Петро III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро III
Петро III
Коронаційній портрет Петра III
Л. К. Пфанцельт, 1761
Петро III
Імператор Росії
25 грудня 1761 (5 січня 1762) — 28 червня (9 липня) 1762
Коронація: 25 листопада (6 грудня) 1796 (посмертно)
Попередник: Єлизавета Петрівна
Наступник: Катерина II
Герцог Гольштейн-Готторпский
18 червня 1739 — 17 липня 1762
Попередник: Карл Фрідріх
Наступник: Павло I
 
Народження: 10 (21) лютого 1728[1][2]
Кіль, Німеччина[3][4][…]
Смерть: 6 (17) липня 1762[3] (34 роки)
Ропша, Petergofsky Uyezdd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[6][7][…]
Поховання: Петропавлівський собор, Олександро-Невська лавра і Благовіщенська церква Олександро-Невської лавриd
Національність: німець
Релігія: православна церква, Східне християнство, православ'я і лютеранство
Династія: Гольштейн-Готторп-Романови
Батько: Карл Фрідріх
Мати: Анна Петрівна
Шлюб: Катерина II
Діти: Павло I
Монограма: Монограма
Нагороди:
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Анни
Орден Чорного орла
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден Білого Орла (Річ Посполита)

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Петро́ III (рос. Пётр III; 10 (21) лютого 1728(17280221)6 (17) липня 1762) — імператор Росії (17611762). Представник німецької династії Гольштейн-Готторпів (офіційно — Романових). Чоловік Катерини II. Батько російського імператора Павла I. Убитий заколотниками з відома своєї дружини.

Імена[ред. | ред. код]

  • Петро́ III, або Пьотр ІІІ (рос. Пётр III) — російське тронне ім'я із порядковим номером правителя.
  • Петро́ Фе́дорович (рос. Пётр Фёдорович) — за руською традицією.
  • Карл-Петер-Ульріх Гольштейн-Готторпський нім. Karl Peter Ulrich von Holstein-Gottorp) — справжнє німецьке ім'я.
  • Карл-Петер-Ульріх Шлезвіг-Гольштейн-Готторпський (нім. Karl Peter Ulrich von Schleswig-Holstein-Gottorf)

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився у місті Кіль (Німеччина). Син герцога Карла-Фрідріха Гольштайн-Ґотторпського і дочки Петра І Анни. Готувався зайняти шведський престол, але з 1742 був проголошений імператрицею Єлизаветою Петрівною (його тітка) спадкоємцем російського престолу, незабаром охрещений за православним обрядом і названий Петром Федоровичем.

У 1745 одружений з принцесою Софією Фридерикою Ангальт-Цербстською (нім. Sophie Auguste Friederike von Anhalt-Zerbst-Dornburg, майбутня російська імператриця Катерина II).

Правління[ред. | ред. код]

У січні 1762 вступив на російський престол. За правління Петра III у внутрішній політиці проведено ряд заходів, що розширили привілеї дворянства (1762), ліквідував Таємну канцелярію, заборонив селянам подавати скарги на їх власників тощо.

Ставлення до України[ред. | ред. код]

Петро III підтримував сімейну традицію прихильного ставлення до України: його батько був добрим знайомим Пилипа Орлика, а при гольштейнському дворі служили українці. Серед його найближчого оточення було чимало вихідців з Гетьманщини — генерал-ад'ютант Андрій Гудович, флігель-ад'ютант Василь Ханенко, Степан Карнович та ін., що сприяли формуванню проукраїнських настроїв у новообраного імператора.

Зовнішня політика[ред. | ред. код]

В зовнішній політиці орієнтувався на зближення з пруським королем Фрідріхом II. За Петра III Російська імперія припинила воєнні дії проти Прусії у Семирічній війні 17561763. У перший день воцаріння з відповідною місією новий монарх направив до прусського короля Андрія Гудовича[9]. Згодом було укладено союзний договір. Петро III, готуючись до війни з Данією (в союзі з Гольштайном) оголосив про набір в Україні добровольців до так званого Гольштайнського корпусу.

Зовнішня політика Петра III, запровадження прусських порядків в армії, привело до створення опозиції у російській гвардії, яку очолила його дружина Катерина. Внаслідок палацового перевороту 1762 був усунений від влади, ув'язнений у Ропші і незабаром, з відома Катерини II, вбитий.

Образ в культурі[ред. | ред. код]

  • «Кривава імператриця» (1934) — Сем Джаффе
  • «Піднесення Катерини Великої» (1934) — Дуглас Фербенкс мл.
  • «Катерина Російська» / Caterina di Russia (1963) — Рауль Грасс
  • «Михайло Ломоносов» (1986) — Борис Плотніков
  • «Віват, гардемарини!» (1991) — Михайло Єфремов
  • «Молода Катерина» (1991) — Ріс Дінсдейл
  • «Фаворит» (2005) — Данило Шигальов
  • «Срібний самурай» (2007) — Данило Співаковський
  • «Пером і шпагою» (2007) — Сергій Барковський
  • «Романови» (2013) — Ілля Щербінін
  • «Катерина» (2014 року) — Олександр Яценко
  • «Велика» (2015) — Павло Дерев'янко
  • «Кривава бариня» (2018) — Євген Кулаков
  • «Велика» (2020) — Ніколас Холт

Примітки[ред. | ред. код]

  1. R. N. B. Peter III. // Encyklopedie Britannica — 11 — NYC: 1911. — Vol. 21. — P. 291.
  2. F. v. Krogh. Peter III. // Allgemeine Deutsche BiographieL: 1887. — Vol. 25. — S. 469–473.
  3. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118740180 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. http://www.princeton.edu/~achaney/tmve/wiki100k/docs/Peter_III_of_Russia.html
  5. http://russiapedia.rt.com/prominent-russians/the-romanov-dynasty/peter-iii/
  6. http://www.wikipedia.or.ke/index.php/Catherine_the_Great
  7. http://www.ukessays.com/essays/sociology/catherine-of-russia.php
  8. М. П—в Петр III Федорович // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1898. — Т. XXIIIа. — С. 496–497.
  9. Вирський Д. С. Гудович Андрій Васильович // Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2. — С. 245

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Петро III