Фляга
Фля́га (від нім. Flacher або нім. Flachmann) — плоска або овальна невелика місткість для довготривалого зберігання рідини, переважно води, як правило металева з пробкою, що нагвинчується. Іноді, пробка забезпечується ніпелем, що дозволяє пити з неї, не відкриваючи пробки.
Звичайно забезпечується чохлом або іншою укупоркою для перенесення та захисту і ізоляції вмісту від впливу зовнішньої середи. Багато фляг входять до комплекту польового казанка, який включає котел та підкотельник.
Використовується мандрівниками, відпочивальниками, військовими та працівниками, які діють в польових умовах.
Армійська фляга[ред. | ред. код]
З давніх часів закриті ємності для види використовувалися у воєнних походах. У XIX ст. похідна металева фляжка була відома як «манірка»[1] (від пол. manierka < нім. Manöverflasche)[2] — вона мала загвинтну кришку, яку можна було використовувати замість стакана або чарки.
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Texier PJ, Porraz G, Parkington J, Rigaud JP, Poggenpoel C, Miller C, Tribolo C, Cartwright C, Coudenneau A, Klein R, Steele T, Verna C. (2010). «A Howiesons Poort tradition of engraving ostrich eggshell containers dated to 60,000 years ago at Diepkloof Rock Shelter, South Africa». Proceedings of the National Acadademy of Science U S A. doi:10.1073/pnas.0913047107
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фляга |
- Полевые фляги вермахта
- Индивидуальное боевое снаряжение солдата сухопутных войск США
- Снаряжение солдата
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Манірка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.