Готторпське питання: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[очікує на перевірку][очікує на перевірку]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 17: Рядок 17:
}}
}}


'''Готто́рпське пита́ння''' ({{lang-ru|Готторпский вопрос}}), або '''пита́ння Готто́рпської спа́дщини''' — у [[1581]]—[[1773]] роках територіальна суперечка між [[Королівство Данія|Данією]] і [[герцогство Гольштейн|Гольштейном]] про приналежність частини [[Шлезвіг-Гольштейн|Шлезвіга-Гольштейна]]<ref name="СИЕ"/>. [[1544]] року ця частина була розділена на три: Седербогську (відійшла Данії), Готторпську (керувалася [[Гольштейн-Готторпи|Гольштейн-Готторпським домом]]) і Хадерслевську землі<ref name="СИЕ"/>. Конфлікт між Данією і Гольштейн-Готторпами почався після розділу між ними в [[1581]] році Хадерслевської землі<ref name="СИЕ"/>. Боротьба загострилася у 2-й половині XVII ст. і в часи [[Велика Північна війна|Великої Північної війни]] (1700—1721)<ref name="СИЕ"/>. У протистоянні з Данією Гольштейн-Готторпські герцоги спиралися на [[Священна Римська імперія|Священну Римську імперію]], до складу якої входило їхнє герцогство<ref name="СИЕ"/>. Коли на початку [[1762]] року герцог [[Петро ІІІ|Карл-Петер-Ульріх]] став російським імператором ([[Петро ІІІ|Петром ІІІ]]), до суперечки приєдналася [[Російська імперія]] і ситуація склалася загрозливою для Данії<ref name="СИЕ"/>. Проте його дружина [[Катерина ІІ]], яка захопила російський трон, уклала із данцями в [[1767]] році обопільно-вигідний [[Копенгагенський договір (1767)|Копенгагенський договір]] про союз і обмін землями. Цей договір був підтверджений [[Царськосільський трактат (1773)|Царськосільським трактатом]] [[1773]] року<ref name="СИЕ"/>. За умовами договору і трактату російський престолонаслідник Павло (майбутній [[Павло І]]), який водночас був гольштейнським герцогом, віддавав Данії свої права на готторпський спадок в обмін на графства [[Графство Ольденбург|Ольденбург]] і [[графство Дельменгорст|Дельменгорст]] у Північній Німеччині, сплату гольштейнських боргів і торгові преференції для російських купців. Внаслідок цього весь Шлезвіг-Гольштейн опинився у володінні Данії<ref name="СИЕ">Похлебкин, В. В. Готторпский вопрос // ''Советская историческая энциклопедия''. Москва, 1963, Т. 4.</ref>.
'''Готто́рпське пита́ння''' ({{lang-ru|Готторпский вопрос}}), або '''пита́ння Готто́рпської спа́дщини''' — у [[1581]]—[[1773]] роках територіальна суперечка між [[Королівство Данія|Данією]] і [[герцогство Гольштейн|Гольштейном]] про приналежність частини [[Шлезвіг-Гольштейн|Шлезвіга-Гольштейна]]<ref name="СИЕ"/>. [[1544]] року ця частина була розділена на три: Седербогську (відійшла Данії), Готторпську (керувалася [[Гольштейн-Готторпи|Гольштейн-Готторпським домом]]) і Хадерслевську землі<ref name="СИЕ"/>. Конфлікт між Данією і Гольштейн-Готторпами почався після розділу між ними в [[1581]] році Хадерслевської землі<ref name="СИЕ"/>. Боротьба загострилася у 2-й половині XVII ст. і в часи [[Велика Північна війна|Великої Північної війни]] (1700—1721)<ref name="СИЕ"/>. У протистоянні з Данією Гольштейн-Готторпські герцоги спиралися на [[Священна Римська імперія|Священну Римську імперію]], до складу якої входило їхнє герцогство<ref name="СИЕ"/>. Коли на початку [[1762]] року герцог [[Петро ІІІ|Карл-Петер-Ульріх]] став російським імператором ([[Петро ІІІ|Петром ІІІ]]), до суперечки приєдналася [[Російська імперія]] і ситуація склалася загрозливою для Данії<ref name="СИЕ"/>. Втім [[Катерина ІІ]], яка захопила російський трон, уклала із данцями в [[1767]] році обопільно-вигідний [[Копенгагенський договір (1767)|Копенгагенський договір]] про союз і обмін землями. Цей договір був підтверджений [[Царськосільський трактат (1773)|Царськосільським трактатом]] [[1773]] року<ref name="СИЕ"/>. За умовами договору і трактату російський престолонаслідник Павло (майбутній [[Павло І]]), який водночас був гольштейнським герцогом, віддавав Данії свої права на готторпський спадок в обмін на графства [[Графство Ольденбург|Ольденбург]] і [[графство Дельменгорст|Дельменгорст]] у Північній Німеччині, сплату гольштейнських боргів і торгові преференції для російських купців. Внаслідок цього весь Шлезвіг-Гольштейн опинився у володінні Данії<ref name="СИЕ">Похлебкин, В. В. Готторпский вопрос // ''Советская историческая энциклопедия''. Москва, 1963, Т. 4.</ref>.


