Григорій Білогруд: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Kamelot (обговорення | внесок) |
|||
Рядок 40: | Рядок 40: | ||
* Крикун М. Інструкція послам Війська Запорозького на Варшавський сейм 1666 року і відповідь короля Яна Казимира на неї. «Україна модерна», 1999, число 2-3. |
* Крикун М. Інструкція послам Війська Запорозького на Варшавський сейм 1666 року і відповідь короля Яна Казимира на неї. «Україна модерна», 1999, число 2-3. |
||
* [[Енциклопедія історії України]], — К: Наукова думка, 2003. — Т. 1, 284 C. |
* [[Енциклопедія історії України]], — К: Наукова думка, 2003. — Т. 1, 284 C. |
||
* Коваленко Сергій. Білогруд Григорій//Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 3. - Київ: Видавництво "Стікс", 2009. |
|||
[[Категорія:Козацька старшина]] |
[[Категорія:Козацька старшина]] |
Версія за 17:23, 11 серпня 2011
Григорій Білогруд | |
---|---|
Народження |
??? Бабанка |
Смерть | ??? |
Країна | Гетьманщина |
Командування | Уманський полк |
Григорій Білогруд (роки народження і смерті невідомі) — уманський полковник, дипломат Української козацької держави другої половини XVII століття.
Біографія
Народився, імовірно, в селі Бабанка (нині селище міського типу Уманського району Черкаської області). У другій половині 50-х років XVII століття став бабанським сотником Уманського полку.
2 травня 1659 року присягав на вірність умовам Гадяцького договору 1658 року у Варшаві, підписався під статтями Чуднівського договору 1660 року.
Від 1665 року — уманський полковник. 18 серпня присягнув на вірність гетьману П. Дорошенку. Відіграв важливу роль у розгромі польського війська під Браїловим. Улітку наступного року здійснив розвідувальний рейд у Галичину. Наприкінці серпня 1668 року разом із Л. Брускевичем виїхав до Стамбула вести переговори про умови прийняття протекції Османської імперії. У першій половині 1670 року знову двічі відвідував столицю Османської імперії, добиваючись відокремлення козацької України від Польщі по етнічному кордонові розселення українців, стримування ворожих дій щодо України з боку Кримського ханства та надання Україні військової допомоги.
Розчарувавшись у турецькій протекції, разом з іншими правобережними полковниками брав участь у середині березня 1674 року в роботі Переяславської ради, яка обрала гетьманом «обох сторін Дніпра» І. Самойловича. Для обстоювання інтересів правобережного гетьманства у складі посольства виїздив до Москви. Подальша доля невідома.
Література
- Костомаров М. І. Руина. В кн.: Костомаров Н. И. Собрание сочинений: Исторические монографии и исследования, кн. 6, т. 15. СПб., 1905;
- Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльності. Нью-Йорк, 1985;
- Крикун М. Інструкція послам Війська Запорозького на Варшавський сейм 1666 року і відповідь короля Яна Казимира на неї. «Україна модерна», 1999, число 2-3.
- Енциклопедія історії України, — К: Наукова думка, 2003. — Т. 1, 284 C.
- Коваленко Сергій. Білогруд Григорій//Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 3. - Київ: Видавництво "Стікс", 2009.