Rutan Voyager: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Amakuha (обговорення | внесок) підправив переклад та стиль |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
|зображення_підпис = Вояджер повертається зі свого польоту |
|зображення_підпис = Вояджер повертається зі свого польоту |
||
|розробник = Rutan Aircraft Factory |
|розробник = Rutan Aircraft Factory |
||
|конструктор = [[ |
|конструктор = [[Берт Рутан]] |
||
|перший політ = [[22 червня]] [[1984]] року |
|перший політ = [[22 червня]] [[1984]] року |
||
|початок експлуатації = 1984 |
|початок експлуатації = 1984 |
||
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
== Проект та розробка == |
== Проект та розробка == |
||
Ідея проекту виникла у Джеани Єґер, Діка та його брата |
Ідея проекту виникла у Джеани Єґер, Діка та його брата Берта Рутана, під час обіду в 1981 році. Початковий задум спочатку було накинуто на звороті серветки. Вояджер будували в [[Мохаве (пустеля)|Мохаве]], Каліфорнія протягом 5 років. Збудувала його група добровольців, що працювали як на Авіазаводі Рутана, так і в організації заснованій під назвою «Літальний апарат Вояджер» ({{lang-en|Voyager Aircraft}}). |
||
Планер літака переважно зроблений із [[скловолокно|скловолокна]], [[вуглеволокно|вуглеволокна]] та [[Кевлар]]у, сам собою важив 426 кг. Разом з двигунами незавантажена маса літака становила 1020 кг. Однак, коли він був повністю завантаженим перед історичним польотом, то важив 4397 кг за рахунок великої кількості палива, яка вимагалася для польоту на довгу дистанцію.<ref name="NASM">[http://www.nasm.si.edu/collections/artifact.cfm?id=A19880548000 Rutan Voyager – Smithsonian National Air and Space Museum]</ref> Літак мав [[аеродинамічна якість|аеродинамічну якість]] близько 27.<ref>David Noland, "Steve Fossett and Burt Rutan's Ultimate Solo: Behind the Scenes," ''Popular Mechanics'', Feb. 2005 ([http://www.popularmechanics.com/science/air_space/1262012.html?page=3 web version])</ref> |
|||
Вояджер мав передній та задній пропелери, які приводились у дію окремими двигунами. Задній двигун з водним охолодженням [[Continental O-200|Teledyne Continental IOL-200]], був запланований для роботи протягом всього польоту. Передній двигун з повітряним охолодженням [[Continental O-240|Teledyne Continental O-240]], призначався для забезпечення додаткової потужності при зльоті та початкового періоду польоту коли маса була великою. |
Вояджер мав передній та задній пропелери, які приводились у дію окремими двигунами. Задній двигун з водним охолодженням [[Continental O-200|Teledyne Continental IOL-200]], був запланований для роботи протягом всього польоту. Передній двигун з повітряним охолодженням [[Continental O-240|Teledyne Continental O-240]], призначався для забезпечення додаткової потужності при зльоті та початкового періоду польоту коли маса була великою. |
||
Версія за 12:21, 2 червня 2012
| Вояджер | |
|---|---|
 Вояджер повертається зі свого польоту | |
| Тип | Експериментальний літак |
| Розробник | Rutan Aircraft Factory |
| Виробник | Scaled Composites |
| Головний конструктор | Берт Рутан |
| Перший політ | 22 червня 1984 року |
| Початок експлуатації | 1984 |
| Кінець експлуатації | 1987 |
| Виготовлено | 1 |
|
| |
 Rutan Voyager у Вікісховищі | |
Вояджер, модель 76 — перший літак, який здійснив безпосадковий кругосвітній політ без дозаправки. Літак пілотувався Діком Рутаном (англ. Dick Rutan) и Джеаною Єґер (англ. Jeana Yeager). Вояджер злетів з 4600-метрової смуги авіабази Едвардс в Мохаве 14 грудня 1986 року й успішно приземлився на ній же за 9 днів, 3 хвилини і 44 секунди 23 грудня. Під час польоту літак здолав 42432 км (МАФ зарахувала дистанцію в 40212 км)[1] на середній висоті 3,4 км. Цей рекорд остаточно побив попередній, установлений екіпажем ВПС США, який пілотував B-52 і подолав 20168 км у 1962 році. Вояджер, модель 76 було виготовлено приватною компанією з обмеженою відповідальністю Scaled Composites.[джерело?]
Проект та розробка
Ідея проекту виникла у Джеани Єґер, Діка та його брата Берта Рутана, під час обіду в 1981 році. Початковий задум спочатку було накинуто на звороті серветки. Вояджер будували в Мохаве, Каліфорнія протягом 5 років. Збудувала його група добровольців, що працювали як на Авіазаводі Рутана, так і в організації заснованій під назвою «Літальний апарат Вояджер» (англ. Voyager Aircraft).
Планер літака переважно зроблений із скловолокна, вуглеволокна та Кевлару, сам собою важив 426 кг. Разом з двигунами незавантажена маса літака становила 1020 кг. Однак, коли він був повністю завантаженим перед історичним польотом, то важив 4397 кг за рахунок великої кількості палива, яка вимагалася для польоту на довгу дистанцію.[2] Літак мав аеродинамічну якість близько 27.[3]
Вояджер мав передній та задній пропелери, які приводились у дію окремими двигунами. Задній двигун з водним охолодженням Teledyne Continental IOL-200, був запланований для роботи протягом всього польоту. Передній двигун з повітряним охолодженням Teledyne Continental O-240, призначався для забезпечення додаткової потужності при зльоті та початкового періоду польоту коли маса була великою.
Тактико-технічні характеристики
Технічні характеристики
- Екіпаж: 2 людини
- Довжина: 8,9 м
- Розмах крила: 33,8 м
- Висота: 3,1 м
- Маса порожнього: 1020,6 кг
- Маса спорядженого: 4397,4 кг
- Двигуни: 1 × Teledyne Continental O-240
1 × Teledyne Continental IOL-200
Льотні характеристики
- Максимальна швидкість: 250 км/ч
- Крейсерська швидкість: 200 км/ч
- Дальність польоту:: 43000 км.
- Автономність: 215 год.
Примітки
- ↑ Official FAI database. Процитовано 5 вересня 2007.
{{cite web}}: Недійсний|deadlink=404(довідка) - ↑ Rutan Voyager – Smithsonian National Air and Space Museum
- ↑ David Noland, "Steve Fossett and Burt Rutan's Ultimate Solo: Behind the Scenes," Popular Mechanics, Feb. 2005 (web version)
|
Це незавершена стаття з авіації. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |