Гвельфи і гібеліни: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Shynkar (обговорення | внесок) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 19: | Рядок 19: | ||
== В літературі == |
== В літературі == |
||
Про боротьбу |
Про боротьбу ґвельфів та ґібелінів писали в своїх літературних творах такі автори: |
||
* [[Данте Аліг'єрі|Данте]], [[Божественна комедія]]. |
* [[Данте Аліг'єрі|Данте]], [[Божественна комедія]]. |
||
* [[Мері Шеллі]], ''[[Вальперга (роман)|Вальперга, або Життя Каструччіо, володаря Лукки]]'' ({{lang-it|Valperga, Vita e avventure di Castruccio, principe di Lucca}}), 1823. В історичному романі [[Мері Шеллі]] «[[Вальперга (роман)|Вальперга, або Життя Каструччіо, володаря Лукки]]» основою сюжетної лінії є вигаданий військовий похід ґібеліна [[Каструччіо Кастракані]] на чолі своєї армії для підкорення його коханої жінки, яка належала до партії ґвельфів. |
* [[Мері Шеллі]], ''[[Вальперга (роман)|Вальперга, або Життя Каструччіо, володаря Лукки]]'' ({{lang-it|Valperga, Vita e avventure di Castruccio, principe di Lucca}}), 1823. В історичному романі [[Мері Шеллі]] «[[Вальперга (роман)|Вальперга, або Життя Каструччіо, володаря Лукки]]» основою сюжетної лінії є вигаданий військовий похід ґібеліна [[Каструччіо Кастракані]] на чолі своєї армії для підкорення його коханої жінки, яка належала до партії ґвельфів. |
Версія за 07:55, 18 травня 2020
Гвельфи або (ґвельфи) (італ. guelfi, нім. Guelfen / Welfen) — політичне угруповання в Італії XII — XV столітті, яке боролося проти намагань імператорів Священної Римської Імперії утвердитися на Апеннінському півострові. Підтримували Папу Римського і прагнули республіканського ладу. Ворогували з ґібелінами.
Гібеліни (італ. ghibellini, нім. Ghibellinen / Waiblinger) — політичне угруповання, прихильне до німецьких імператорів і аристократичної форми правління. З середини XII століття ґібеліни боролися з ґвельфами.
Боротьба за владу між Папою Римським та імператорами Священної Римської Імперії, відома під назвою боротьба за інвеституру, що почалася в 1075 році, закінчилася підписанням Вормського конкордату в 1122 році. Проте, попри формальне врегулювання конфлікту, поділ на ґвельфів та ґібелінів в політиці Італії зберігався аж до XV століття.
В архітектурі
Належність аристократичної родини до партії ґвельфів або ґібелінів часто позначалася на архітектурі їх палаців, оборонних веж, мурів та інших фортифікаційних споруд. А саме, на формі мерлонів — зубців (виступів), які завершували ці споруди. Мерлони на будівлях ґібелінів мали форму ластівчиного хвоста (зубці з роздвоєним завершенням і вузькими щілинами бійниць), в той час як ґвельфи надавали їм прямокутної форми.
-
Мерлони ґібелінів в формі ластівчиного хвоста. Замок Сен-П'єр, Вале д'Аоста -
Мерлони ґвельфів прямокутної форми. Замок Макензі, Генуя
Згодом в Італії ґібелінами почали називати й самі мерлони. Зубці саме такого типу мають зведені італійськими зодчими кремлівські споруди Московії.
В літературі
Про боротьбу ґвельфів та ґібелінів писали в своїх літературних творах такі автори:
- Данте, Божественна комедія.
- Мері Шеллі, Вальперга, або Життя Каструччіо, володаря Лукки (італ. Valperga, Vita e avventure di Castruccio, principe di Lucca), 1823. В історичному романі Мері Шеллі «Вальперга, або Життя Каструччіо, володаря Лукки» основою сюжетної лінії є вигаданий військовий похід ґібеліна Каструччіо Кастракані на чолі своєї армії для підкорення його коханої жінки, яка належала до партії ґвельфів.
Посилання
- Ґібеліни та ґвельфи // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Це незавершена стаття про Середньовіччя. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |