Стабілізатор (значення)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Стабілізатор — термін, який має кілька значень. Ця сторінка значень містить посилання на статті про кожне з них.
Якщо ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю.
Якщо ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю.
Стабіліза́тор (від лат. stabilis — «незмінний, стійкий») — термін, що має такі значення:
- Стабілізатор (у теорії груп) — стабілізатор множини за дією групи.
- Стабілізатор — прилад, пристрій для надання чомусь стійкості, сталого розташування, стану, для стабілізації якогось процесу, автоматичного підтримання заданого значення регульованої величини. Бувають зі зворотним зв'язком і без зворотного зв'язку. Див. також Регулятор. Розрізняють, наприклад:
- Стабілізатор літального апарата — горизонтальна частина хвостового оперення літака, ракети та інших літальних апаратів, що забезпечує їхню поздовжню стійкість у польоті.
- Стабілізатор — пристрій для забезпечення політної рівноваги деяких боєприпасів (бомб, ракет, снарядів).
- Стабілізатор — площина ззовні підводної частини борту судна для зменшення бортової хитавиці.
- Стабілізатор (у хімії) — хімічна речовина, що підвищує стійкість матеріалів (пластмаси, гуми тощо) до впливу факторів навколишнього середовища (антиоксиданти, інгібітори). Див. також Старіння матеріалів.
- Стабілізатор дисперсних систем — речовина, що знижує схильність дисперсної фази до коагуляції, уповільнює седиментацію. Стабілізаторами, напр., емульсій служать емульгатори.
- Стабілізатори у вибуховій справі — речовини, що додаються до складу вибухових речовин для збереження їх хімічної стійкості.
- Стабілізатор // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.