Григорій Білогруд: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 40: Рядок 40:
* Крикун М. Інструкція послам Війська Запорозького на Варшавський сейм 1666 року і відповідь короля Яна Казимира на неї. «Україна модерна», 1999, число 2-3.
* Крикун М. Інструкція послам Війська Запорозького на Варшавський сейм 1666 року і відповідь короля Яна Казимира на неї. «Україна модерна», 1999, число 2-3.
* [[Енциклопедія історії України]], — К: Наукова думка, 2003. — Т. 1, 284 C.
* [[Енциклопедія історії України]], — К: Наукова думка, 2003. — Т. 1, 284 C.
* Коваленко Сергій. Білогруд Григорій//Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 3. - Київ: Видавництво "Стікс", 2009.


[[Категорія:Козацька старшина]]
[[Категорія:Козацька старшина]]

Версія за 17:23, 11 серпня 2011

Григорій Білогруд
Народження ???
Бабанка
Смерть ???
Країна  Гетьманщина
Командування Уманський полк

Григорій Білогруд (роки народження і смерті невідомі) — уманський полковник, дипломат Української козацької держави другої половини XVII століття.

Біографія

Народився, імовірно, в селі Бабанка (нині селище міського типу Уманського району Черкаської області). У другій половині 50-х років XVII століття став бабанським сотником Уманського полку.

2 травня 1659 року присягав на вірність умовам Гадяцького договору 1658 року у Варшаві, підписався під статтями Чуднівського договору 1660 року.

Від 1665 року — уманський полковник. 18 серпня присягнув на вірність гетьману П. Дорошенку. Відіграв важливу роль у розгромі польського війська під Браїловим. Улітку наступного року здійснив розвідувальний рейд у Галичину. Наприкінці серпня 1668 року разом із Л. Брускевичем виїхав до Стамбула вести переговори про умови прийняття протекції Османської імперії. У першій половині 1670 року знову двічі відвідував столицю Османської імперії, добиваючись відокремлення козацької України від Польщі по етнічному кордонові розселення українців, стримування ворожих дій щодо України з боку Кримського ханства та надання Україні військової допомоги.

Розчарувавшись у турецькій протекції, разом з іншими правобережними полковниками брав участь у середині березня 1674 року в роботі Переяславської ради, яка обрала гетьманом «обох сторін Дніпра» І. Самойловича. Для обстоювання інтересів правобережного гетьманства у складі посольства виїздив до Москви. Подальша доля невідома.

Література

  • Костомаров М. І. Руина. В кн.: Костомаров Н. И. Собрание сочинений: Исторические монографии и исследования, кн. 6, т. 15. СПб., 1905;
  • Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльності. Нью-Йорк, 1985;
  • Крикун М. Інструкція послам Війська Запорозького на Варшавський сейм 1666 року і відповідь короля Яна Казимира на неї. «Україна модерна», 1999, число 2-3.
  • Енциклопедія історії України, — К: Наукова думка, 2003. — Т. 1, 284 C.
  • Коваленко Сергій. Білогруд Григорій//Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 3. - Київ: Видавництво "Стікс", 2009.