Оперення (авіація)
_ru.svg)
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. |
Опе́рення (літального апарата, ракети) — аеродинамічні поверхні, які забезпечують стійкість, керування і балансування літака в польоті. Зазвичай складається з горизонтального (відповідає за тангаж), вертикального (відповідає за рискання) оперення та елеронів/елевонів і спойлерів (відповідають за крен)[1][2][3].
Конфігурація оперення[ред. | ред. код]
Горизонтальне оперення[ред. | ред. код]
Залежно від аеродинамічної схеми, горизонтальне оперення може розміщуватись у хвостовій частині (класична схема), перед основними крилами (схема «качка»), перед і за крилами (схема з переднім і хвостовим горизонтальним оперенням[en]), або ж бути відсутнім взагалі (схема «безхвістка», також зазвичай відсутні в літаючого крила)[1].
Основні способи кріплення хвостового горизонтального оперення[1][2]:
- Звичайне оперення (англ. conventional tail) є найпростішою конструкцією, використовується на більшості літаків.
- Хрестоподібне оперення[en]. Відомими прикладами є Ан-2, МіГ-17, A-4 Skyhawk, B-1 Lancer, Hawker Sea Hawk[en], British Aerospace Jetstream[en] та інші.
- T-подібне оперення[en]. Відомими прикладами є Ан-72, Іл-76, Ту-134, Airbus A400M Atlas, Boeing 727, F-104 Starfighter та інші.
 Звичайний |
 Хрестоподібний |
 T-подібний |
Вертикальне оперення[ред. | ред. код]
Одинарний кіль зазвичай встановлюється на верхню частину фюзеляжа, але існують літаки з підфюзеляжним кріпленням кіля, як North American X-15 та Dornier Do 335. У разі, коли літак має багатокільове оперення, можливі такі варіанти їх установлення[1][2]:
- Багато сучасних винищувачів мають подвійне вертикальне оперення, розташоване на корпусі або двигунах. За такого компонування корпус менше перекриває кілі за значного кута атаки, а також дозволяє зробити кілі меншими, що важливо для палубної авіації[4][1]. Відомими прикладами є МіГ-25, МіГ-29, Су-27, F-14 Tomcat, F-15 Eagle, F/A-18 Hornet, F-22 Raptor, F-35 Lightning та багато інших.
- H-подібне оперення: кілі розміщуються на кінцях стабілізаторів. Відомими прикладами є Ан-28, Ан-225 «Мрія», Бе-12, Ка-27, A-10 Thunderbolt, Avro Lancaster, B-24 Liberator, Dornier Do 17, Messerschmitt Bf 110 та інші.
- Двобалкові та двофюзеляжні[en] літаки зазвичай мають по кілю на кожній балці/фюзеляжі, які можуть бути з'єднані цілісним стабілізатором. Відомими прикладами є Cessna Skymaster, de Havilland Vampire, F-82 Twin Mustang, IAI Searcher, Focke-Wulf Fw 189 Uhu, P-38 Lightning тощо. У деяких ЛА, як OV-10 Bronco[en], PZL M-15 Belphegor, Mohajer-6 стабілізатор знаходиться вгорі, перетворюючи хвіст на П-подібний. А деякі двобалкові літальні апарати мають H-подібне оперення, аналогічні таким у традиційних, прикладами є Ка-26 та IAI Searcher.
- Деякі літаки мають кілі, що закріплені на крилі. На середині крила мають кілі F7U Cutlass[en], Northrop YB-49 та IAI Harop. На гондолах, що знаходяться посеред крила, мають кілі SR-71 Blackbird. На кінцях крил розташовані кілі в Beechcraft Starship, Rutan Long-EZ, Shahed 131, Pterodactyl Ascender[en] та деяких експериментальних літаків, як AASI Jetcruzer[en], Handley Page Manx[en] тощо.
- Зовнішнє оперення[en]. Вперше з'явилось у німецьких проєктах штибу Blohm & Voss P 212, пізніше застосовувалось для SpaceShipOne та SpaceShipTwo.
 На фюзеляжі |
 На балках |
 На крилах |
 Зовнішній |
Існують і більш специфічні варіанти вертикального оперення, наприклад три кілі, як у Caproni Ca.5[en], Lockheed Constellation[en] та OV-1 Mohawk, або навіть чотири, як у E-2 Hawkeye.
Також є рідкісним компонування без вертикального оперення взагалі. Найвідомішими прикладами є B-2 Spirit та RQ-170 Sentinel[en], але також існували та існують деякі дослідні зразки, як Northrop YB-35, McDonnell Douglas X-36, Boeing X-45 та інші.
Діагональне оперення[ред. | ред. код]
Альтернативою класичному компонуванню з вертикальним і горизонтальним оперенням є діагональні[уточнити термін] аеродинамічні поверхні, що виконують роль обох[5]. До них належать:
- V-подібний хвіст[1][2]. Відомими прикладами є Boeing X-37, Beechcraft Bonanza, Fouga CM.170 Magister[en], F-117 Nighthawk, RQ-4 Global Hawk тощо.
Обернений V-подібний хвіст, закріплений на балках, на Bayraktar TB2 - Y-подібний хвіст. Є V-подібним з підфюзеляжним вертикальним стабілізатором. Прикладами є MQ-9 Reaper, LearAvia Lear Fan[en], Sonex Aircraft Waiex[en] та ракети Tomahawk.
- X-подібний хвіст. Використовувався на Cirrus Vision SF50[en], Coandă-1910 та Lockheed XFV, а також дуже часто присутній на ракетах.
 V-подібний |
 Обернений V-подібний |
 X-подібний |
Див. також[ред. | ред. код]
- Горизонтальне оперення
- Кіль (авіація)
- Планер (літального апарата)
- Стабілізатор (авіація)
- Конфігурація крил
Примітки[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Aircraft tails |
- ↑ а б в г д е ж Scholz, Dieter (2015). Aircraft Design. Lecture Notes. 9 - Empennage General Design (англійською) . Hamburg University of Applied Sciences.
- ↑ а б в г Aircraft Horizontal and Vertical Tail Design. AeroToolbox (англ.). 8 серпня 2017. Процитовано 14 жовтня 2023.
- ↑ Kidane, Bereket Sitotaw (2016). Design and Analysis of Light GA Aircraft for Agricultural Purpose (англійською) . University of Bologna.
- ↑ Surette, Justin (26 травня 2023). Why Some Fighter Jets Have Twin-Tail Designs. Simple Flying (англ.). Процитовано 13 жовтня 2023.
- ↑ Ruddervator, V-tail // Crane, Dale (2012). Dictionary of aeronautical terms (англійська) (вид. 5). Newcastle, Washington: Aviation Supplies & Academics. с. 553, 708. ISBN 978-1-56027-864-1.