Тринадцять сирійських отців

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Св. Давид Гареджійськй. Мініатюра XVIII століття.

Тринадцять ассирійських отців (груз. ასურელი მამები) — святі православної церкви, подвижники, засновники грузинського чернецтва. Прийшли в середині VI століття зі Сирії в Грузію. 12 або 13 вважають сакральним числом, припускають, що отців було більше. Їхня діяльність сприяла поширенню і зміцненню грузинської феодально-християнської культури, відкриваючи шлях до визвольних воєн проти Ірану, посилила греко-візантійську орієнтацію в культурно-політичній сфері. Створені ними монастирі сприяли економічному розвитку безплідних місць, стали центрами грузинської літератури та освіти. Згідно зі святим переданням вони були учнями Симеона Стовпника. Преподобний Іоан Зедазнійський і 12 його учнів прийшли в Картлі в середині VI століття і оселилися на горі Зедазені. Згодом вони розійшлися по різних частинах регіону і стали духівниками і засновниками перших монастирів країни. Двоє з отців — Абіб Некреський та Ісе Цилканський були єпископами.

У Картлі ассмрійських отців зустрів народ на чолі з царем Парсманом і Католикосом-Архієпископом Евлавіем.

До нас дійшли розлогі редакції житій святих.

Перелік

[ред. | ред. код]
  • Іоан Зедазнійський
  • Авів (Абіб) Некреський
  • Антоній Марткопський
  • Давид Гареджійський
  • Зенон Ікалтський
  • Тадей Степанцміндський
  • Ісе Цилканський
  • Йосип Алавердський
  • Ісидор Самтавіський
  • Михаїл Улумбойський
  • Пірр Бретський
  • Стефан Хірський
  • Шио Мгвімський
Михаїл Улумбойський
Стефан Хірський

Література

[ред. | ред. код]
  • (нім.) Peradse C. Die Anfange des Mochtums in Ceorgien. — Gotha, 1927.
  • (груз.) Пам'ятники древнегрузинской агиографической літератури. — Кн. 1 / Під керівництвом і редакцією І. В. Абуладзе. — Тб.: Академія наук Грузинської РСР, 1963.
  • (груз.) Пам'ятники давньогрузинської агіографічної літератури. — Кн. 3 / Під керівництвом і редакцією І. В. Абуладзе. - Тб.: Академія наук Грузинської РСР, 1967.

Посилання

[ред. | ред. код]