Петро III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро III
рус. Пётр III Фёдорович
Петро III
Коронаційній портрет Петра III
Л. К. Пфанцельт, 1761
Петро III
Прапор
7-й Імператор та Самодержець Всеросійський
25 грудня 1761 (5 січня 1762) — 28 червня (9 липня) 1762
Коронація: 25 листопада (6 грудня) 1796 (посмертно)
Попередник: Єлизавета Петрівна
Наступник: Катерина II
Герцог Гольштейн-Готторпский
18 червня 1739 — 17 липня 1762
Попередник: Карл Фрідріх
Наступник: Павло I
 
Народження: 10 (21) лютого 1728[1] або 21 лютого 1728(1728-02-21)[2]
Кіль, Німеччина[1][3][4]
Смерть: 6 (17) липня 1762[1] (34 роки) або 17 липня 1762(1762-07-17)[2] (34 роки)
Ропша[d], Ломоносовський район, Росія[5][6]
Національність: німець
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперія
Віросповідання: православна церква, Східне християнство, православ'я і лютеранство
Династія: Гольштейн-Готторп-Романови
Батько: Карл Фрідріх
Мати: Анна Петрівна
У шлюбі з: Катерина II
Діти: Павло I
Монограма: Монограма
Нагороди:
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Анни
Орден Чорного орла
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден Білого Орла (Річ Посполита)

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Петро III Федорович (Карл Петер Улріх фон Гольштайн-Ґотторп, нім. Karl Peter Ulrich von Holstein-Gottorp) (10 (21) лютого 1728(17280221), Кіль, Гольштейн — 6 (17) липня 1762, Ропша, Російська імперія) — імператор Росії (17611762 рр.).

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився у місті Кіль (Німеччина). Син герцога Карла-Фрідріха Гольштайн-Ґотторпського і дочки Петра І Анни. Готувався зайняти шведський престол, але з 1742 був проголошений імператрицею Єлизаветою Петрівною (його тітка) спадкоємцем російського престолу, незабаром охрещений за православним обрядом і названий Петром Федоровичем.

У 1745 одружений з принцесою Софією Фридерикою Ангальт-Цербстською (нім. Sophie Auguste Friederike von Anhalt-Zerbst-Dornburg, майбутня російська імператриця Катерина II).

Правління[ред. | ред. код]

У січні 1762 вступив на російський престол. За правління Петра III у внутрішній політиці проведено ряд заходів, що розширили привілеї дворянства (1762), ліквідував Таємну канцелярію, заборонив селянам подавати скарги на їх власників тощо.

Ставлення до України[ред. | ред. код]

Петро III підтримував сімейну традицію прихильного ставлення до України: його батько був добрим знайомим Пилипа Орлика, а при гольштейнському дворі служили українці. Серед його найближчого оточення було чимало вихідців з Гетьманщини — генерал-ад'ютант Андрій Гудович, флігель-ад'ютант Василь Ханенко, Степан Карнович та ін., що сприяли формуванню проукраїнських настроїв у новообраного імператора.

Зовнішня політика[ред. | ред. код]

В зовнішній політиці орієнтувався на зближення з пруським королем Фрідріхом II. За Петра III Російська імперія припинила воєнні дії проти Прусії у Семирічній війні 17561763. У перший день воцаріння з відповідною місією новий монарх направив до прусського короля Андрія Гудовича[7]. Згодом було укладено союзний договір. Петро III, готуючись до війни з Данією (в союзі з Гольштайном) оголосив про набір в Україні добровольців до так званого Гольштайнського корпусу.

Зовнішня політика Петра III, запровадження прусських порядків в армії, привело до створення опозиції у російській гвардії, яку очолила його дружина Катерина. Внаслідок палацового перевороту 1762 був усунений від влади, ув'язнений у Ропші і незабаром, з відома Катерини II, вбитий.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Попередник: Імператор Росії
25 грудня 1761 (5 січня) 1762
28 червня (9 липня) 1762
Наступник:
Єлизавета Петрівна
Катерина II