Фредеріка Амалія Данська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фредеріка Амалія Данська
дан. Frederikke Amalie af Danmark
Фредеріка Амалія Данська
Фредеріка Амалія Данська
Портрет Фредеріки Амалії пензля невідомого майстра
4-а герцогиня-консорт Гольштейн-Готторпу
Початок правління: 24 жовтня 1667
Кінець правління: 6 січня 1695

Попередник: Марія Єлизавета Саксонська
Наступник: Ядвіґа Софія Шведська

Дата народження: 11 квітня 1649(1649-04-11)
Місце народження: Дуборзький замок, Фленсбург
Дата смерті: 30 жовтня 1704(1704-10-30) (55 років)
Місце смерті: Кільський замок, Кіль, Гольштейн
Поховання Шлезвізький собор
Чоловік: Крістіан Альбрехт
Діти: Софія Амалія, Фрідріх, Крістіан Август, Марія Єлизавета
Династія: Ольденбурги, Гольштейн-Готторпи
Батько: Фредерік III
Мати: Софія Амалія Брауншвейг-Люнебурзька

Фредеріка Амалія Данська (дан. Frederikke Amalie af Danmark, 11 квітня 1649 — 30 жовтня 1704) — данська принцеса з династії Ольденбургів, донька короля Данії Фредеріка III та принцеси Брауншвейг-Люнебурзької Софії Амалії, дружина герцога Гольштейн-Готторпу Крістіана Альбрехта.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилась 11 квітня 1649 року у Дуборзькому замку у Фленсбурзі. Була третьою дитиною та другою донькою в родині короля Данії Фредеріка III та його дружини Софії Амалії Брауншвейг-Люнебурзької. Мала старшого брата Крістіана та сестру Анну Софію. Згодом сімейство поповнилося молодшими дітьми Вільгельміною Ернестіною, Георгом та Ульрікою Елеонорою. Ще двоє дітей померли в ранньому віці.

У 18-річному віці була видана заміж за 26-річного герцога Гольштейн-Готторпу Крістіана Альбрехта. Весілля пройшло 24 жовтня 1667 року у замку Глюксбург і мало стати підтвердженням мирного договору між країнами. Втім, боротьба між ними продовжилася, а сімейний союз був нещасливим. У пари народилося четверо дітей:

Герцогиня страждала від частих розбіжністей між чоловіком та братом Крістіаном, який у 1670 році став королем Данії. Крістіан Альбрехт погано з нею поводився, данська ж родина, навпаги, намагалася надавати багато привілегій. Власні сини зростали у анти-данському дусі. До того ж, через великі борги Крістіана Альбрехта та військові витрати, культурне життя двору не було на рівні батьківського.

Навідувала сестру Ульріку Елеонору, яка стала консортом-Швеції. Її візити стали приводом влаштування грандіозних вечірок та свят при суворому стокгольмському дворі.

На початку 1695 року її чоловік помер. Однак, конфлікт між Данією та Гольштейн-Готторпом тривав і продовжував ставити герцогиню у важке становище. Її удовиною резиденцією був призначений Кільський замок, що перебував в поганому стані. Через дефіцит державного бюджету він не відновлювався, як передбачав контракт. Фредеріка Амалія відбудувала його протягом двох років за власний кошт.

Померла за два місяці після весілля молодшого сина, 30 жовтня 1704 року, у Кільському замку. Була похована у Шлезвізькому соборі.[1] Конфлікт між Гольштейн-Готторпом і Данією про належний спосіб дзвонити в дзвони на її похороні ледь не спровокував нову війну між державами.

Генеалогія[ред. | ред. код]

Фредерік II
 
Софія Мекленбург-Ґюстровська
 
Йоахім Фрідріх Бранденбурзький
 
Катерина Кюстринська
 
Вільгельм Брауншвейг-Люнебурзький
 
Доротея Данська
 
Людвіг V
 
Магдалена Бранденбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Крістіан IV
 
 
 
 
 
Анна Бранденбурзька
 
 
 
 
 
Георг Брауншвейг-Люнебурзький
 
 
 
 
 
Анна Елеонора Гессен-Дармштадтська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фредерік III
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія Амалія Брауншвейг-Люнебурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фредеріка Амалія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Шлезвізький собор [1] (англ.)

Література[ред. | ред. код]

  • Jens Martin Neumann: „Das Schloss aus Ruinen wieder zu erwecken.“ Friederike Amalie von Gottorf und ihr Witwensitz zu Kiel. In: Mitteilungen der Gesellschaft für Kieler Stadtgeschichte. 87. 2013, стор. 1–30.

Посилання[ред. | ред. код]