О. Генрі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
О. Генрі (O. Henry)
Вільям Сідні Портер (William Sydney Porter)
William Sydney Porter.jpg
О. Генрі
Ім'я при народженні Вільям Сідні Портер (англ. William Sydney Porter)
Псевдо О. Генрі
Народився 11 вересня 1862(1862-09-11)
Ґрінсборо, Північна Кароліна, CША
Помер 5 червня 1910(1910-06-05) (47 років)
Нью-Йорк, США
·пневмонія
Громадянство Flag of the United States.svg США
Національність США
Діяльність прозаїк
Мова творів англійська
Роки активності 1899 — 1910 — 1910
Жанр оповідання, фейлетон
Magnum opus «Королі і капуста»
О. Генрі (O. Henry) у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

О.Генрі (англ. О.Henry, справжнє Ім'я — Вільям Сідні Портер, 11 вересня 1862, Ґрінсборо, Північна Кароліна, КША — 5 червня 1910, Нью-Йорк, США) — американський письменник. У двадцятирічному віці переїхав до Техасу, оселився в м Остіні. Змінивши безліч професій (аптекар, ковбой, продавець і т. ін.), став касиром в Першому національному банку, одночасно займаючись журналістикою. У липні 1887 одружився на Атол Есте. У 1896, підозрюваний в розтраті, втік до Гондурасу, де чекав приїзду дружини з маленькою дочкою. Однак Атол вмирала від туберкульозу, і в 1897 Портер повернувся в Остін. Роком пізніше він був визнаний винним і засуджений до п'яти років ув'язнення (всього провів у в'язниці три з половиною роки).

Біографія[ред. | ред. код]

Вільям Сідні Портер народився 11 вересня 1862 р. в місті Ґрінсборо, штат Північна Кароліна. Його батько лікар Алджернон Сідні Портер був винахідником, мати — Мері Джейн Вірджинія Свейн Портер померла від туберкульозу, коли Вільяму було 3 роки. Тоді ж його батько та він переїхали до бабці по татовій лінії.

В дитинстві Портер дуже захоплювався читанням. Він читав буквально все: від класичних романів до пінкертонівщини. Його улюбленою була книжка «Тисяча і одна ніч».

Портер закінчив середню школу своєї тітки Евеліни Марії Портер у 1876 році. Невдовзі вступає до вищої школи Ліндсей Стріт (Lindsey Street High School). Його тітка стала йому опікуном у 15 років. У 1879 році він починає працювати бухгалтером у аптеці свого дядька, а у 1881, у 19 років він стає фармацевтом. Тут він показав свій талант малювати шаржі звичайних покупців та відвідувачів аптеки.

У Техасі[ред. | ред. код]

Портер помандрував із доктором Джеймсом К. Холлом до Техасу у березні 1883 року, сподіваючись, що зміна повітря стане сприятливішою для подолання постійного кашлю, від якого потерпав Вільям. Він поселився на ранчо овець, що належало Річарду Холлу, сину Джеймса у окрузі Ла-Салл Техасу. Тут він надає різну допомогу як пастух, кухар, доглядає за дітьми і тваринами. На ранчо він вивчив іспанську та німецьку мови, переважно від емігрантів. Він також багато часу віддає читанню класичної літератури.

Після того як у Вільяма покращилося здоров'я, він разом з Річардом вирушає до Остіна 1884 року, де врешті вирішує залишитися. Його запросили до будинку Хареллів, які були друзями Річарда. Протягом наступних кількох років він часто міняє роботи: працює фармацевтом, креслярем, банківським касиром, журналістом і т. д. Він також починає писати літературні твори.

Вільям Портер брав активну участь у громадському житті Остіна, він був учасником драматичних гуртків. Він був прекрасним співаком та музикантом. Він грав на гітарі та мандоліні. Він також стає членом гуртка Hill City Quartet, що займався співами.

В цей час він починає зустрічатися із Есол Естес — сімнадцятирічною дівчиною з заможної сім'ї. Її мати забороняла їхні зустрічі, оскільки дівчина була хвора на туберкольоз. Проте 1 липня 1887 року Есол і Вільям втікають до преподобного Р. К. Смута, де вони й одружуються.

Друг Портера Річард Холл стає комісаром штату Техас і пропонує Вільяму роботу. Портер працює художником в Техаському Генеральному Офісі з 1887 року і отримує $100 щомісячної платні — займається переважно малюванням мап з геодезії та географії. Його зарплатня задовольняла потреби сім'ї, але він продовжував дописувати до різних газет та журналів.

