Франка Валері

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Валері.
Франка Валері
італ. Franca Valeri
Ім'я при народженніітал. Alma Franca María Norsa
Народилася31 липня 1920(1920-07-31)[3]
Мілан, Королівство Італія
Померла9 серпня 2020(2020-08-09)[4] (100 років)
Рим, Італія
ПохованняКампо Верано
Громадянство Італія
Діяльністьакторка театру, кіноакторка, сценаристка, письменниця, драматургиня
ЗакладRai Radiod
Роки діяльностіз 1949
У шлюбі зВітторіо Капріоліd
ДітиStefania Bonfadellid
IMDbnm0884518
Нагороди та премії
золота медаль «За внесок у розвиток культури і мистецтва» Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
CMNS: Франка Валері у Вікісховищі

Франка Валері (італ. Franca Valeri; 31 липня 1920, Мілан — 9 серпня 2020, Рим) — італійська акторка театру, кіно та телебачення.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Альма Франка Марія Норса (справжнє ім'я акторки) народилась 31 липня 1920 року у Мілані в буржуазній родині. Її батько Луїджі Норса сповідував юдаїзм, через що під час Другої світової війни йому разом зі старшим сином довелося втікати до Швейцарії, а її мати Сесілія Валаготті, католичка, лишилася з дочкою в Італії, роздобувши для дівчини фальшиве посвідчення, де було вказано що вона є позашлюбною дитиною католиків з Павії.

Акторську кар'єру розпочала з роботи на радіо. Псевдонім обрала на честь улюбленого поета Поля Валері. Знялася у таких фільмах як «Знак Венери» (1955), «Герой нашого часу» (1955), «Мораліст» (1959), «Удівець» (1959), «Злочин» (1960) та багатьох інших, грала як головні, так й другорядні ролі. У 1960-х роках багато працювала на італійському телебаченні[5].

Театральний сезон 2005—2006 року ознаменувався її виступом з власним монологом «Вдова Сократа». 2008 року виконала роль Соланж у виставі за п'єсою «Служниці» Жана Жене в міланському Piccolo Teatro.

22 лютого 2011 року нагороджена орденом «За заслуги перед Італійською Республікою»[6].

8 травня 2020 року отримала Почесну премію Давид ді Донателло.

Франка Валері померла 9 серпня 2020 року у власній квартирі в Римі через 10 днів після свого 100-го дня народження[7].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

16 січня 1960 року Валері вступила у шлюб з актором та режисером Вітторіо Капріолі. Розлучилися 1974 року.

У 1985—1995 роках перебувала у стосунках з диригентом Мауріціо Рінальді (1937—1995).

Прийомною дочкою акторки була оперна співачка Стефанія Бонфаделлі (нар. 27 квітня 1967 року)[8].

Вибрана фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1951 ф Вогні вар'єте Luci del varieta Мітці (епізод)
1955 ф Знак Венери Il segno di Venere Чезіра Коломбо
1955 ф Герой нашого часу Un eroe dei nostrei tempi вдова де Рітіс
1956 ф Двоєженець Il bigamo Ізоліна Форначіарі
1959 ф Мораліст Il Moralista Вірджинія
1959 ф Удівець Il Vedovo Ельвіра Альміраї
1960 ф Рокко та його брати Rocco e i suoi fratelli вдова (епізод)
1960 ф Злочин Crimen Джованна Філонці
1962 ф Найкоротший день Il giorno più corto дружина берсальєра на вокзалі
1963 ф Депутати Gli onorevoli Бьянка Серені
1974 ф Синьйора добре грає у Скопу? La signora gioca bene a scopa? Джулія Нашімбені
1977 ф Плагіат La Bidonata Джованна Бронкі
1980 ф Любов у вагоні першого класу Un amore in prima classe сеньйора Делла Роса
1980 ф Не хочу тебе більше знати, коханий Non ti conosco più amore Маріса

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ ČSFD — 2001.
  4. ↑ È morta Franca Valeri, aveva 100 anni. La figlia: «Ironica fino alla fine» — Milano: RCS MediaGroup, 2020. — ISSN 1120-4982; 1128-2568; 2499-2542
  5. ↑ Franca Valeri. IMDb (англ.). Процитовано 9 серпня 2020.
  6. ↑ Le onorificenze della Repubblica Italiana. www.quirinale.it. Процитовано 9 серпня 2020.
  7. ↑ Porro, Maurizio (8 вересня 2020). La figlia di Franca Valeri: «Ha conservato la sua ironia fino all’ultimo, fino a pochi giorni fa». Corriere della Sera (італ.). Процитовано 9 серпня 2020.
  8. ↑ Biografia di Franca Valeri. www.cinquantamila.it (італ.). Процитовано 9 серпня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Франка Валері на сайті IMDb (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Франка_Валері&oldid=43267685