Координати: 49°32′30″ пн. ш. 25°16′38″ сх. д. / 49.54167° пн. ш. 25.27722° сх. д. / 49.54167; 25.27722
Очікує на перевірку

Таурів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Таурів
Церква Зіслання Святого Духа
Церква Зіслання Святого Духа
Церква Зіслання Святого Духа
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Тер. громада Козлівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA61040250050016000
Облікова картка Таурів 
Основні дані
Засноване 1599
Населення 966
Територія 0.274 км²
Густота населення 3868.61 осіб/км²
Поштовий індекс 47622
Телефонний код +380 3547
Географічні дані
Географічні координати 49°32′30″ пн. ш. 25°16′38″ сх. д. / 49.54167° пн. ш. 25.27722° сх. д. / 49.54167; 25.27722
Водойми Безіменний потік
Відстань до
районного центру
25 км
Найближча залізнична станція Денисів-Купчинці
Відстань до
залізничної станції
14 км
Місцева влада
Адреса ради 47631, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт Козлів, вул. Галицька, буд. 15
Карта
Таурів. Карта розташування: Україна
Таурів
Таурів
Таурів. Карта розташування: Тернопільська область
Таурів
Таурів
Мапа
Мапа

CMNS: Таурів у Вікісховищі

Та́урів — село в Україні, у Козлівській селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на Безіменному потоці, в центрі району. Адміністративний центр колишньої Таурівської сільської ради.(до 2015 року)

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Козлівської селищної громади.

Біля Таурова є Спортивний комплекс «Купина».

Населення — 966 осіб (2015).

Історія

[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка — 1465 як Таворів. У податковому документі за 1564 село значиться під назвою Таборів[1].

Про село є згадка в документі від 22 березня 1599 року, де львівський римо-католицький архієпископ Ян Димітр Соліковський віддає село в довічне користування Йосифові Дорожинському.

За переказами колишнє село було на лівому березі річки Стрипи. Однак після нападу татаро-монголів вони переселилися на правий берег. Під час нападів вони тікали в урочище. І коли їх запитували, «куди ви йдете?», то жителі відповідали «та у рів». Так і виникла назва поселення, а згодом і села.

Друга версія стверджує, що в часи татарських набігів один із татар на ім'я Тавро залишився та поселився в урочищі під горою. Ця околиця села так і називається — Велика Гора.

За третьою версією, колись на сучасній території села було пасовище, на якому випасали коней. На ногах коней були випечені клейма — тавра. Від цього нібито походить назва села Таврів. Проте дана версія є найменш достовірною.

У 1880 році внаслідок пожежі згоріли дерев'яна церква і близько 70 помешкань.

Діяли «Просвіта», «Сокіл» та інші товариства.

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[2]:

Мова Число осіб Відсоток
українська 99,81
російська 0,19

Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Є церква Зіслання Святого Духа (1907, мурована, УГКЦ).

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим під час німецько-радянської війни (1967), братську могилу 50 воїнів ЧА, які загинули у березні 1944 (1975), поховані у братській могилі.[3]

Встановлений пам'ятний хрест на честь скасування панщини.

Скульптура Матері Божої

Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташована при в'їзді в село.

Встановлена ХІХ ст.[4]

Соціальна сфера, спорт

[ред. | ред. код]

Працюють ЗОШ 1-2 ступ. , ДНЗ «Вишиванка», Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку. У Таурові діє футбольний клуб ФК «Таурів».

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Jabłonowski, Aleksander (1 січня 1902). Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. — T. 7. — Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Cz. 1. — S. 99. Warszawa. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 31 березня 2016.
  2. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 1 квітня 2022. [Архівовано 2016-03-06 у Wayback Machine.]
  3. Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль, «Підручники і посібники», 1998
  4. Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 9 вересня 2016 року № 121.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]