Звинувачення[ред. | ред. код]

Був звинувачений в крадіжці — і півроку ховався від правосуддя в Гондурасі, потім в Південній Америці. Повернувшись в США, був засуджений і посаджений у в'язницю Колумбус в штаті Огайо, де провів три роки (1898–1901), тюремний номер № 34627. У в'язниці працював в лазареті й писав короткі оповідання, підшукуючи собі псевдонім. Врешті-решт зупинив свій вибір на варіанті О. Генрі (ім'я відомого французького фармацевта). Перше своє оповідання під цим псевдонімом — «Різдвяний подарунок Діка-Свистуна», надрукованого в 1899 в «Журналі МакКлюра» (McClure's Magazine), — він написав у в'язниці. Цей псевдонім часто невірно записується на зразок ірландського прізвища О'Генрі (O'Henry).

Період активної літературної діяльності[ред. | ред. код]

За своє життя О. Генрі написав 273 новел і оповідань, і тільки один великій твір — роман «Королі і капуста». Повне зібрання його творів становить 18 томів.

Перша книга оповідань О. Генрі, що часто класифікується як роман,— «Королі й капуста» — вийшла в 1904. За нею пішли: «Чотири мільйони» (1906), «Непогасний світильник» (1907), «Серце Заходу» (1907), «Голос міста» (1908), «Благородний шахрай» (1908), «Шляхи долі» (1909), «Вибране» (Options, 1909), «Точні справи» (1910) і «Вир» (1910).

Письменник помер 5 червня 1910 року в Нью-Йорку.

У збірку «Постскриптуми» (Postscripts), видану вже після смерті О. Генрі, увійшли фейлетоні, нариси і гумористичні замітки, написані ним для газети «Пошта» (Х'юстон, штат Техас, 1895–1896).

Творчість[ред. | ред. код]

О. Генрі займає в американській літературі виняткове місце як майстер жанру оповідання (англ. short-story). Перед смертю О. Генрі висловив намір перейти до складнішого жанру — до роману: «Все, що я писав досі, це просто пустощі, проби пера, в порівнянні з тим, що я напишу через рік».

У творчості, проте, ці настрої нічим не виявилися — і О. Генрі залишився органічним художником «малого» жанру, розповіді. Не випадково, звичайно, що в цей період письменник вперше почав цікавитися соціальними проблемами і виявив своє негативне ставлення до тогочасного суспільства

Герої Генрі різноманітні: мільйонери, ковбої, спекулянти, клерки, пралі, бандити, фінансисти, політики, письменники, артисти, художники, робітники, інженери, пожежники — змінюють один одного. Як умілий конструктор сюжету, О. Генрі не показує психологічну сторону того, що відбувається: дії його персонажів не отримують глибокого психологічного мотивування, що й більш підсилює несподіванку своїх основних рисах вже в творчості Т. Б. Олдріча (англ. Thomas Bailey Aldrich, 1836—1907). Оригінальність О. Генрі виявилася в блискучому застосуванні жаргону, гострих слівець і виразів, і в загальній колоритності діалогів.

Вже за життя письменника оповідання в його стилі стало вироджуватися в схему, а до 1920-х років перетворився на чисто комерційне явище: «методику» його виробництва викладали в коледжах і університетах, видавалися численні підручники і т. д.

Американські письменники міжвоєнного періоду: Шервуд Андерсон, Теодор Драйзер, Б. Гехт — протиставляли беззмістовності епігонів О. Генрі насичені психологічні новели.

Походження псевдоніму[ред. | ред. код]

Псевдонім письменника дуже часто помилково записують на зразок поширених ірландських прізвищ: О'Генрі. Існує кілька версій того чому Вільям Сідні Портер обрав собі такий псевдонім, але остаточної відповіді немає.

Найпопулярнішою версією є: псевдонім О'Генрі письменник обирав тому, що шкільний учитель Портера не переставав захоплюватися здобутками американського фізика Джозефа Генрі, часто вигукуючи на уроках: «О, Генрі! Ти відкрив те-то і те-то…»

Проте існує й інша версія походження цього псевдоніму. Коли Портер закінчив школу, батько влаштував його на роботу в аптеку. Після цього Портер перепробував мільйон професій. Так, зокрема, він був і бухгалтером, і креслярем, і касиром, і репортером… Аж раптом у банку, де він працював, була виявлена недостача — і всю вину за це звалили на нього. Відбуваючи свій перший термін у криміналі міста Колумбус, він у 1899 році написав оповідання «Різдвяний подарунок Діка-Свистуна». Вирішивши сховатися за псевдонімом, він згадав, як у свої юні роки, під час роботи в аптеці, йому часто доводилося користуватись довідником Етьєна Оссіана Анрі (фр. Étienne Ossian Henry). Позичивши у відомого фармацевта ініціал одного імені й прізвище, Портер отримав псевдонім О. Генрі, під яким і став всесвітньо відомим. Що ж стосується оповідання, то воно було відразу надруковане в «М'к-Крю меґезін». Проте і це ще далеко не остаточна версія походження «О. Генрі».

