ТЕС Дольна-Одра
 | ||||
| 53°12′24″ пн. ш. 14°27′53″ сх. д. / 53.206667° пн. ш. 14.464722° сх. д. | ||||
| Країна |  Республіка Польща | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування | Польща, Нове Чарново | |||
| Введення в експлуатацію | 1974 – 1977 | |||
| Модернізація | 1994 – 1999 (блоки 1, 2, 5 – 8) | |||
| Вид палива | кам’яне вугілля | |||
| Водозабір | Одра | |||
| Енергоблоки | 3х2222 + 3х232 | |||
| Котельні агрегати | 6 Rafako ОР-650 | |||
| Турбіни | парові Zamech 13К215 | |||
| Електрогенератори | 3 Dolmel GTHW-230 + 3 ЛМЗ GTHW-230-2A | |||
| Встановлена електрична потужність | 1362 | |||
| Встановлена теплова потужність | 101 | |||
| Материнська компанія | PGE | |||
| Сайт | zedolnaodra.pgegiek.pl | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  ТЕС Дольна-Одра | ||||
 | ||||
 ТЕС Дольна-Одра у Вікісховищі | ||||
ТЕС Дольна-Одра – вугільна теплова електростанція на північному заході Польщі, за два десятки кілометрів на південь від Щецина.
У 1974 – 1977 роках на майданчику станції звели вісім енергоблоків потужністю по 200 МВт. Турбіни К-200-130 для блоків №3 та №4 постачив Ленінградський механічний завод, тоді як інші обладнали виробами 13К215 польської компанії Zamech із Ельблонгу. Генератори для блоків 2, 3, 4, 7 та 8 також надійшли з СРСР від Електросили, а ще три постачили з Dolmel (Вроцлав). Зате всі вісім котлів ОР-650 виготовила компанія Rafako із Рацибужа.
У 1994 – 1996 роках блоки 1, 5 та 6 модернізували до показника у 222 МВт (з доведенням генераторів до типу GTHW-230), а в 1996 – 1999 потужність блоків 2, 7 та 8 збільшили до 232 МВт (генератори GTHW-230-2А). При цьому в 2012-м та 2014-му блоки 3 та 4 вивели з експлуатації, так що загальна потужність станції наразі становить 1362 МВт. Крім того, вона може постачати 101 МВт теплової енергії.
Воду для охолодження забирають із річки Одра.
Для видалення продуктів згоряння у 1970-х спорудили два димарі висотою по 250 метрів.
В 2000-му стала до ладу установка десульфуризації газів блоків 1 та 2, для якої звели димар висотою 200 метрів. А у 2003-му ввели в експлуатацію установку такого ж призначення для блоків з 5-го по 8-й, котра має димар висотою 197 метрів. Після цього один з двох старих димарів демонтували.
Зола частково відвантажується автотранспортом стороннім покупцям (для виробництва бетону та використання з метою меліорації), а залишок транспортується до золовідвалу гідравлічним способом.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованим на роботу під напругою 400 кВ, 220 кВ та 110 кВ.[1][2][3][4]
- ↑ S.A, PGE Systemy. Podstawowe urządzenia wytwórcze. zedolnaodra.pgegiek.pl (pl-PL) . Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 9 травня 2020. [Архівовано 2019-08-27 у Wayback Machine.]
- ↑ Analiza bezpieczeństwa w obszarze wytwarzania energii elektrycznej w Polsce, studium przypadków Jerzy Mieczysław Łaskawiec (PDF).
- ↑ Elektrownia DOLNA ODRA - RAFAKO - EPC, energetyka, branża ropy i gazu. www.rafako.com.pl. Процитовано 9 травня 2020.
- ↑ Gryfino | EMPORIS. www.emporis.com. Процитовано 9 травня 2020.