Уранілкарбонат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Уранілкарбонат

Уранілкарбонат
Назва за IUPAC Uranyl carbonate
Інші назви Uranyl Carbonate
Ідентифікатори
Номер CAS 12274-95-2
PubChem 18364468
SMILES C(=O)([O-])[O-].O=[U+2]=O
InChI InChI=1S/CH2O3.2O.U/c2-1(3)4;;;/h(H2,2,3,4);;;/q;;;+2/p-2
Властивості
Молекулярна формула UO2(CO3)
Молярна маса 330 g/mol
Густина 5.7 g/cm3
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Уранілкарбонат — неорганічна сполука з формулою UO2CO3. Ця речовина, яка в природних умовах зустрічається у вигляді мінералу резерфордину, складається з уранілу (UO22+) і карбонату (CO32-). Як і більшість солей уранілу, ця сполука є полімером, кожен центр урану(VI) зв'язаний з вісьмома атомами кисню[1]. Продукти гідролізу резерфордину також містяться як у мінеральних, так і в органічних фракціях вугілля та його летючої золи та є основним компонентом урану у хвостових водах, що просочуються.[2]

Уранілкарбонати як клас речовин

[ред. | ред. код]

Існує багато уранілкарбонатів, з яких резерфордин має найпростішу стехіометрію. Більшість уранілкарбонатів містить додаткові компоненти, включаючи воду та різноманітні аніони та катіони.[3]

Загальний метод концентрування урану з розчину використовує розчини уранілкарбонатів, які пропускають через шар смоли, де комплексні іони переносяться в смолу шляхом іонного обміну з негативним іоном, таким як хлорид. Після накопичення уранового комплексу на смолі уран елюють розчином солі, а потім осаджують в іншому процесі.

Уранілкарбонатні мінерали

[ред. | ред. код]

Уранілкарбонати включають:

  • Андерсоніт (гідратований уранілкарбонат натрію та кальцію)
  • Астроціаніт-(Ce) (гідратований уранілкарбонат гідроксид міді, церію, неодиму, лантану, празеодиму, самарію, кальцію, ітрію)
  • Бейліїт (гідратований уранілкарбонат магнію)
  • Біжветит-(Y) (гідратований уранілкарбонат гідроксид ітрію та диспрозію)
  • Фонтаніт (гідратований уранілкарбонат кальцію)
  • Грімзеліт (гідратований уранілкарбонат калію та натрію)
  • Жоліотит (гідратований уранілкарбонат)
  • Лібігіт (гідратований уранілкарбонат кальцію)
  • Маккельвіїт-(Y) (гідратований барій натрій кальцій уран ітрій карбонат)
  • Метацелерит (гідратований уранілкарбонат кальцію)
  • Рабітит (гідратований гідроксид уранілкарбонат кальцію та магнію)
  • Рубоїт (гідроксид-оксид-уранілкарбонат міді)
  • Резерфордин (уранілкарбонат)
  • Шрекінгерит (гідратований уранілсульфат-карбонат-фторид натрію та кальцію)
  • Шабаїт-(Nd) (гідратований уранілкарбонат гідроксид міді, церію, неодиму, лантану, празеодиму, самарію, кальцію, ітрію)
  • Шарпіт (гідратований гідроксид уранілкарбонат кальцію)
  • Свартцит (гідратований уранілкарбонат кальцію та магнію)
  • Фогліт (гідратований уранілкарбонат кальцію і міді)
  • Віартит (гідратований гідроксид уранілкарбонат кальцію)
  • Віденманіт (уранілкарбонат свинцю)
  • Целерит (гідратований уранілкарбонат кальцію)
  • Цнукаліт (гідратований гідроксид уранілкарбонат кальцію та цинку)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Finch R J, Cooper M A, Hawthorne F C and Ewing R C. (1999). Refinement of the Crystal Structure of Rutherfordine. Can. Mineral. 37: 929–38.
  2. ↑ Ivanovich, M.; Fröhlich, K.; Hendry, M.J. (1991). Uranium-series radionuclides in fluids and solids, Milk River aquifer, Alberta, Canada. Applied Geochemistry. 6 (4): 405—418. Bibcode:1991ApGC....6..405I. doi:10.1016/0883-2927(91)90040-V.
  3. ↑ Amayri, Samer; Reich, Tobias; Arnold, Thuro; Geipel, Gerhard; Bernhard, Gert (2005). Spectroscopic Characterization of Alkaline Earth Uranyl Carbonates. Journal of Solid State Chemistry. 178 (2): 567—577. Bibcode:2005JSSCh.178..567A. doi:10.1016/j.jssc.2004.07.050.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Уранілкарбонат&oldid=42852714