Унадон
.jpg)
Унадон (яп. 鰻丼, скорочення від унагі донбурі, "чаша з вугром") — це страва, що виникла у Японії. Складається з донбурі, великої чаші, наповненої розпареним білим рисом, та філе вугра (унаґі) смаженого способом кабаякі, подібним до теріякі. Філе глазурують у солодкому соєвому соусі, таре, та карамелізують, бажано на вогні з деревного вугілля. Філе не лущиться, його смажать стороною зі шкірою вниз.[1] На страву виливають таку кількість соусу таре щоб він просочився до рису розміщеного під вугрем. Зазвичай, страва посипається сушеними ягодами перцю саншо ("японський перець").[2]
Варіації[ред. | ред. код]
Варіації включають унаджу (鰻 重, та ж страва, але сервірується в лакованій коробці, джубако (重 箱)), нагаякі (長 焼 き, вугор та рис подаються окремо) та хіцумабуші (櫃 ま ぶ し).
Існує два стилі приготування вугра. Так, у регіоні Канто вугор спочатку готується на пару, перед тим, як його смажать з соусом, що робить вугра більш ніжним.[3] У регіоні Кансай, вугор просто смажиться, без попередньої обробки на пару.
Історія[ред. | ред. код]
Унадон був першим видом рисової страви донбурі. Страва була створена у пізній період Едо, в епоху Бунка (1804–1818)[4] людиною на ім’я Імасуке Окубо з Сакай-мачі (сьогодні Ніхонбаші Нінгічо, Чюо, Токіо), і став хітом у районі, де колись стояли Накамура-за та Ічімура-за (театри кабукі).
Першою їдальнею, яка продавала цю страву, вважається Оноя (яп. 大野屋),[5] у Фукіячо (яп. 葺屋町) (поруч із Сакай-чо) у певний момент часу, ймовірно, до того, як театри згоріли в 1841 році і були відбудовані у іншому місці. Після великого голоду 1844 року страву продавали за одну довгасту монету Тенпо-сен[en], і вона набула популярності.
Що стосується унаджу, де вугор та рис подаються у коробці джубако, одна з гіпотез приписує цю страву певному Гіхей (яп. 大谷儀兵衛), який створив ресторан Фунаґі (яп. 鮒儀), що подавав прісноводну рибу у Санья, Асакуса, Токіо.[5] Згідно з цією версією, унаджю вже існував у пізньому періоді Едо, однак не всі з цим погоджуються.[6] Інші вважають, що унаджу з’явився в епоху Тайсьо, використання ж лакованої коробки джубако, мало на меті створити враження розкоші. Унаджу, як правило, дорожчий за унадон.[7]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Richie, Donald (1985). A taste of Japan: food fact and fable: what the people eat : customs and etiquette. Tokyo: Kodansha International. ISBN 9784770017079.
- ↑ Unadon | Traditional Fish Dish From Japan | TasteAtlas. www.tasteatlas.com. Процитовано 6 жовтня 2020.
- ↑ Barber, Kimiko (2004). The Japanese Kitchen: A Book Of Essential Ingredients With 200 Authentic Recipes. Tokyo: Kyle Books. ISBN 9781904920021., p.144-
- ↑ (The East, 1991), section "Una-don, the First Donburi-mono", p.24-
- ↑ а б Mori, Senzō (森銑三) (1969). 明治東京逸聞史. Т. 2. Heibonsha., p.270, quote;:"鰻丼を始めたのは日本橘葺屋町の大野屋で、天保の飢饉当時に、大丼の鰻飯を天保銭一枚で売ったのが当って"
- ↑ 多田, 鉄之助 (1972). たべもの日本史. Т. 1. 新人物往来社., p.?, the author claims to have heard from the current successor to the restaurant that it was not the original innovator to put eel in jubako, and the old restaurant in Sanya was so named because the architecture resembled the jubako boxes
- ↑ うな重とうな丼、違いは名前と器だけ (Excite News, 22 July 2007; author: Wakako Tasachi (田幸和歌子)