== Історія ==
== Історія ==

Версія за 23:43, 22 жовтня 2020

Готторпське питання
датсько-німецькі конфлікти

Гольштейн і Ольденбург (1789)
Дата: 1581—1773
Місце: Шлезвіг-Гольштейн
Результат: Шлезвіг-Гольштейн — до Данії; Ольденбург і Дельменгорст — до Гольштейну
Сторони
Данія Гольштейн
Росія

Готто́рпське пита́ння (рос. Готторпский вопрос), або пита́ння Готто́рпської спа́дщини — у 1581—1773 роках територіальна суперечка між Данією і Гольштейном про приналежність частини Шлезвіга-Гольштейна[1]. 1544 року ця частина була розділена на три: Седербогську (відійшла Данії), Готторпську (керувалася Гольштейн-Готторпським домом) і Хадерслевську землі[1]. Конфлікт між Данією і Гольштейн-Готторпами почався після розділу між ними в 1581 році Хадерслевської землі[1]. Боротьба загострилася у 2-й половині XVII ст. і в часи Великої Північної війни (1700—1721)[1]. У протистоянні з Данією Гольштейн-Готторпські герцоги спиралися на Священну Римську імперію, до складу якої входило їхнє герцогство[1]. Коли на початку 1762 року герцог Карл-Петер-Ульріх став російським імператором (Петром ІІІ), до суперечки приєдналася Російська імперія і ситуація склалася загрозливою для Данії[1]. Втім Катерина ІІ, яка захопила російський трон, уклала із данцями в 1767 році обопільно-вигідний Копенгагенський договір про союз і обмін землями. Цей договір був підтверджений Царськосільським трактатом 1773 року[1]. За умовами договору і трактату російський престолонаслідник Павло (майбутній Павло І), який водночас був гольштейнським герцогом, віддавав Данії свої права на готторпський спадок в обмін на графства Ольденбург і Дельменгорст у Північній Німеччині, сплату гольштейнських боргів і торгові преференції для російських купців. Внаслідок цього весь Шлезвіг-Гольштейн опинився у володінні Данії[1].

Історія

Замок Готторп

Питання виникло 1544 року, коли Шлезвіг-Гольштейн було розділено на 3 частини:

  • Седерборзьку, що відійшла до Данії;
  • Готторпську, якою керували герцоги з династії Гольштейн-Готторпів;
  • Хадерслевську.

Конфлікт між Данією та Готторпами через так звану «готторпську спадщину» почався після розподілу між ними 1581 року Хадерслевської частини. Боротьба особливо загострювалась у 2-й половині XVII століття й під час Північної війни 1700—1721 років. У боротьбі з Данією готторпські герцоги опирались на підтримку Священної Римської імперії, підданими якої були.

Берлінська конференція 1762

Після того, як гольштейн-готторпський герцог Карл Петер Ульріх став 1762 року російським імператором Петром III, ситуація для Данії стала загрозливою. Імператор відправив Каспара фон Зальдерна, представника Гольштейну, разом із Йоганном Корфом, російським послом в Данії, для участі в Берлінській конференції, на якій мусила вирішуватися територіальна суперечка[2].

8 (19) липня 1762 року відбулося перше й останнє засідання конференції. Петра ІІІ скинула з престолу його дружина, Катерина ІІ, яка не поспішала вирішувати гольштейнське питання. Зальдерна викликали назад до Росії, куди він прибув в листопаді 1763 року[2].

Копенгагенська угода 1767

На початку 1766 року російська імператриця Катерина ІІ делегувала своїх представників для переговорів із Данією — Каспара фон Зальдерна, представника Гольштейну, і генерал-майора Михайла Філософова, представника Росії[2]. Від грудня 1766 року по 22 грудня 1767 року, вони вели переговори із представниками датського уряду в Копенгагені[2].

22 листопада 1767 року учасники переговорів підписали попередній трактат, датований заднім числом — 11 (22) квітня 1767 року, який вирішував територіарльний спір. За умовами угоди, Росія поступалася гольштейнськими володіннями на користь Данії в обмін на графства Ольденбурзьке і Дельменгорське. При цьому Данія брала на себе зобов'язання сплатити великі борги Гольштейнського правлячого дому і надавала тороговельні преференції російським купцям у датських водах. Договір набував чинності після того, як російський царевич і гольтейнський герцог Павло Петрович (майбутній імператор Павло І) досягне повноліття і підпише його[2].

Остаточно Росія під головуванням Катерини ІІ віддала гольштейські землі данцям 16 (27) березня 1768 року[2].

Царськосільський трактат 1773

Копенгагенська угода була підтверджена Царськосільським трактатом 1773 року, який цілковито врегулював «готторпське питання».

Відповідно до укладеного трактату спадкоємець російського престолу Павло, який був одночасно гольштейн-готторпським герцогом, відмовлявся на користь Данії від готторпської спадщини в обмін на графства Ольденбург та Дельменгорст у Північній Німеччині, правителем яких став Фрідріх Август I Ольденбурзький. В результаті такого рішення весь Шлезвіг-Гольштейн увійшов до складу Данії.

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и Похлебкин, В. В. Готторпский вопрос // Советская историческая энциклопедия. Москва, 1963, Т. 4.
  2. ↑ а б в г д е Чечулин, 1904, Т. 18, С. 121—124.

Бібліографія

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Готторпське питання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Готторпське_питання&oldid=29839989