Черкаси (етнонім)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Черкаси, черкаські люди (грец. Κιρκάσιους, італ. Circassi) — один з екзонімів[1] українців, поширений у XVIXVIII століттях, як у Московському царстві[2][3], Кримському ханстві, так частково і країнах Західної Європи.

Взагалі черкасами іменувалися українські козаки в офіційних документах Московії в 2-й пол. XVI — 1-й пол. XVII століть (після Переяславської ради 1654 року козаки називаються «малоросійськими козаками»)[4]. Як етнонім українців черкаси відомі і в деяких письмових західно-європейських джерелах цього ж часу.

Є традиційним поглядом на українцїв як на інорідців — черкас. Будучи задокументованим у «Воскресенському лїтописі» згодом, у різні способи, розроблявся в російській історіографії. Найавторитетнішим, з репрезентаторів міфу, був М. Карамзін[5]. За політичним замовленням, опісля знищення Нової Січі, активно розроблявся І. Болтіним[6]. Скептично сприймався зокрема М. Грушевським[7].

За версією О. П. Знойка термін «черкаси» походить від тюркського «чири-киси» або «чири киши» — «люди армії» (тобто озброєний народ) і збереглася аж до XVII століття, ставши синонімом до слова «козак». Пізніше розповсюдження назви «черкаси», може бути пов'язане з містом Черкаси, поблизу якого було в той час чимало козацьких осель[4][8].

Однак, існує й інша версія — деякі російські історики виводять назву «черкаси» від кавказьких черкесів, пов'язуючи українську козаччину з чорними клобуками задля підтвердження поглядів про чуже походження українських козаків[4]. Ця версія не витримує критики, оскільки самоназва кавказьких черкесів — адиги.

Є також версія, що назва походить від переселених в Північне Причорномор'я, у XIII столітті Ордою, воїнів аланів (асів, ясів) з Північного Кавказу. І має значення, як «воїни асів».

Як народна назва українців в російській мові черкаси існували до XVIII століття.

Оскільки термін «черкаси» застосовувався щодо запорізьких (українських) козаків, а згодом їм частенько стали називати населення України взагалі, це в подальшому стало використовуватися для створення теорій неслов'янського походження українців. Однак, роботи вітчизняних генетиків[9] та медико-генетичного наукового центру РАМН (у співпраці з англійськими і естонськими вченими) підтвердили схожість протестованих нащадків місцевого козацтва та українців загалом з південними білорусами, західними і північними росіянами (нащадками насельників земель Русі уздовж її основної транспортної артерії — водного шляху «із варяг у греки»), а також, південними слов'янами[10].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ЧЕРКАСИ, екзонім у російській мові 15–18 ст. для українських козаків // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013.
  2. Ригельман А. И., Летописное повествование о Малой России и её народе и казаках вообще… — Гл. 3. (рос.)
  3. Новікова Л. До питання про черкеську (черкаську) версію походження козацтва в історичних працях XVIII – першої третини ХІХ ст / Л. Новікова // Чорноморська минувшина. - 2015. - Вип. 10. - С. 56.
  4. а б в стор. 3707, том 10, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк, Львів: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 2000 р. ISBN 5-7707-4048-5
  5. М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VII. Розділ II.
  6. Новікова Л. В. До питання про черкеську (черкаську) версію походження козацтва в історичних працях XVIII-першої третини XIX ст. // Чорноморська минувшина 2015, випуск 10
  7. М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VII. Розділ II.
  8. Бубенок О. Коли і хто заснував місто Черкаси? / О. Бубенок // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 299—317
  9. Ольга Утевська. Походження основних груп козацтва за даними про поліморфізм Y-хромосоми. http://visbio.onu.edu.ua. Вісник Одеського НУ: Біологія. Процитовано 11 березня 2018. 
  10. Пшеничнов А. С., Соловьева Д. С., Дибирова Х. Д., Мансуров Р. И., Ищук М. Л., Балановская Е. В., Генофонд украинцев: оценка внутри- и межэтнической изменчивости по трем типам ДНК маркеров (мтДНК, Y-хромосомы, аутосомным) // Материалы Международной Конференции «Генетика в России и мире» — г. Москва, 2006 г. — С. 163. (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]