Уніят Віктор Богданович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Богданович Уніят
Віктор Уніят - 14033109.jpg
Народився 23 липня 1977(1977-07-23) (41 рік)
с. Дубівці, Тернопільський район, Тернопільська область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання м. Тернопіль
Діяльність історик, краєзнавець, редактор
Посада головний редактор
Нагороди
Відзнака Тернопільської міської ради
Почесний краєзнавець України
Орден святих Кирила і Мефодія, орден князя Костянтина Острозького, премія імені Братів Лепких, Тернопільська обласна премія ім. Я. Стецька, міжнародна премія імені Воляників-Швабінських

Віктор Богданович Уніят (псевдоніми — Віктор Кулик, Віктор Карпович[1]; нар. 23 липня 1977, с. Дубівці, Тернопільського району Тернопільської області) — український історик, краєзнавець, журналіст, редактор, почесний краєзнавець України (2008).

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

Закінчив Тернопільське ПТУ № 1 (1995, нині Вище професійно-технічне училище), історичний факультет Тернопільського державного педагогічного університету (2000, нині Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка), курси менеджменту і управління трудовими ресурсами «Коледжу МакЮена[en]» (1999, Канада).

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

Голова Тернопільської обласної ради Василь Хомінець вручає грамоту керівнику редакційно-видавничої групи Вікторові Уніяту під час презентації «Тернопільщина. Історія міст і сіл»

Працював викладачем історії, політології та філософії Вищого професійного училища № 1 м. Тернополя (2000—2003), науковим редактором «Тернопільського енциклопедичного словника» (2003—2010); від 2009 — здобувач кафедри нової і новітньої історії Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка; від 2010 — заступник директора комунального підприємства «Тернопільський обласний інформаційно-туристичний краєзнавчий центр»; член редакційної колегії та керівник редакційно-видавничої групи енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл».

Від жовтня 2016 року — головний редактор газети «Свобода».

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Тернопільські громадсько-політичні діячі: крайній справа — Віктор Уніят

На виборах до Верховної Ради 2002 року був № 23 у списку політичної партії «Нова ґенерація України»[2].

Громадсько-культурна діяльність[ред. | ред. код]

Голова обласної організації Асоціації краєзнавців-енциклопедистів Тернопільщини (від 2011), голова первинного осередку Тернопільської обласної організації Національної спілки журналістів України у видавництві «Збруч» (від 2006), заступник голови Тернопільської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, член правління Геральдичної спілки Тернопільської області (2009), «Меморіалу», «Спілки релігієзнавців» та інших організацій. Член редколегії видань «Історія населених пунктів Тернопільського району», «Адвокатура Тернопільщини».

Доробок[ред. | ред. код]

Автор і співавтор понад 2000 статей у 4-х томах видання «Тернопільський енциклопедичний словник», статей з краєзнавчої тематики в наукових збірниках, періодиці.

Книги:

  • «Літературно-мистецька і наукова Тернопільщина: Словник біографій визначних людей Тернопільського району» (2002, опублікована в газеті «Подільське Слово»),
  • «Нації незгасний смолоскип» (2008, про С. Бандеру та його перебування на Тернопільщині; 2-е видання 2010),
  • «Симон Петлюра і Тернопільщина» (2009),
  • «Великий українець із Тернопілля. Ярослав Стецько: життєвий шлях Провідника ОУН» (2010),
  • «Сподвижники поля духовного» (про Б. і Л. Лепких та лауреатів Всеукраїнської премії Братів Лепких) (2010),
  • «Євреї на Тернопільщині» (2010),
  • «Никифор Гірняк. Життєвий шлях Отамана» (2010),
  • «Вірна дочка України». Слава Стецько: життєпис боротьби (2010),
  • «Іван Франко і Тернопільщина» (2011),
  • «Богданові Головину — 80!» (2011, упорядник),
  • «Нації незгасний смолоскип» (2008, перевидано 2010, співавтор),
  • «Симон Петлюра і Тернопільщина» (2009, співавтор),
  • «Великий українець із Тернопілля. Ярослав Стецько: Життєвий шлях Провідника ОУН» (2010, співавтор),
  • «Журавлина книга». Частина третя (2012),
  • «Сподвижники поля духовного» (2014, 2-е видання),
  • «Історичні силуети. „Тернові долі“ Олега Цетнарського» (2015),
  • «Фіґури Тернопілля» (2016),
  • «Віра і воля» (2017, співавтор).

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]


Посилання[ред. | ред. код]