Тупінамба (плем'я)
Тупінамбá — одна з численних етнічних груп тупі, котрі населяли сучасну Бразилію ще до завоювання регіону португальськими колоніальними поселенцями. У перші роки контакту з португальцями тупінамба проживали по всьому східному узбережжі Бразилії. Ця назва також застосовувалася до інших груп, які розмовляли мовою тупі, таких як тупінікум, потігуара, тупінамба, теміміно, каете, табахара, тамойо, і тупінає, серед інших.[1]
У вузькому значенні «тупінамба» це можна застосувати до народів тупінамба, які колись населяли правий берег річки Сан-Франсиску в Реконкаво-Байано та від Кабо-де-Сан-Томе в Ріо-де-Жанейро до міста Сан-Себастьян в Сан-Паулу .[2] Їхня мова збереглася сьогодні у формі н'єнґату.
У XXI столітті народ тупінамба живе в Пара та південному регіоні Баїя навколо Олівенси. Боротьба тупінамба з Олівенси за визнання землі почалася в 2005 році.[3] Тоді вони повернули собі близько 90 ферм.[4] У результаті в 2006 році вони відкрили школи для корінних народів із власними методами навчання.[3][5]
За однією з версій, за сотні років до прибуття португальців тупінамба мігрували з південного узбережжя Бразилії на північне заради кращих можливостей для полювання та сільського господарства. Звідси вони розселялися в громадах, які могли підтримувати населення близько 100 осіб. Тупінамба спочатку допомагали португальцям у поневоленні інших корінних народів, але з часом португальці почали переслідувати й самих тупінамба.[6] Частково завдяки цій відсутності альянсів португальці змогли їх завоювати.[7]
Тупінамба було багато описано в «Cosmographie universelle» Андре Теве 1572 року, в «Histoire d'un voyage faict en la terre du Brésil» Жана де Лері 1578 року і «Warhaftige Historia und beschreibung eyner Landtschafft der Wilden Nacketen» Ганса Штадена. У ній він описує народ тупінамба, яка практикує канібалізм. Теве та Лері були джерелом натхнення для відомого есе Монтеня «Про канібалів»[8][9] і вплинули на створення міфу про «благородного дикуна» в епоху Просвітництва .
Тупінамба, ймовірно, дали свою назву завдяки загальному французькому слову topinambour, що означає єрусалимський артишок .[10]
Тупінамба були групою, яка покладалася на сільське господарство для отримання більшої частини своїх ресурсів, використовуючи підсічно-вогневу систему землеробства у своїй практиці.[11] Як відомо, обоє — як жінки, так і чоловіки працювали на полях, причому жінки часто обробляли ґрунт перед тим, як чоловіки виконували свої обов'язки. Однак Тупінамба не обмежувалися землеробством. Відомо, що вони також полювали, ловили рибу та збирали ресурси, хоча й не в тому обсязі, який займався землеробством.[12]
- ↑ Navarro, Eduardo de Almeida (1998). Método moderno de tupi antigo : a língua do Brasil dos primeiros séculos. Petrópolis: Editora Vozes. ISBN 85-326-1953-3. OCLC 40480983.
- ↑ Bueno, Eduardo. (2001). Capitães do Brasil : a saga dos primeiros colonizadores (вид. 1a). Cascais, Portugal: Pergaminho. ISBN 972-711-401-6. OCLC 266073039.
- ↑ а б Pavelic, Nathalie (2023). TRAJETÓRIA TUPINAMBÁ NA LUTA PELA EDUCAÇÃO ESCOLAR INDÍGENA: o exemplo do Colégio Estadual Indígena Tupinambá Serra do Padeiro (CEITP). Caderno CRH. 36: e023003. doi:10.9771/ccrh.v36i0.52282 — через SciELO.
- ↑ Ricardo, Beto; Ricardo, Fany (2017). Povos indígenas no Brasil: 2011-2016. São Paulo: Instituto Socioambiental. с. 713—717. ISBN 978-85-8226-043-2.
- ↑ Pavelic, Nathalie Le Bouler (5 грудня 2019). Aprender e ensinar com os outros: a educação como meio de abertura e de defesa na Aldeia Tupinambá de Serra do Padeiro (Bahia, Brasil). Universidade Federal da Bahia (pt-BR) .
- ↑ Epps, Patience; Lev, Michael (2023). Amazonian Languages: An International Handbook. с. 6—8.
- ↑ Meade, Teresa A. (2009). Land and People Before and After Portuguese Exploration (Prehistory to 1530). A Brief History of Brazil (англ.) (вид. 2nd). New York City: Facts on File. ISBN 9780816077892.
- ↑ Michel de Montaigne, Essais, Book 1, Chap.30
- ↑ Carlo Ginzburg (2012)Threads and Traces: True, False, Fictive (papers), University of California Press, ISBN 9780520274488, Chapter 3: Montaigne, Cannibals, and Grottoes
- ↑ Graham, Peter. Chez Gram. Процитовано 17 лютого 2018.
- ↑ Mackenzie, John, ред. (2005). Tupinamba. Cassell's Peoples, Nations and Cultures (англ.) (вид. 1st). London, United Kingdom: Cassell. ISBN 978-0304365500.
- ↑ Lagasse, Paul (2018). Tupinambá. The Columbia Encyclopedia (англ.) (вид. 8th). Columbia University Press. с. 9781786848468.