Об'єднана теорія поля: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Maverick (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{Q-Delete|Об'єднано з [[Теорія всього]]}}
{{Q-Delete|Об'єднано з [[Теорія всього]]}}
{{hangon|Думаю, що це жарт}}
'''Об'́єднана теóрія пóля''' — ще не побудована фізична теорія, яка повинна об'єднати всі фундаментальні взаємодії у рамках єдиного теоретичного підходу. Термін був запропонований [[Альберт Ейнштейн|Альбертом Ейнштейном]], який намагався поєднати [[Загальна теорія відносності|загальну теорію відносності]] та [[електромагнетизм]] у рамках однієї теорії.
'''Об'́єднана теóрія пóля''' — ще не побудована фізична теорія, яка повинна об'єднати всі фундаментальні взаємодії у рамках єдиного теоретичного підходу. Термін був запропонований [[Альберт Ейнштейн|Альбертом Ейнштейном]], який намагався поєднати [[Загальна теорія відносності|загальну теорію відносності]] та [[електромагнетизм]] у рамках однієї теорії.



Версія за 09:51, 23 вересня 2010

Об'́єднана теóрія пóля — ще не побудована фізична теорія, яка повинна об'єднати всі фундаментальні взаємодії у рамках єдиного теоретичного підходу. Термін був запропонований Альбертом Ейнштейном, який намагався поєднати загальну теорію відносності та електромагнетизм у рамках однієї теорії.

Постановка задачі

Сучасна фізика описує взаємодію між тілами та частинками з допомогою квантованих полів. Виходячи з принципу частинково-хвильового дуалізму взаємодія може бути описана як обмін частинками, які передають енергію та імпульс від одного тіла до іншого. На сьогодні відомі чотири види взаємодій:

  • Слабка взаємодія, завдяки якій відбувається радіоактивний β-розпад ядер. Ці сили відіграють важливу роль у реакціях ядерного синтезу, що відбуваються у надрах Сонця. Вони також відповідальні за взаємодію нейтрино з речовиною. Перенощиком слабких взаємодій є W- та Z-бозони.
  • Електромагнітна взаємодія — сили що діють на електрично заряджені частинки. З проявами електромагнітних взаємодій ми зустрічаємось у повсякденному житті на кожному кроці. Це світло, радіохвилі, властивості твердих тіл та рідин, робота різноманітних електричних та електронних пристроїв і багато іншого. Перенощиком електромагнітних взаємодій є фотон.
  • Гравітаційна взаємодія керують рухом Місяця та штучних супутників навколо Землі, Землі та інших планет навколо Сонця, а також Сонця навколо центру Галактики тощо.Вони ж відповідальні за знайоме кожному з нас земне тяжіння. Хоча перенощик гравітаційної взаємодії ще не був виявлений експериментально, більшість фізиків не сумнівається в його існуванні і називають цю частинку «гравітон».

Дві з перерахованих взаємодій: слабкі та електромагнітні вже об'єднані у рамках спільної теорії, і розглядається сучасною наукою як прояви єдиної електрослабкої взаємодії.

Намір побудувати об'єднану теорію поля ґрунтується на припущенні, що всі перераховані вище фундаментальні взаємодії, а також всі частинки, з яких складається речовина — це просто різні прояви одного фундаментального поля.

Передісторія

Перші думки про зв’язок електричних, магнітних та світлових явищ належать М. Фарадеєві, знайшли продовження у працях Д. К. Максвелла.