Оперення (авіація)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оперення літака

Опере́ння (оперення літального апарата, стріли, ракети) — аеродинамічні поверхні, які забезпечують стійкість, керованість і балансування літака в польоті. Воно складається з горизонтального (нерухомий чи рухомий стабілізатор з рухомим рулем висоти або рухомий стабілізатор без руля) і вертикального (нерухомий кіль з рухомим рулем напряму) оперення.

До оперення зазвичай відносять і елерони — органи поперечної керованості і балансування.

До основних типів оперення літака належать: однокільове з нижнім розміщенням горизонтального оперення (звичайне), Т- та V-подібні, двокільове. Розміщують оперення літака звичайно на хвостовій частині фюзеляжу літака. Є також літаки лише з вертикальним оперенням на кінцях крила, з горизонтальним оперенням на передній частині фюзеляжу тощо[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]