виставки його робіт у Центральному будинку художника Вірменії в 1996, 2004, 2011 рр.
Будучи людиною надмірно вимогливою до себе, він ніколи не наважувався представляти свої живописні роботи. Після смерті художника вперше були організовані персональні виставки його робіт у Центральному будинку художника Вірменії в 1996, 2004, 2011 рр.
Роботи художника знаходяться у фондах театрального товариства [[Вірменія|Республіки Вірменія]], художньому фонді міністерства культури Республіки Вірменія, а також в приватних зібраннях<ref>[http://www.panorama.am/am/miscellaneous/2014/07/12/g-asatryan/ Գեղանկարչություն և բեմանկարչություն…Գեղամ Ասատրյան]</ref>.
Роботи художника зберігаються у фондах театрального товариства [[Вірменія|Республіки Вірменія]], художньому фонді міністерства культури Республіки Вірменія, а також у приватних зібраннях<ref>[http://www.panorama.am/am/miscellaneous/2014/07/12/g-asatryan/ Գեղանկարչություն և բեմանկարչություն…Գեղամ Ասատրյան]</ref>.


== Творчість ==
== Творчість ==
Рядок 48: Рядок 48:
* «Джерело Егнар» М. Армена, реж. М. Мариносян, 1962 р.
* «Джерело Егнар» М. Армена, реж. М. Мариносян, 1962 р.
* За мотивами [[О. Генрі]], реж. Х. Хахвердян, 1962 р.
* За мотивами [[О. Генрі]], реж. Х. Хахвердян, 1962 р.
* «Біля криниці» С. Зор'ян, реж. Ж. Аветисян (телефільм) , 1970 р.
* «Біля криниці» С. Зор'ян, реж. Ж. Аветисян (телефільм), 1970 р.
* «Підлесник» А. Пароняна, 1984 р.
* «Підлесник» А. Пароняна, 1984 р.
* «Цар Мампре» М. Галшояна, 1986 р.
* «Цар Мампре» М. Галшояна, 1986 р.
Рядок 59: Рядок 59:


== Посилання ==
== Посилання ==

* [http://ru.hayazg.info/%D0%90%D1%81%D0%B0%D1%82%D1%80%D1%8F%D0%BD_%D0%93%D0%B5%D0%B3%D0%B0%D0%BC_%D0%9C%D0%B0%D0%B3%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Біографія на сайті Енциклопедії фонду «Хайазг»]
* [http://ru.hayazg.info/%D0%90%D1%81%D0%B0%D1%82%D1%80%D1%8F%D0%BD_%D0%93%D0%B5%D0%B3%D0%B0%D0%BC_%D0%9C%D0%B0%D0%B3%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Біографія на сайті Енциклопедії фонду «Хайазг»]
* [http://artru.info/il/ar/1195/ Ілюстрації Гегам Асатрян]
* [http://artru.info/il/ar/1195/ Ілюстрації Гегам Асатрян]

[[Категорія:Заслужені художники Вірменської РСР]]
[[Категорія:Заслужені художники Вірменської РСР]]
[[Категорія:Радянські кавалеристи Другої світової війни]]
[[Категорія:Радянські кавалеристи Другої світової війни]]

Версія за 11:01, 25 червня 2018

Асатрян Гегам Магносович
вірм. Գեղամ Մագնոսի Ասատրյան
Народився 27 грудня 1920(1920-12-27)[1]
Єреван, Вірменська РСР[1]
Помер 16 грудня 1995(1995-12-16) (74 роки)
Єреван, Вірменія
Країна  СРСР
 Вірменія
Національність вірмени[1]
Діяльність художник
Alma mater Єреванський державний художній коледж імені Фаноса Терлемезянаd (1951)[1]
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня
Заслужений художник Вірменської РСР

Гегам Магносович Асатря́н (вірм. Գեղամ Մագնոսի Ասատրյան; 27 листопада 1920 рік, Єреван — 16 грудня 1995, там же) — вірменський і радянський живописець, художник театру і кіно. Заслужений художник Вірменської РСР (1967).

Біографія

Народився 27 листопада 1920 року в Єревані.

У 1939 році з відзнакою закінчив Ереванское художньо-промислове училище. Брав участь у Другій світовій війні, нагороджений медалями та орденом.[2]

З 1946 по 1951 роки навчався в Єреванському художньо-театральному інституті. Після закінчення залишився в інституті на педагогічну роботу, працював до 1959 року. Вчителями Гегама Асатряна були вірменські майстри: Габріель Гюрджян, Мартірос Сар'ян, Ваграм Гайфеджян, Степан Агаджанян, Седрак Аракелян.

З 1951 року брав участь у різних виставках, оформив понад 200 спектаклів і фільмів.

З 1953 року член Спілки художників СРСР.

У 1967 році йому присвоєно звання заслуженого художника Вірменії.

Будучи людиною надмірно вимогливою до себе, він ніколи не наважувався представляти свої живописні роботи. Після смерті художника вперше були організовані персональні виставки його робіт у Центральному будинку художника Вірменії в 1996, 2004, 2011 рр. Роботи художника зберігаються у фондах театрального товариства Республіки Вірменія, художньому фонді міністерства культури Республіки Вірменія, а також у приватних зібраннях[3].

Творчість

Картини

  • «Жовте поле»
  • «Весна в Арабкірі»
  • «Озеро Севан»
  • «Арарат»
  • «Танець гір»
  • «Висота»
  • «Наші гори»
  • «Пастух»
  • «Старий Єреван»
  • «Квіти у блакитний вазі»
  • «Старий з хворим оком»
  • «Дорога в Рндамал»
  • «Осінній вечір»

Постановки

  • «Скеля» В. Папазяна, реж. А. Кочарян, 1952 р.
  • «Ведмідь» А. Чехова, реж. В. Ачем'ян, 1952 р.
  • «Іван Рибаков» Гусєва, реж. Субінін, 1954 р.
  • «Заради честі» Ширванзаде, реж. А. Гулакян, 1956 р.
  • «Зустріч у поїзді», реж. Л. Калантар, 1957 р.
  • «Звичайний лист», реж. К. Арзуманян, 1959 р.
  • «Невидимий Дімка» Носова, реж. О. Мелік-Вртанесян, 1960 р.
  • «Джерело Егнар» М. Армена, реж. М. Мариносян, 1962 р.
  • За мотивами О. Генрі, реж. Х. Хахвердян, 1962 р.
  • «Біля криниці» С. Зор'ян, реж. Ж. Аветисян (телефільм), 1970 р.
  • «Підлесник» А. Пароняна, 1984 р.
  • «Цар Мампре» М. Галшояна, 1986 р.

Альбоми

Альбом, присвячений 90-річчю Гегама Асатряна; Єреван, 2010 р.

Примітки

Посилання