Також, можливо, псевдонім О. Генрі запозичено з відомої ковбойської пісеньки «Скажи мені, о Генрі, який там вердикт?». Ще одна гіпотеза — О. Генрі — тому що Портер використав перше-ліпше прізвище, яке йому спало на думку.

Твори[ред. | ред. код]

Роман[ред. | ред. код]

  • «Королі і капуста» (Cabbages and Kings) 1904

Збірки новел[ред. | ред. код]

  • «Чотири мільйони» (The Four Million) 1906
  • «Палаючий світильник» (The Trimmed Lamp) 1907
  • «Серце Заходу» (Heart Of The West) 1907
  • «Благородний шахрай» (The Gentle Grafter) 1908
  • «Голос великого міста» (The Voice Of The City) 1908
  • «Дороги долі» (Roads Of Destiny) 1909
  • «На вибір» (Options») 1909
  • «Колообіг» (Whirligigs) 1910
  • «Ділові люди» (Strictly Business) 1910

Збірки новел (видані посмертно)[ред. | ред. код]

  • «Шістки-сімки» («Всього потроху») (Sixes And Sevens) 1911
  • «Під лежачий камінь» (Rolling Stones) 1912
  • «Залишки» (Waifs And Strays) 1917
  • «О. Генріяна» (O. Henryana) (1920)
  • «Постскриптуми» (Postscripts) (1923)
  • O. Henry Encore (1939)


Переклади українською[ред. | ред. код]

Окремі твори:

Збірки оповідань:

1983 О. Генрі. Останній листок: оповідання. Переклад з англійської: Ю.Іванов, О.Логвиненко, М.Дмитренко, В.Мусієнко, М.Рябова, М.Тупайло, Т.Тихонова. Київ: Молодь, 1983 224 стор.
2005 О. Генрі. «Вождь червоношкірих» (збірник оповідань). Переклад з англійської: ?. 2005. Львів: Видавництво «Червона калина». 256 стор. ISBN ?
2006 О. Генрі. «Вибране». Упорядник: Н. М. Торкут; переклад з англійської: Василь Мисник та інші. Київ: А. С. К., 2006. 703 стор. ISBN 966-539-473-8 (серія «Бібліотека зарубіжної літератури»)
2011 О. Генрі. Вождь червоношкірих (збірник оповідань). Переказ з англійської: Ольга Федорченко; малюнки: Олена Чичик. Київ: Країна мрій, 2011. 397 стор. іл. ISBN 978-617-538-042-0 (серія «Улюблені книжки»)
2014 О. Генрі. «Дороги, які ми вибираємо, та інші оповідання». Переклад з англійської: Олександр Гончар. Київ: Знання, 2014. 206 стор. ISBN 978-617-07-0194-7 (серія «English Library»).
2016 О. Генрі. «Викуп за Вождя Червоношкірих та інші оповідання». Переклад з англійської: Юлія Беген, Олег Шалата, Віктор Лішнянський. Київ: Знання, 2016. 254 стор. ISBN 978-617-07-0276-0 (серія «English Library»).
2017 О. Генрі. «Шляхетний шахрай». Переклад з англійської: Юлія Герус, Марія Головко, Ніна Дубровська, Віктор Лішнянський. Київ: Знання, 2017. 191 стор. ISBN 978-617-07-0449-8 (серія «English Library»).
2017 О. Генрі. «Дари волхвів. Останній листок». Переклад з англійської: Олександр Гончар. Київ: Знання, 2017. 190 стор. ISBN 978-617-07-0455-9 (серія «Класна література»).

Екранізації[ред. | ред. код]

За останнім твором в Україні знято телефільм «Королі та капуста» (1978, 2 с.) М. Рашеєва, а також «Трест, що луснув» (1983, 3 с.) О.Павловського на основі новел і оповідань письменника.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання[ред. | ред. код]

О. Генрі
у сестринських Вікіпроектах
q: Цитати у Вікіцитатах?
CMNS: О. Генрі у Вікісховищі?
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Допоможіть покращити цю статтю, додавши посилання на надійні джерела! Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (лютий 2014)


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=О._Генрі&oldid=24841285