Ясир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Турок із ясиром.
Взяття ясиру.
Продаж ясиру.

Яси́р (тур. esir, «бранець», «поневоленний», «раб») — бранці, яких захоплювали турки й татари під час нападів на українські, російські й польські землі з 15 — до середини 18 століття.

Етимологія[ред.ред. код]

Найблища етимологія: «полонений», донск., ясы́р, ясы́рь (див. словник В. І. Даля), укр. яси́р — те ж саме що старо-руськ. ясырь. Із турецько-арабської esir. [1]

Сучасне тур. esir, «полонений», «раб», «слуга»; тур. esir düşmek — потрапляти в полон; тур. esir etmek — брати в полон; тур. esir olmak — потрапити в полон бути залежним.

Історія[ред.ред. код]

Частину бранців продавали на невільничих ринках (Кафа, Ґезлев й інші) в різні країни Сходу, частину залишали на працю в своїх маєтках, на ґалерах тощо. Іноді бранці переходили на ісламську віру й досягали визначних становищ в турецькій імперії, наприклад, Роксолана — дружина султана Сулеймана І. Бранців звільняли за викуп, запорожці визволяли їх під час походів, деколи бранці повставали і самі визволялися (повстання бранців у Криму в 17 столітті під проводом Олекси Шафрана).

Важке життя бранців у турецькій неволі — улюблений сюжет дум та історичних пісень, стало основою й творів новішої української літератури («Маруся Богуславка» Михайла Старицького, «Людолови» Зінаїди Тулуб та інші).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ясир