Готторпське питання: відмінності між версіями
| [очікує на перевірку] | [очікує на перевірку] |
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
Після того, як гольштейн-готторпський герцог [[Петро III|Карл Петер Ульріх]] став [[1761]] року російським імператором Петром III, ситуація для Данії стала загрозливою. |
Після того, як гольштейн-готторпський герцог [[Петро III|Карл Петер Ульріх]] став [[1761]] року російським імператором Петром III, ситуація для Данії стала загрозливою. |
||
=== Копенгагенська угода 1767 === |
|||
Однак імператриця [[Катерина II]] [[1767]] уклала з Данією угоду про союз, |
|||
На початку 1766 року російська імператриця [[Катерина ІІ]] делегувала своїх представників для переговорів із Данією — [[Каспар фон Зальдерн|Каспара фон Зальдерна]], представника Гольштейну, і генерал-майора [[Філософов Михайло Михайлович|Михайла Філософова]], представника Росії<ref name="Чечулин">Чечулин, 1904, Т. 18, С. 121—124.</ref>. З грудня 1766 року по 22 грудня 1767 року, вони вели переговори із представниками датського уряду в [[Копенгаген]]і<ref name="Чечулин"/>. |
|||
22 листопада 1767 року учасники переговорів підписали попередній трактат, датований заднім числом — {{СС|22|квітня|1767|11}} року, який вирішував територіарльний спір. За умовами угоди, Росія поступалася гольштейнськими володіннями на користь Данії в обмін на [[герцогство Ольденбурзьке]] и [[графство Дельменгорське]]. При цьому Данія брала на себе зобов'язання сплатити великі борги Гольштейнського правлячого дому і надавала тороговельні преференції російським купцям у датських водах. Договір набував чинності після того, як російський царевич [[Павло І|Павло Петрович]] досягне повноліття і підпише його<ref name="Чечулин"/>. |
|||
| ⚫ | |||
Остаточно Росія віддала гольштейські землі данцям {{СС|27|березня|1768|16}} року<ref name="Чечулин"/>. |
|||
=== Царськосільський трактат 1773 === |
|||
| ⚫ | |||
Відповідно до укладеного трактату спадкоємець російського престолу [[Павло I (російський імператор)|Павло]], який був одночасно гольштейн-готторпським герцогом, відмовлявся на користь Данії від готторпської спадщини в обмін на графства [[Ольденбург (князівство)|Ольденбург]] та [[Дельменгорст]] у Північній [[Німеччина|Німеччині]], правителем яких став [[Фрідріх Август I Ольденбурзький]]. В результаті такого рішення весь Шлезвіг-Гольштейн увійшов до складу Данії. |
Відповідно до укладеного трактату спадкоємець російського престолу [[Павло I (російський імператор)|Павло]], який був одночасно гольштейн-готторпським герцогом, відмовлявся на користь Данії від готторпської спадщини в обмін на графства [[Ольденбург (князівство)|Ольденбург]] та [[Дельменгорст]] у Північній [[Німеччина|Німеччині]], правителем яких став [[Фрідріх Август I Ольденбурзький]]. В результаті такого рішення весь Шлезвіг-Гольштейн увійшов до складу Данії. |
||
Версія за 00:36, 22 жовтня 2020
Готторпське питання — питання щодо приналежності Данії частини Шлезвіг-Гольштейну.
Історія
Питання виникло 1544 року, коли Шлезвіг-Гольштейн було розділено на 3 частини:
- Седерборзьку, що відійшла до Данії;
- Готторпську, якою керували герцоги з династії Гольштейн-Готторпів;
- Хадерслевську.
Конфлікт між Данією та Готторпами через так звану «готторпську спадщину» почався після розподілу між ними 1581 року Хадерслевської частини. Боротьба особливо загострювалась у 2-й половині XVII століття й під час Північної війни 1700—1721 років. У боротьбі з Данією готторпські герцоги опирались на підтримку Священної Римської імперії, підданими якої були.
Після того, як гольштейн-готторпський герцог Карл Петер Ульріх став 1761 року російським імператором Петром III, ситуація для Данії стала загрозливою.
Копенгагенська угода 1767
На початку 1766 року російська імператриця Катерина ІІ делегувала своїх представників для переговорів із Данією — Каспара фон Зальдерна, представника Гольштейну, і генерал-майора Михайла Філософова, представника Росії[1]. З грудня 1766 року по 22 грудня 1767 року, вони вели переговори із представниками датського уряду в Копенгагені[1].
22 листопада 1767 року учасники переговорів підписали попередній трактат, датований заднім числом — 11 (22) квітня 1767 року, який вирішував територіарльний спір. За умовами угоди, Росія поступалася гольштейнськими володіннями на користь Данії в обмін на герцогство Ольденбурзьке и графство Дельменгорське. При цьому Данія брала на себе зобов'язання сплатити великі борги Гольштейнського правлячого дому і надавала тороговельні преференції російським купцям у датських водах. Договір набував чинності після того, як російський царевич Павло Петрович досягне повноліття і підпише його[1].
Остаточно Росія віддала гольштейські землі данцям 16 (27) березня 1768 року[1].
Царськосільський трактат 1773
Копенгагенська угода була підтверджена Царськосільським трактатом 1773 року, який цілковито врегулював «готторпське питання».
Відповідно до укладеного трактату спадкоємець російського престолу Павло, який був одночасно гольштейн-готторпським герцогом, відмовлявся на користь Данії від готторпської спадщини в обмін на графства Ольденбург та Дельменгорст у Північній Німеччині, правителем яких став Фрідріх Август I Ольденбурзький. В результаті такого рішення весь Шлезвіг-Гольштейн увійшов до складу Данії.
Примітки
Бібліографія
- Чечулин, Н.Д. Сальдерн, Каспар // Русский биографический словарь А. А. Половцова. Санкт-Петербург, 1904, Т. 18, С. 121—124.
- [1] (нім.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Готторпське питання
