Оскулююча орбіта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Оскулююча орбіта об'єкта в просторі (в заданий момент часу) — гравітаційна кеплерова орбіта (тобто еліпс або інший перетин конуса) щодо центрального тіла, яку цей об'єкт (відповідно до його фактичним становищем і швидкістю в заданий момент часу) мав би за відсутності надалі будь-яких збурень (пов'язаних з несферичністю центрального тіла, гравітаційним впливом третіх тіл чи силами негравітаційної природи).[1] Термін використовується в астрономії і в астродинаміці.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. F. R. Moulton, 'Introduction to Celestial Mechanics', (1902, Dover reprint 1970), at pp.322-3.

Джерела[ред. | ред. код]