Кубанський погром: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Створено шляхом перекладу сторінки «Кубанский погром» |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Кубанський погром''' |
'''Кубанський погром''' — напад на частину території Південно-Східної [[Росія|Росії]] на початку серпня [[1717]] року [[ногайці]]в, [[Черкаси (етнонім)|черкесів]] і [[Некрасівці|козаків-некрасовців]], що жили на річці [[Кубань (річка)|Кубань]] . |
||
Участь останніх була викликана, ймовірно, помстою за вигнання з рідних місць як учасників [[Булавінське повстання|Булавінського повстання]], глибокою ворожістю до політики [[Петро I|Петра Першого]] та релігійними мотивами (некрасівці були [[Старообрядництво|старообрядцями]]). |
Участь останніх була викликана, ймовірно, помстою за вигнання з рідних місць як учасників [[Булавінське повстання|Булавінського повстання]], глибокою ворожістю до політики [[Петро I|Петра Першого]] та релігійними мотивами (некрасівці були [[Старообрядництво|старообрядцями]]). |
||
Походом з метою захоплення [[Рабство|рабів]] ([[ |
Походом з метою захоплення [[Рабство|рабів]] ([[ясир]]ів) для продажу на чорноморських ринках керував «салтан» ([[сераскер]]) Бахті Герай, представник ханської династії [[Кримське ханство|кримських татар]]. |
||
== Розвиток конфлікту == |
== Розвиток конфлікту == |
||
[[1 серпня]] [[1717]] кубанці розташувалися на річці Карай (притока Ворони). |
[[1 серпня]] [[1717]] кубанці розташувалися на річці Карай (притока Ворони). |
||
[[2 серпня]] вони блокували місто-фортецю [[Петровськ]], [[3 серпня]] |
[[2 серпня]] вони блокували місто-фортецю [[Петровськ]], [[3 серпня]] — місто [[Пенза|Пензу]], вторглися в межі Пензенського, Верхнєломівського і Керенського повітів, дійшовши до міста-фортеці [[Саранськ]]. Розсипавшись по захопленій місцевості, кубанці загонами в 50—100 чоловік приступили до захоплення ясирів і спалення сіл і селиш, вбиваючи тих, хто чинив опір. Завзято билися захисники Рамзайського острогу, які затримали поступ кубанців. Спустошивши місцевість від міста Петровська на річці [[Медведиця (притока Дону)|Медведиці]] до міста Керенська, нападники відступили, відвівши з собою до 18 тисяч ясирів. |
||
Глибоке проникнення (близько 1000 верст) кубанців на територію імперії стало можливим як завдяки раптовості нападу, так і через нечисленність [[Донські козаки|донських козаків]], які постраждали від репресій за участь у [[Булавінське повстання|Булавінському повстанні]] (1707—1709). |
Глибоке проникнення (близько 1000 верст) кубанців на територію імперії стало можливим як завдяки раптовості нападу, так і через нечисленність [[Донські козаки|донських козаків]], які постраждали від репресій за участь у [[Булавінське повстання|Булавінському повстанні]] (1707—1709). |
||
Наприкінці [[1717|1717 року]] за указом [[Петро I|Петра I]] між [[Пенза|Пензою]] та [[Саратов |
Наприкінці [[1717|1717 року]] за указом [[Петро I|Петра I]] між [[Пенза|Пензою]] та [[Саратов]]ом було розміщено чотири [[Драгуни|драгунські]] полки, потім розпочато будівництво Царицинської сторожової лінії, завершення якої поклало край набігам на російські околиці кубанських та кочових народів [[Дике Поле|Дикого поля]] . |
||
== Література == |
== Література == |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
[[Категорія:Конфлікти в 1717]] |
[[Категорія:Конфлікти в 1717]] |
Версія за 20:27, 20 листопада 2021
Кубанський погром — напад на частину території Південно-Східної Росії на початку серпня 1717 року ногайців, черкесів і козаків-некрасовців, що жили на річці Кубань .
Участь останніх була викликана, ймовірно, помстою за вигнання з рідних місць як учасників Булавінського повстання, глибокою ворожістю до політики Петра Першого та релігійними мотивами (некрасівці були старообрядцями).
Походом з метою захоплення рабів (ясирів) для продажу на чорноморських ринках керував «салтан» (сераскер) Бахті Герай, представник ханської династії кримських татар.
Розвиток конфлікту
1 серпня 1717 кубанці розташувалися на річці Карай (притока Ворони).
2 серпня вони блокували місто-фортецю Петровськ, 3 серпня — місто Пензу, вторглися в межі Пензенського, Верхнєломівського і Керенського повітів, дійшовши до міста-фортеці Саранськ. Розсипавшись по захопленій місцевості, кубанці загонами в 50—100 чоловік приступили до захоплення ясирів і спалення сіл і селиш, вбиваючи тих, хто чинив опір. Завзято билися захисники Рамзайського острогу, які затримали поступ кубанців. Спустошивши місцевість від міста Петровська на річці Медведиці до міста Керенська, нападники відступили, відвівши з собою до 18 тисяч ясирів.
Глибоке проникнення (близько 1000 верст) кубанців на територію імперії стало можливим як завдяки раптовості нападу, так і через нечисленність донських козаків, які постраждали від репресій за участь у Булавінському повстанні (1707—1709).
Наприкінці 1717 року за указом Петра I між Пензою та Саратовом було розміщено чотири драгунські полки, потім розпочато будівництво Царицинської сторожової лінії, завершення якої поклало край набігам на російські околиці кубанських та кочових народів Дикого поля .
Література
- Пензенская энциклопедия. — М., 2001. — С.272
- Чекалин Ф. Ф. К истории большого кубанского погрома в 1717 году // Пензенские губернские ведомости. — 1893. — № 109.