Сім'я Паллади
Сім'я Паллади — це група астероїдів спектрального класу B, що рухаються сильно нахиленими орбітами в центральній частині головного поясу[1]. Сім'я була відкрита ще в 1928 році японським астрономом Кійоцугу Хіраямою.
Характеристика[ред. | ред. код]
Астероїд 2 Паллада є другим за розміром астероїдом головного поясу із середнім діаметром 550 км. Інші астероїди сім'ї у багато разів поступаються йому за розмірами, наприклад, найбільший з них астероїд 5222 Йоффе має в поперечнику лише 22 км.
Переважна розповсюдженість серед членів сім'ї астероїдів рідкісного спектрального класу B і значна різниця в розмірах Паллади та інших астероїдів свідчить, що ця сім'я, як і сім'я Вести, є результатом великого зіткнення з Палладою іншого астероїда, який, ударившись об її поверхню, залишив на ній великий кратер і вибив з Паллади багато дрібних фрагментів, які утворили сім'ю.
Колишнім членом сім'ї Паллади може бути астероїд (3200) Фаетон, який є джерелом метеорного потоку Гемініди[2].
Основний діапазон власних орбітальних елементів наведено у наступній таблиці.
| a p | e p | i p | |
|---|---|---|---|
| min | 2,71 а. е. | 0,25 | 32° |
| max | 2,79 а. е. | 0,31 | 34° |
Для даної астрономічної епохи діапазон орбітальних елементів для оскулюючих орбіт для членів сім'ї наведено в таблиці нижче.
| a | e | i | |
|---|---|---|---|
| min | 2,71 а. е. | 0,13 | 30° |
| max | 2,79 а. е. | 0,37 | 38° |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Cellino et al. (2002)
- ↑ "Exploding Clays Drive Geminids Sky Show?". 10 жовтня 2010. Архів оригіналу за 17 жовтня 2010.
Література[ред. | ред. код]
- A. Lemaitre & A. Morbidelli, Proper elements for highly inclined asteroidal orbits, Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy, Vol. 60, pp. 29 (1994).
- Y. Kozai Secular perturbations of asteroids and comets In: Dynamics of the solar system; Proceedings of the Symposium, Tokyo, Japan, May 23-26, 1978. Dordrecht, D. Reidel Publishing Co., 1979, p. 231—236; Discussion, p. 236, 237.
- A. Cellino et al. «Spectroscopic Properties of Asteroid Families», in Asteroids III, p. 633—643, University of Arizona Press (2002). (Table on page 636, in particular).