Урок німецької (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Урок німецької
нім. Deutschstunde
Формароман
АвторЗігфрід Ленц
Мованімецька
Опубліковано1968
Країна Німеччина
ВидавництвоHoffmann und Campe

«Урок німецької» (нім. Deutschstunde) — роман німецького письменника Зіґфріда Ленца, опублікований у 1968 році. Перекладений багатьма мовами та вважається одним із ключових творів німецької повоєнної літератури.

Рукопис роману зберігається у Музеї сучасної літератури німецького міста Марбах.[1]

Короткий огляд

[ред. | ред. код]

У творі висвітлено центральну тему німецької повоєнної літератури, а саме поєднання провини та обов'язку в часи націонал-соціалізму. У центрі повісті стоїть суперечливість виконання обов'язку та індивідуальної відповідальності.

Суперечливі переконання уособлені в головних героях роману: офіцері поліції Єнсі Уле Єпсені та художникові Максі Людвігу Нансені. Прототипом останнього є експресіоніст Еміль Нольде, твори якого у світлі панівних на той час антисемітських та про-нацистських настроїв вважалися т.зв. дегенеративним мистецтвом.

За текстом роману Зіґґі Єпсен, син поліцейського, під час свого перебування у закладі для проблемних підлітків описує події у шкільному творі. Таким чином заголовок «Урок німецької» має подвійне значення та означає як зайняття з німецької мови, так і урок з історії Німеччини.

Персонажі

[ред. | ред. код]
  • Зіґґі Єпсен
  • Єнс Уле Єпсен, батько Зіґґі, офіцер поліції
  • Макс Нансен, художник, переслідуваний нацистами
  • Ґудрун Єпсен, мати Зіґґі
  • Клаас, брат Зіґґі
  • Гільке, сестра Зіґґі

Екранізації та постановки

[ред. | ред. код]

У 1971 році німецький режисер Пітер Бове представив екранізацію роману під однойменною назвою.[2]

Перша офіційна постановка роману на театральній сцені відбулася 4 листопада 2014 року у місті Лар.[3]

У 2019 році свою екранізацію роману представив німецький режисер Кристіан Швохов.28 Участь у ній взяли зокрема такі актори, як Тобіас Моретті (Макс Нансен) та Соня Ріхтер (Ґудрун Єпсен).[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Архівна копія на сайті Wayback Machine.
  2. Deutschstunde (German) . Zweitausendeins. Процитовано 2 травня 2023.
  3. Архівна копія на сайті Wayback Machine., a-gon.de, дата доступу: 2 травня 2023
  4. ZEIT ONLINE | Lesen Sie zeit.de mit Werbung oder im PUR-Abo. Sie haben die Wahl. Процитовано 2 травня 2023.

Література

[ред. | ред. код]
  • Wolfgang Beutin: „Deutschstunde“ von Siegfried Lenz. Eine Kritik. Hartmut Lüdke Verlag, Hamburg 1970.
  • André Brandenburg: Siegfried Lenz, Deutschstunde. Beyer, Hollfeld 1997, ISBN 3-88805-512-1 (= Blickpunkt – Text im Unterricht; 512).
  • Theo Elm: Siegfried Lenz, Deutschstunde. Engagement und Realismus im Gegenwartsroman (= Kritische Information, Band 16). Fink, München 1974, OCLC 601512919 (Dissertation Universität Erlangen 1974, 143 Seiten, 8).
  • Winfried Freund: Siegfried Lenz: Deutschstunde. In: Interpretationen. Romane des 20. Jahrhunderts. Band 2. Reclam, Stuttgart 1993, ISBN 3-15-008809-7, S. 212–240.
  • Wilhelm Große: Siegfried Lenz: Deutschstunde (= Königs Erläuterungen und Materialien, Band. 92). C. Bange Verlag, Hollfeld 2014, ISBN 978-3-8044-1933-9.
  • Fred Müller: Siegfried Lenz, Deutschstunde. Interpretation (= Oldenbourg-Interpretationen, Band 80). Oldenbourg, München 1996, ISBN 3-486-88679-7.
  • Vladimir Tumanov: Stanley Milgram and Siegfried Lenz: An Analysis of Deutschstunde in the Framework of Social Psychology. In: Neophilologus 91 (1) 2007, S. 135–148.
  • Albrecht Weber: Siegfried Lenz, Deutschstunde. Interpretation. Mit Beiträgen von Birgit Alt und Hendrik Rickling. Oldenbourg, München 1973